Організація навчально-виховного процесу

Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Структура навчального року за четвертями, півріччями, семестрами та тривалість навчального тижня визначається загальноосвітнім навчальним закладом відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України. На основі нормативно-правових актів встановлюється допустима сумарна кількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів з введенням п’яти- або шестиденного робочого тижня.

Тривалість уроків становить у перших класах – 35хв, у других – четвертих – 40хв, у п’ятих – дванадцятих – 45хв.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо–математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров’я і фізичної культури.

Під час складання розкладу враховують динаміку розумової працездатності учнів протягом дня та тижня.

Тривалість перерв між уроками для учнів першого класу повинна бути не меншою 15хв, для всіх інших класів – 10хв, великі перерви після другого уроку – 30хв. Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів початкових класів через кожні 15хв уроку проводять фізкультхвилинки та гімнастику для очей. Витрати часу на виконання домашніх завдань не повинні перевищувати у другому класі 45хв, у третьому класі – 1год 10хв,четвертому класі – 1год 30хв, у 5–6 класах – 2,5год, у 7– 9 класах – 3год, у 10–12 класах – 4год.

Починати заняття слід в один і той самий час протягом усього навчального року. Навчання у загальноосвітніх навчальних закладах нового типу організовують в одну (першу) зміну.

Гігієнічні вимоги до розкладу уроків.

Сучасними науковими дослідженнями встановлено, що найвища активність розумової діяльності у дітей шкільного віку припадає на інтервал з десятої до дванадцятої години. Цей час характеризує найбільша ефективність засвоєння матеріалу за найменших психофізичних затратах організму.

Тому в розкладі уроків для молодших школярів предмети, що вимагають значного розумового напруження, повинні проводитися на 2–3 уроках, а для учнів середнього і старшого віку – на 2, 3, 4 уроках.

Неоднакова розумова діяльність учнів і в різні дні навчального тижня. Найбільший обсяг навчального навантаження повинен припадати на вівторок, середу. На ці дні в шкільний розклад вносять предмети, які потребують великого розумового напруження.

Вивчення нового матеріалу, контрольні роботи найкраще проводити на другому-четвертому уроках посеред тижня.

Для оцінки обґрунтованості розкладу уроків використовують методику, розроблену Н.П. Гребняком і В.В.Машиністовим (1993). За цією методикою кожний навчальний предмет має різний бал важкості (табл.14).

Таблиця 14

Ступені важкості навчальних предметів

Предмет	Ступінь важкості
Геометрія	6
Алгебра	5,5
Іноземна мова	5,4
Хімія	5,3
Фізика	5,2
Біологія	3,6
Укр..мова	3,5
Українська література	1,7
Історія	1,7

Для правильно складеного розкладу найбільша кількість балів за день сумарно для усіх предметів повинна припадати на вівторок або середу.

Проведення навчально-виховного процесу у кабінетах (лабораторіях) фізики загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці в систем Міністерства освіти і науки України директор школи, завідувач кабінету (лабораторії) фізики, вчителі фізики вживають необхідних заходів щодо створення здорових і безпечних умов для проведення занять, забезпечують виконання чинних правил та інструкцій з техніки безпеки.

Завідувач кабінетом фізики несе безпосередню відповідальність за безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, забороняє використання обладнання, що не передбачено Типовими переліками, відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-94 “Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці” на початку навчального року здійснює навчання та інструктаж учнів з охорони праці з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять.

Вчитель фізики несе особисту відповідальність за збереження життя і здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу, проводить вступний та цільові інструктажі з учнями з охорони праці під час навчальних занять, повідомляє керівника навчального закладу про кожний нещасний випадок, організовуючи надання першої медичної допомоги потерпілому, а у разі необхідності – спеціалізованої медичної допомоги, організовує евакуацію учнів із приміщення у випадку аварійних ситуацій.

Лаборант, який працює під керівництвом завідувача кабінетом (учителя фізики) відповідає за правильність зберігання та експлуатації обладнання, підготовку його до лабораторних і практичних робіт, демонстраційних дослідів, за профілактичне обслуговування приладів, наявність засобів надання першої медичної допомоги і протипожежного інвентарю.

Завідувачі кабінетами, учителі фізики, керівники гуртків один раз на три роки проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації з безпеки життєдіяльності з наступною атестацією і присвоєнням кваліфікаційної групи з електробезпеки не нижче 3, а лаборанти – 1 згідно з ДНАОП 0.00-4.12-94 “Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”.

Вимоги до приміщення кабінету (лабораторії) фізики

Площі приміщень кабінету (лабораторії) фізики, лаборантської повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2.-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів”. Площа приміщення кабінету фізики навчального закладу має бути не менше 72м , лаборантської – не менше як 16м , висота приміщення – не менше як 3,3м.

Кабінет обладнують лабораторними столами (ГОСТ 11015-93) та стільцями (ГОСТ11016-93), демонстраційним столом (ГОСТ 18666-86), шафами для зберігання навчального обладнання для лабораторних та практичних робіт (ГОСТ 18666-86).

Розміщення меблів у кабінеті повинно забезпечувати оптимальну величину проходів, відстаней від класної дошки до першого та останнього ряду столів у кабінеті. Лаборантські приміщення мають внутрішнє сполучення з кабінетом.

