Права та обов’язки роботодавця як страхувальника

Роботодавець як страхувальник має право:

• брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

• вимагати від фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання ним своїх обов’язків щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;

• оскаржувати рішення працівників фонду соціального страхування від нещасних випадків у спеціальних комісіях при його виконавчій дирекції;

• брати участь у визначенні йому знижок чи надбавок до страхового тарифу;

• захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, в тому числі в суді.

Роботодавець як страхувальник зобов’язаний:

• своєчасно, у десятиденний термін з дня одержання свідоцтва про реєстрацію об’єкта господарювання зареєструватись у фонді соціального страхування від нещасних випадків;

• своєчасно та повністю сплачувати страхові внески;

• інформувати виконавчу дирекцію фонду соціального страхування від нещасних випадків про кожний нещасний випадок або професійне захворювання, зміну технології робіт або виду діяльності підприємства, ліквідацію підприємства (не пізніше як за два місяці);

• щорічно подавати виконавчій дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, річну суму заробітної плати, річний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань за календарний рік;

• безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи представників фонду на підприємстві;

• повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та лікувально-профілактичних заходів, які обслуговують підприємство.

Роботодавці щомісячно сплачують страхові внески , розмір яких визначають за формулою

,

де – страховий тариф, який є чинним для підприємств одного класу професійного ризику виробництва у відсотках; – сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок у гривнях.

Страховий тариф визначають за класом професійного ризику виробництва, який встановлюють відповідно до класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва. У нашій країні за професійним ризиком виробництва всі галузі економіки та види робіт поділені на 67 класів.

Фактичні витрати на оплату праці обчислюють шляхом сумування заробітної плати працівників з урахуванням того, що максимальний розмір фактичних витрат на оплату праці кожного працівника, з якого вираховують страхові внески, становить 2 400 грн.

Під час сплати страхових внесків застосовують знижки і надбавки, розмір яких залежить від стану травматизму на підприємстві порівняно зі станом травматизму на підприємствах цього класу професійного ризику виробництва.

Знижки чи надбавки до страхового внеску фонд застосовує з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік і визначає їхній розмір за формулами:

;

,

де – частка витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; – сума витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; – сума страхових внесків підприємства у минулому календарному році; – частка витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; – сума витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; – сума страхових внесків цих підприємств.

Якщо частка витрат фонду соціального страхування на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому році є нижчою від частки витрат фонду соціального страхування на відшкодування шкоди потерпілим на підприємствах відповідного класу професійного ризику, то фонд надає роботодавцю знижку і навпаки, якщо перевищує , то вводить надбавку. Розміри знижок і надбавок наведені у таблицях 1 і 2. Застосування знижок та надбавок до страхових внесків є одним із економічних методів управління охороною праці та стимулює роботодавців до покращення умов праці.

Таблиця 1

Знижка до страхового внеску

Показник нижчий від показника , %	Знижка до страхового внеску, %
20–39,9 40–59,9 60–79,9 80 і більше Не допущено жодного нещасного випадку та профзахворювання	10 20 30 40 50

Таблиця 2

Надбавка до страхового внеску

Показник перевищує показник , %	Надбавка до страхового внеску, %
20–39,9 40–59,9 60–79,9 80–100 Понад 100	10 20 30 40 50