Кабінет фізики забезпечують опаленням, вентиляцією і кондиціюванням з таким розрахунком, щоб у приміщеннях підтримувалась температура у межах 17–20°С, а відносна вологість повітря 40–60%. Повітряно-тепловий режим регулюють відчиненням фрамуг (квартирок) механічними приводами, які розміщують на висоті, зручній для керування з підлоги.

Кабінет фізики оснащують медичною аптечкою з набором перев’язувальних засобів і медикаментів, комплексом засобів індивідуального захисту та інструкцією з техніки безпеки для учнів.

Перебування учнів у приміщенні кабінету (лабораторії) фізики дозволяється в присутності вчителя фізики, лаборанта.

Норми освітлення кабінету фізики регулюються згідно з СНиП 11-4-79 “Природне і штучне освітлення”. Світловий потік повинен падати зліва від учнів, найменша загальна штучна освітленість горизонтальних поверхонь на рівні 0,8м від підлоги повинна бути для навчальних закладів не нижча за 150Лк для ламп розжарювання і 300Лк для люмінесцентних ламп. Для ламп розжарювання використовують світильники розсіяного світла(термін служби до 1000год.), для люмінесцентних ламп – світильники серій ОД, ОДР із суцільним відкритим або закритим відбивачем, з екрануючою решіткою. Вчасну заміну і очищенння світильників проводить електрик школи.

Шум пускорегулювальної апаратури люмінесцентних ламп в кабінеті фізики не повинен перевищувати 40дБ за ГОСТом 16809-88Е.

За “Правилами улаштування електроустановок” (ПУЕ) кабінет фізики належить до групи приміщень з підвищеною небезпекою. Електрообладнання кабінету з напругою живлення понад 42 В змінного струму і понад 110 В постійного струму заземлюють. Електророзетки не дозволяється розміщувати поблизу водопровідних і опалювальних систем. Розділення електричної мережі за допомогою роздільного трансформатора в кабінеті фізики здійснюють для забезпечення електробезпеки.

Струмопровідні частини зборок і щитів, що встановлені в кабінеті і доступні для учнів, надійно закривають захисними кожухами. Забороняється використовувати обладнання, прилади, проводи і кабелі з відкритими струмопровідними частинами.

З електрощита керування лінією однофазного струму проводять через захисно-вимикаючий пристрій шкільний (ЗВПШ) до демонстраційного стола і пульта керування комплектом апаратури електропостачання. Запобіжники і вимикачі ставлять тільки в коло фазного проводу.

Обладнання вмикають послідовно від спільного вимикача до вимикачів кіл, що розгалужуються. Вимикають обладнання у зворотному порядку. На запобіжниках повинен зазначатись номінальний струм плавкої вставки. Забороняється використовувати нестандартні запобіжники, через які може проходити струм, що перевищує номінальний більш як на 25А.

Про несправності у електромережі повідомляють електрика або відповідального за електрогосподарство навчального закладу.

Газова мережа в кабінеті фізики повинна бути герметизована, закріплена й доступна для перевірки герметичності, мати крім індивідуальних, спільний кран, що перекриває доступ газу у приміщення. При користуванні газовим пальником слід переконатися , що немає витоку газу та що пальник правильно відрегульований (полум’я пальника має бути синьо-фіолетового кольору).

Заходи безпеки під час проведення занять у кабінеті фізики

Вимоги безпеки під час підготовки і проведення демонстраційних дослідів.

Вчитель фізики готує і проводить демонстраційні досліди, обов’язково дотримуючись вимог техніки безпеки. Під час роботи з скляними приладами необхідно:

• користуватись скляними трубками, що мають оплавлені краї;

• підбирати для з’єднання гумові й скляні трубки однакових діаметрів, а кінці змочувати водою, гліцерином, або змазувати вазеліном;

• використовувати скляний посуд без тріщин;

• не допускати різких змін температури і механічних ударів;

• бути обережним вставляючи корки в скляні трубки , або виймаючи їх;

• отвір пробірки, або шийку колби під час нагрівання в них рідин спрямовувати в бік від себе і учнів.

Для захисту від ймовірного розривання посудини внаслідок нагрівання, нагнітання або відкачування повітря на демонстраційному столі з боку учнів встановлюють захисний екран, а вчитель працює в захисних окулярах.

Не дозволяється закривати посудину з гарячою рідиною притертим корком доти, доки вона не охолоне, брати прилади з гарячою рідиною незахищеними руками.

У кабінеті фізики передбачено використання батарей лужних акумуляторів, які експлуатують, переносять і перевозять згідно з інструкцією заводу-виробника. Акумулятори зберігають у шафі з витяжним пристроєм, або в окремому приміщенні, яке добре провітрюється.

Забороняється користуватися бензином як пальним для спиртівок.

Не можна перевищувати межі допустимих частот обертання на відцентрованій машині, універсальному електродвигуні, обертовому диску, що зазначені в технічних описах. Для постановки всіх видів фізичного експерименту слід використовувати технічні засоби навчання.

Для вимірювання напруги і сили струму вимірювальні прилади з’єднають провідниками з надійною ізоляцією, що мають одно- , двополюсні вилки. Приєднувати вилки (щуп) до схеми потрібно однією рукою, причому друга рука не повинна торкатися до шасі, корпусу приладу та інших електропровідних предметів. Особливо треба бути обережним під час роботи з друкованими схемами, для яких характерні малі відстані між сусідніми провідниками друкованої плати.

Під час налагодження до експлуатації осцилографів і телевізорів необхідно обережно поводитися з електронно-променевою трубкою. Неприпустимі удари по трубці або потрапляння на неї розплавленого припою, бо від цього трубка може вибухнути.

Не дозволяється вмикати без навантаження випрямлячі, в яких електролітичні конденсатори фільтра помітно нагріваються, а іноді й вибухають.

Під час експлуатації джерел високих напруг потрібно дотримуватись наступних запобіжних заходів:

• не доторкатися до деталей і провідників руками або струмопровідними предметами;

• переміщувати високовольтні з’єднувальні провідники, або електроди кулькового розрядника за допомогою ізолюючої ручки;

• після вимикання необхідно розрядити конденсатори, з’єднавши їхні виводи розрядником, або гнучким ізольованим проводом.

Забороняється експлуатувати дугову, або ртутно-кварцову лампу без кожуха. Для спостереження за запалюванням цих ламп вчитель повинен користуватися захисними окулярами.

Не допускається пряме потрапляння в очі вчителя та учнів світла від електричної дуги проекційних апаратів, стробоскопа чи лазера.

Не дозволяється експлуатувати лазер без захисного заземлення, обмеження екраном поширення променя вздовж демонстраційного стола, переміщувати лазер вздовж оптичної лави та робити будь-які регулювання при знятій верхній частині корпусу.

Заходи безпеки під час постановки й проведення лабораторних і практичних робіт

Під час постановки лабораторних і практичних робіт учням забороняється користуватися приладами, що мають на панелі напис “Тільки для проведення дослідів учителем”.

Забороняється навантажувати вимірювальні прилади більше за граничні значення, зазначені на їхніх шкалах.

Навчальні прилади й вироби, призначені для практичних робіт учнів, за способом захисту людини від ураження електричним струмом відповідно до ГОСТ 12.2.007.0.-75 повинні відповідати вимогам ΙΙ класу (мати подвійну або підсилену ізоляцію), або ΙΙΙ класу. До ΙΙΙ класу належать вироби, призначені для приєднання безпосередньо до джерела живлення з напругою, не вищою за 42В, в якому під час холостого ходу вона не перевищує 50В. Коли за джерело живлення використовують трансформатор або перетворювач, його вхідна й вихідна обмотки не повинні бути електричнозв’язані і між ними має бути подвійна, або підсилена ізоляція.

Проведення навчально-виховного процесу у кабінетах (лабораторіях) хімії загальноосвітніх навчальних закладів

Практична спрямованість курсу хімії дозволяє використовувати на заняттях технічні засоби навчання, які наведені в Типових переліках навчально-наочних посібників та технічних засобів навчання для загальноосвітніх шкіл.

Відповідно до Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах дозвіл на введення в експлуатацію кабінету хімії під час приймання навчального закладу до нового навчального року дає державна комісія, створена за наказом місцевої держадміністрації.

У кабінеті хімії проводять заняття лише з цього предмету, проводяться експерименти, що передбачені навчальною програмою та експерименти з хімії у хімічних гуртках та факультативах. Практичні заняття в кабінеті хімії проводять тільки в присутності вчителя хімії та лаборанта. До практичних робіт допускаються учні, які пройшли медичний огляд та інструктаж з правил безпеки. Медичний огляд учнів проводиться один раз на рік на початку навчального року і фіксується у медпрацівника навчального закладу.

Керівник навчального закладу відповідає за створення безпечних умов праці в кабінеті хімії, організовує навчання педагогічних працівників з питань безпеки життєдіяльності з наступною перевіркою знань відповідно до діючих нормативних актів, організовує роботу з розроблення інструкцій з безпеки для кабінету (лабораторії) хімії, а також періодичний перегляд їх один раз на три роки.

Завідувач кабінету хімії:

• несе безпосередню відповідальність за безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, інвентаря;

• забороняє використання обладнання, що не передбачене Типовими переліками;

• здійснює навчання та інструктаж учнів і виконавців з охорони праці під час робіт, що передбачені навчальними програмами.

Вчитель хімії відповідає за безпечне проведення навчально-виховного процесу, проводячи інструктаж учнів на початку навчального року з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять, та щоразу перед проведенням експерименту.

Учитель несе повну відповідальність за збереження життя і здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу . Він повідомляє керівника навчального закладу про кожний нещасний випадок, організовує надання медичної допомоги потерпілому, а за необхідності – спеціалізованої медичної допомоги, організовує евакуацію учнів з приміщення під час аварійних ситуацій.

Лаборант кабінету хімії стежить за дотриманням учнями правил безпеки і гігієни праці і відповідає за зберігання та експлуатацію обладнання, підготовку його до практичних робіт, профілактичне обслуговування хімічного посуду, приладів та апаратури, пристроїв та приладдя, наявність засобів надання першої медичної допомоги і протипожежного інвентарю.

Вимоги до приміщення кабінету хімії та лаборантської (препараторської)

Приміщення кабінету хімії та лаборантської повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2.-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів”, СП 11-86-а-74 “Санітарні правила по влаштуванню і утриманню загальноосвітніх шкіл”.

Кабінети хімії рекомендується розміщувати на верхніх поверхах будівлі, звернених вікнами на південь, схід або південний схід.

Площа приміщення кабінету хімії має бути не менше 72 м², лаборантської - не менше як 16м², висота приміщення – не менше як 3,3 м.

Лаборантську слід розміщувати поряд з кабінетом хімії з боку класної дошки і з’єднувати дверима. З лаборантської треба передбачити другий вихід у коридор, на сходи, чи рекреаційне приміщення.

Поверхні стін, стелі й дверей у кабінеті повинні бути гладенькими й матовими. Підлогу роблять неслизькою, стійкою проти стирання, без щілин, вона не повинна деформуватися від миття і дезінфекції. Підлогу треба покривати тільки матеріалами, що зазначені в переліку полімерних матеріалів і виробів і дозволені для використання в будівництві.

Розміщення лабораторних меблів і обладнання в кабінеті хімії та лаборантській повинно забезпечувати зручність, безпеку роботи і відповідати нормам.

Середня висота лабораторних столів повинна бути 750- 800мм, ширина – 550мм . довжина двомісного – 1600мм, а трьохмісного – 2400мм. Робоче місце на одного учня по довжині стола – не менше 800мм.

Відстань між першим рядом лабораторних столів і демонстраційним столом встановлюється не менш як 800мм. Демонстраційний стіл встановлюється на подіумі заввишки 150мм. Відстань від останнього ряду лабораторних столів не повинна перевищувати 10м.

Кабінет хімії та лаборантську забезпечують вентиляцією, освітленням, опаленням, водопроводом, горючим газом і каналізацією.

У кабінеті повинні бути встановлені раковини з підведенням холодної та гарячої води.

Освітлення. Всі робочі місця, проходи й приміщення кабінету (лабораторії) хімії мають бути добре освітленими. Освітлення не повинно утворювати різких тіней на робочих місцях, зайвої яскравості й блиску в полі зору працюючих, а також контрасту між освітленим робочим місцем і навколишнім середовищем. Освітлення має бути рівномірним, давати напрям світлового потоку з лівого боку від учня.

Природне освітлення кабінетів повинне відповідати вимогам СНиП 11-4-79 “Природне і штучне освітлення”. Коефіцієнт природної освітленості в кабінетах повинен бути не меншим 1,5%. Не можна захаращувати світлові отвори обладнанням та іншими приладами як з внутрішнього так і з зовнішнього боків будівлі. Для сонцезахисту влітку рекомендується використовувати жалюзі. Штучне освітлення кабінету повинне відповідати вимогам СНиП 11-4-79 “Природне і штучне освітлення”. Як джерело світла рекомендується використовувати переважно люмінесцентні лампи білого кольору типу ЛБ. ЛХБ. ЛТБ відповідно до ГОСТ 6825-91 “Лампи люмінесцентні трубчасті для загального використання”. Світильники встановлюють рядами паралельно зовнішнім стінам з вікнами, вмикання передбачають роздільне. Найменша освітленість від загального освітлення робочих поверхонь на висоті робочого місця 0,8м від підлоги в кабінеті хімії та лаборантській повинна бути не меншою 300Лк незалежно від виду освітлення. Світильники штучного освітлення слід утримувати в чистоті й справності. Чистити їх треба не рідше двох разів на місяць. У разі освітлення лампами розжарювання світильники повинні мати арматуру, що захищає працюючого від надмірної яскравості джерела світла, а світильники – від пилу, вологи і механічних ушкоджень. Нагляд за станом та експлуатацією освітлювальних установок покладається на особу, відповідальну за електрогосподарство навчального закладу, яка має групу кваліфікації з електробезпеки не нижче третьої.

Опалення і вентиляція. Кабінет (лабораторія) хімії та лаборантська забезпечуються опаленням і припливно-витяжною вентиляцією з таким розрахунком, щоб у приміщеннях підтримувалася температура у межах 17–20°С, вологість – 40–60 %. Природна вентиляція здійснюється за допомогою фрамуг або кватирок із зручними пристроями, що дають змогу легко відчиняти їх і зачиняти, стоячи на підлозі. Площа фрамуг і кватирок повинна бути не менше 1:50 площі підлоги і забезпечувати трикратний обмін повітря. Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням шкідливих газів і парів кабінет забезпечують витяжними шафами. Витяжні шафи виготовляють з металевих конструкцій, склити їх необхідно армованим склом або склопластиком. Якщо витяжні шафи виготовлені з деревини, то їхня внутрішня поверхня оббивається бляхою, або викладається керамічною плиткою для захисту від полум’я спиртівок, від електронагрівальних приладів. Витяжні пристрої розраховують так, щоб швидкість всмоктуваного повітря в перерізі відкритих на 0,15–0,20м стулок шафи була в межах 0,3–0,7м/с. Під час роботи з органічними та іншими шкідливо діючими речовинами швидкість повітря потрібно збільшити до 1,0–1,5 м у перерізі робочої зони витяжної шафи. Стулки витяжної шафи мають відчинятися і зачинятися лише у вертикальному напрямі завдяки пристроям безпечної конструкції. Всередині витяжні шафи обладнують електричним освітленням у вибухобезпечному виконанні. До витяжної шафи підводиться холодна та гаряча вода, каналізація, газ. Металеві деталі витяжних шаф, а також труби сантехнічних підводів з метою їхнього захисту від корозії періодично покривають кислотостійким лаком або олійною фарбою.

Електрична мережа. Електропроводка, встановлення електрообладнання та приладів у кабінеті (лабораторії) хімії повинні відповідати вимогам “Правил влаштування електроустановок”. Усі доступні для торкання електротехнічні пристрої потрібно надійно ізолювати. Вмикання і вимикання всієї електричної мережі кабінету хімії повинно здійснюватися одним загальним рубильником. Для живлення переносних електроприймачів потрібно застосовувати гнучкі проводи, спеціально призначені для цієї мети, з врахуванням можливих механічних дій. Жили зазначених проводів повинні бути в спільній оболонці.

Заходи безпеки під час проведення практичних занять (демонстраційних дослідів, лабораторних та практичних робіт) у кабінетах хімії

Під час роботи в кабінеті хімії слід дотримуватися таких загальних вимог:

• хімічні досліди проводять в тих умовах і порядку, з такими кількостями й концентраціями речовин і приладами, які зазначені в інструкції для проведення експерименту;

• досліди, призначені для проведення учнями, попередньо виконуються вчителем, який всі реактиви використовує з того лабораторного посуду, з якого їх одержують учні, і в таких кількостях, у яких їх застосовують учні;

• доступ учнів до місця зберігання хімічних реактивів виключається;

• під час досліду учням забороняється залишати робоче місце;

• досліди з виділенням шкідливих газів і пари проводять лише у витяжній шафі зі справною діючою вентиляцією;

• досліди з легкозаймистими та вибухонебезпечними речовинами у витяжній шафі виконує тільки вчитель;

• етикетку на склянках з рідкими реактивами слід закривати поліетиленовою липкою стрічкою, що захищає етикетку від хімічної дії реактиву;

• визначаючи речовину за запахом, необхідно легким рухом долоні над горлом посудини стримувати пару або газ до носа і вдихати обережно;

• не дозволяється брати реактиви незахищеними руками, а використовувати фарфорові ложки, шпателі або совочки;

• насипати або наливати реактиви необхідно на столі, над аркушем паперу – сухі, над скляною посудиною – рідкі;

• просипані або пролиті реактиви не дозволяється зсипати або зливати назад у основну тару;

• для нейтралізації пролитих на стіл чи на підлогу кислот, або лугів у кабінеті хімії повинні стояти склянки із заздалегідь приготовленими нейтралізуючими розчинами соди чи оцтової кислоти;

• закріплювати хімічний посуд у тримачах штатива слід обережно, обертаючи його навколо осі, поки не відчується невелике затруднення в обертанні;

• нагрівати хімічні реактиви для дослідів необхідно тільки у тонкостінному скляному або фарфоровому посуді;

• під час нагрівання рідин не можна заглядати в посудину (навіть у пробірку) згори, бо в разі можливого викидання нагрітої речовини можливі травми;

• забороняється тримати вогне- і вибухонебезпечні речовини поблизу відкритого вогню і сильно нагрітих предметів;

  • не дозволяється залишати без нагляду запалені спиртівки, увімкнені електронагрівальні прилади, запалені газові пальники;

  • всі учні під час проведення практичних занять у кабінеті хімії повинні бути безкоштовно забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту;

  • спецодяг та інші засоби індивідуального захисту зберігаються в шафах у кабінеті хімії, спеціально призначених для цієї мети;

  • використовувати спецодяг з іншою метою, а також забирати додому учням не дозволяється.

Правила безпечної роботи з кислотами і лугами. Невиконання правил роботи з концентрованими кислотами та їдкими лугами може призвести до їх проникнення в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірний покрив та слизові оболонки і викликати сильні хімічні опіки. За швидкістю дії на тканини тіла кислоти розміщують у такому порядку: азотна кислота, сірчана кислота, плавикова кислота, соляна кислота, оцтова кислота, щавелева кислота і т.д. Дуже небезпечні опіки хромовою сумішшю, яку використовують для миття хімічного посуду. Димлячі соляна та азотна кислоти спричиняють подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів і очей.

Тверді їдкі луги вбирають вологу, що міститься у повітрі, перетворюються у концентрований розчин, який діє як концентрований розчин лугів. У разі необережного поводження утворюються болючі рани, які важко піддаються лікуванню. Для запобігання подібним випадкам необхідно дотримуватись наступних основних правил з кислотами і лугами:

• основні кількості кислот та інших агресивних речовин треба зберігати в спеціально призначеному приміщенні;

• розливати кислоти з бутлів великої місткості у видаткові склянки треба за допомогою сифона з гумовою грушею, ручним насосом або ножною повітродувкою;

• переносити склянки ємкістю більше 5 л з реактивами необхідно в плетених корзинах, ящиках, що гарантує безпечне транспортування;

• доставлені в лаборантську реактиви розміщують у призначених для них місцях зберігання;

• розбавляючи концентровані кислоти водою, треба лити кислоту в воду, а не навпаки, постійно перемішуючи, бо розчинення концентрованої кислоти у воді супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може призвести до опіків;

• для розбавлення концентрованих кислот, їхнього перемішування використовують тільки хімічні тонкостінні склянки, або фарфоровий посуд;

• забороняється набирати розчини лугів та кислот у піпетку ротом, для засмоктування цих речовин потрібно користуватися піпетками з різними пастками та гумовою грушею;

• під час всіх операцій з кислотами і лугами треба обов’язково застосовувати гумові рукавиці, захисні окуляри, гумовий фартух;

• відпрацьовані кислоти або луги слід збирати окремо в спеціально призначений посуд і зливати в каналізацію тільки після нейтралізації;

• розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском, нейтралізувати, а після цього прибрати.

Правила роботи з органічними розчинниками. На практичних заняттях в кабінеті хімії використовуються органічні розчинники, які мають значну токсичність і утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші ацетон, бензин, бензол, етиловий, бутиловий і метиловий спирти, толуол, дихлоретан. Органічні розчинники зумовлюють здебільшого гострі отруєння з переважаючим явищем наркозу, спричиняють стійкі зміни функції кровоносних органів і нервової системи.

За ступенем пожежної безпеки більшість розчинників належить до легкозаймистих.

Під час роботи з органічними розчинниками слід бути особливо обережним, роботу виконувати обов’язково у витяжній шафі. Кількість розчинників, що є одночасно в кабінеті хімії, не повинна перевищувати потреби для уроку. Відпрацьовані рідини збирають у призначену тару, що герметично закривається і знищують в місцях, погоджених з органами санітарного та пожежного нагляду.

Зберігають розчинники в товстостінному посуді з притертим корком. У випадку, коли розлито органічні розчинники, необхідно:

• негайно вивести учнів з класу;

• загасити всі пальники і вимкнути електричні прилади;

• розлиту рідину засипати піском або тирсою, за допомогою дерев’яного совка зібрати в тару та знешкодити;

• провітрювання приміщення припинити тільки після того, як повністю зникне запах пролитого розчинника;

• під час прибирання користуватися захисними окулярами та гумовими рукавицями.

Правила роботи із скляним лабораторним посудом та іншими виробами із скла.

Робота зі скляним хімічним посудом потребує особливої обережності. Щоб запобігти пораненням рук і обличчя у разі необережного поводження чи внаслідок розривання посудини, нагрітої до високої температури, необхідно дотримуватись заходів безпеки під час проведення лабораторних робіт у кабінетах хімії.

Під час роботи на установці із скла, коли є хоч невелика ймовірність аварії, необхідно обгородити всю установку захисним екраном з оргскла, металевою сіткою або металевим кожухом. Усі види механічної і термічної обробки скла виконують у захисних окулярах. Посудину з гарячою рідиною не можна закривати притертим корком доти, поки вона не охолоне. Великі хімічні стакани слід піднімати обома руками так, щоб відігнуті краї спиралися на вказівний та великий пальці.

Під час складання скляних приладів, з’єднання окремих їхніх частин за допомогою гумових трубок, а також інших робіт зі склом необхідно руки захищати рушником. Щоб полегшити складання приладів, кінці скляних трубок змочують водою, вазеліном або гліцерином. Щоб не порізати рук кінці скляних трубок повинні бути оплавлені. Тонкостінну посудину під час закривання гумовим корком тримають за верхню частину шийки, корок злегка повертають, руки при цьому захищають рушником.

Нагріваючи рідину в пробірці чи колбі, необхідно закріплювати їх так, щоб отвори були направлені в напрямі від себе і сусідів по роботі, посуд наповнюють рідиною не більше ніж на третину об’єму. Посуд у разі нагрівання закріплюють в тримачі для пробірок, або в лапці штатива.

Під час миття скляного посуду треба пам’ятати, що скло крихке, легко тріскається від ударів, різкої зміни температури. Забороняється користуватися посудом або приладами, що мають тріщини.

Правила зберігання хімічних реактивів. Хімічні реактиви зберігають у приміщенні лаборантської (препараторської). Основні (запасні) кількості цих речовин зберігають в ізольованому приміщенні. Кожний реактив потрібно зберігати в одному й тому самому відведеному для нього місці. Рідкі хімічні реактиви зберігають у товстостінних банках з притертими корками, тверді – у товстостінних скляних банках також з притертими корками. На кожній склянці, банці повинна бути етикетка з точною назвою реактиву та його формулою та написом, що свідчить про наявність у речовини отруйних, вогненебезпечних та вибухонебезпечних властивостей: червона – “Вогненебезпечно”, жовта – “Отрута”, блакитна – “Вибухонебезпечно”, зелена – “Берегти від води”. Зберігати хімічні речовини без етикеток чи з нерозбірливими написами не дозволяється.

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, що застосовуються в кабінетах хімії, за правилами спільного зберігання можна поділити на такі групи:

• речовини, що можуть утворювати вибухові суміші нітрати калію, кальцію, натрію, барію;

• самозаймисті від води й повітря речовини металічний натрій та кальцій, карбід кальцію, пероксид барію;

• легкозаймисті й горючі речовини, які легко спалахують від дії відкритого полум’я, до них належать бензин, ацетон, гас, спирти, фосфор червоний, бром, перманганат калію, сірка, вугілля.

Кожна з перелічених груп хімічних речовин повинна зберігатися окремо одна від одної. Склянки й банки з легкозаймистими і вогненебезпечними речовинами треба зберігати у лаборантській в залізних шафах або в спеціальних металевих ящиках, що закриваються кришкою, стінки й дно яких вистилають негорючими матеріалами, на кришці роблять 5–6 отворів і встановлюють на підлозі не ближче ніж 2м від проходів і нагрівальних приладів.

У разі зберігання вогне- і вибухонебезпечних речовин, враховуючи їхні фізико-хімічні властивості, необхідно дотримуватися додаткових заходів безпеки, а саме:

• діетиловий (сірчаний) ефір потрібно зберігати ізольовано від інших речовин у холодному і темному місці, бо під час його зберігання на світлі утворюється вибухова речовина – пероксид етилу;

• металічний натрій зберігають в товстостінних скляних банках з широкими шийками, які щільно закриваються корком під шаром сухого гасу, парафіну або трансформаторного масла в ящиках з піском;

• перманганат калію, пероксид водню, хлоратну кислоту та інші окисники не можна зберігати разом з відновниками: вугіллям, сіркою, крохмалем тощо;

• металічний натрій і фосфор не можна зберігати разом з бромом і йодом;

• у разі зберігання марганцевокислого калію слід пам’ятати, що він сприяє спалахуванню горючих матеріалів: гліцерин за кімнатної температури спалахує внаслідок взаємодії з порошком марганцевокислого калію; у разі змочування порошку марганцевокислого калію концентрованою сірчаною кислотою утворюється продукт, який легко розкладається з вибухом; у разі розтирання порошку перманганату з сіркою або фосфором відбувається вибух.

Ємність скляного посуду для зберігання легкозаймистих рідких речовин не повинна перевищувати 1л. Якщо ємність більша за 1л посуд поміщають у герметичний металевий футляр.

Кристалічний йод треба зберігати в товстостінній з темного скла банці з притертим корком.

У приміщенні, де зберігають хімічні реактиви, повинні бути засоби пожежогасіння вогнегасники, ковдри із негорючих матеріалів, ящик або відро з піском.

Правила користування витяжною шафою. Витяжну шафу вмикають не раніше ніж за 15хв до початку роботи. Стулки витяжної шафи під час роботи мають бути максимально закритими з невеликим зазором для тяги. Відкривати їх дозволяється тільки під час використання встановлених у шафі приладів або під час іншої роботи на висоту, зручну для роботи, але не більше як на половину висоти отвору.

Підняті стулки на час роботи у витяжній шафі закріплюють за допомогою спеціальних пристроїв. Якщо витяжна шафа має кілька стулок, то ті, якими не користуються, повинні бути закритими. У разі порушення цього правила знижується ефективність вентиляції. Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної шафи до приміщення кабінету, вентиляцію слід відрегулювати так, щоб у шафі утворювалося невелике розрідження.

Правила безпечної роботи з горючим газом. Горючий газ отруйний, а в суміші з повітрям вибухонебезпечний. Якщо в кабінеті хімії відчувається запах газу, не можна запалювати сірники, вмикати світло та електроприлади до моменту ліквідації витоку газу і провітрювання приміщення. Забороняється перевіряти вогнем герметичність з’єднань газопроводу, кранів, Перевіряти потрібно за допомогою мильної піни , наносячи її на місця можливого витоку. Перед тим як відкрити загальний кран подачі газу, необхідно переконатися в тому, що всі газові крани закриті. Необхідно правильно запалювати пальник спочатку піднести запалений сірник, а потім обережно відкрити газовий кран. Стежать за тим, щоб горіння було нормальним, полум’я спокійне, синьо-фіолетове. Якщо полум’я жовте, то це свідчить про неповне згоряння, під час якого в приміщення виділяється значна кількість отруйного чадного газу. У такому разі треба збільшити приплив повітря регулятором його подачі, який міститься на пальнику, або зменшити подачу газу. Якщо полум’я проскочило в середину трубки пальника, необхідно закрити газовий кран, дати пальникові охолонути і тільки після цього запалити його.

Не можна залишати ввімкненні пальники та інше газове обладнання без нагляду. Працюючи з пальником, треба стежити за тим, щоб на вогонь не потрапили одяг, волосся. Слід стежити, щоб рідина, яка нагрівається, не залила полум’я пальника.

Працюючи з газом, необхідно враховувати те, що навіть у разі дотримання правил користування у приміщенні накопичуються продукти його горіння. Тому обов’язково повинна бути справно діюча вентиляція.

Охорона праці в кабінетах комп’ютерної техніки в навчальних закладах

В закладах освіти у навчально-виховному процесі використовуються персональні комп’ютери (ПК). Користувач комп’ютера працює в одноманітній позі в умовах обмеження загальної м’язової активності при підвищеній рухливості кистей рук, великому напруженні зорових функцій та нервово-емоційному напруженні під впливом дії різноманітних фізичних чинників: електростатичного поля, електромагнітних випромінювань в низькочастотному, середньо частотному та над низькочастотному діапазонах (5Гц–400кГц), рентгенівського, інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювань, випромінювань видимого діапазону, незадовільного рівня освітленості, незадовільних метеорологічних умов.

Особлива категорія користувачів комп’ютерної техніки – діти, які захопившись, не можуть в потрібний момент відірватися від екрана монітора. Інтенсивна робота за ПК є причиною виникнення багатьох захворювань. Особливе місце серед профзахворювань посідають порушення зору, що спричинені нераціональним освітленням робочих місць з ПК та недотриманням режиму праці. Робота користувача ПК вимагає тривалого статичного напруження м’язів спини, шиї, рук і ніг, що призводить до втоми. Робота з особливо тривалою монотонністю за ПК призводить до порушень, пов’язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційним навантаженням. На електризований екран монітора, який притягує частинки завислого в повітрі пилу і заряджає їх, призводить до подразнення шкіри, запалення в людей з чутливою шкірою.

Санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів навколишнього середовища кабінетів і класів комп’ютерної техніки.

Відповідно до “Державних санітарних правил та норм влаштування та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп’ютерах” ДСанПіН 5.5.6.009-98 встановлені санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів навколишнього середовища класів з комп’ютерною технікою.

Вимоги до приміщень та розташування робочих місць з ПК

Приміщення, призначені для роботи з ПК, повинні мати природне освітлення. Орієнтація вікон повинна бути на північ або північний схід, вікна повинні мати жалюзі або штори, які можна регулювати.

Площа приміщення на одне робоче місце учня повинна становити 6м² , а об’єм – не менше 20м³. Площа навчальних приміщень з ПК повинна розраховуватись на півкласу учнів, але не більше як на 12 чоловік.

Не дозволяється розміщувати кабінети, обладнані комп’ютерною технікою, у підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах. Вони повинні розміщуватися в окремих приміщеннях з природним освітленням та організованим обміном повітря.

Покриття підлоги, стін, стелі мають бути матовими з коефіцієнтом відбиття відповідно 0,2–0,3; 0,4–0,5; 0,7–0,8; робочого столу 0,4–0,5; корпусу дисплея та клавіатури 0,3–0,5; шаф і стелажів 0,4–0,6. Поверхня підлоги повинна мати антистатичне покриття і бути зручною для вологого прибирання.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер’єру приміщень комп’ютерних класів полімерні матеріали (деревинно-стружкові плити, шпалери, що миються, рулонні синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини, що перевищують гранично допустимі концентрації.

Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць

Приміщення з ПК повинен мати природне та штучне освітлення. Природне освітлення в приміщеннях з ПК повинно відповідати вимогам ДБН В.2.2.-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів”. Природне освітлення має здійснюватись через вікна і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Для захисту від прямої близькості, які створюють прямі та відбиті відблиски з поверхонь екранів та клавіатури, повинні бути передбачені сонцезахисні пристрої. Задовільне природне освітлення легше створити в невеликих приміщеннях на 5–8 робочих місць.

Як джерела штучного освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ПК, мають застосовуватися переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. Штучне освітлення повинно забезпечувати на робочих місцях у кабінетах та класах з ПК освітленість не нижчу, а на екранах – не вищу значень, наведених в табл., відповідно до ДСанНіП 5.5.6.009-98.

Таблиця. 15

Норми освітленості в кабінетах і класах з ПК

Характеристика роботи	Робоча поверхня	Освітленість, Лк
Робота переважно з екранами дисплеїв ПК(50%робочого часу та більше)	Екран	не вища 200
	клавіатура	не нижча 400
	стіл	не нижча 400
Робота переважно з документами (з екранами дисплеїв ПК менше 50% робочого часу)	Екран	не вища 200
	клавіатура	не нижча 400
	стіл	не нижча 500
	Дошка	не нижча 500
Проходи основні	підлога	100

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 до 90 з вертикаллю в поздовжній та поперечній площинах повинна становити не більше ніж 200кд/м, захисний кут світильників – не менше 400. Яскравість великих поверхонь(вікна, джерела штучного освітлення та ін.), що розташовані в полі зору, не повинна перевищувати 200кд/м .

Показник засліплення для джерел загального штучного освітлення у класах з ПК не повинен бути більше 20, а показник дискомфорту – не більше 40.

Слід обмежити нерівномірність розподілу яскравості в полі зору учнів Співвідношення яскравості між робочим екраном та близьким оточенням(стіл, зошити, посібники) не повинно перевищувати 5:1, а між поверхнями робочого екрана і оточенням (стіл, обладнання) – 10:1.

Коефіцієнт запасу для освітлювальних установок загального освітлення приймається рівним 1,4.

Величина коефіцієнта пульсації освітленості не повинна перевищувати 5%, що забезпечується застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального та місцевого освітлення з високочастотними пускорегулюючими апаратами (ВЧПРА) для світильників будь-яких типів. Якщо немає світильників з ВЧПРА, то лампи багатолампових світильників або світильники загального освітлення, розташовані поруч, слід вмикати на різні фази трифазної мережі.

Для забезпечення нормованих значень освітленості у приміщеннях з ПК слід чистити світильники і шибки не менше двох разів на рік і вчасно замінювати лампи, що перегоріли.

Захист учнів від впливу іонізуючих та неіонізуючих електромагнітних полів та випромінювань

Монітори на електронно-променевих трубках(ЕПТ) можуть бути потенційними джерелами гігієнічно значимих рівнів електромагнітних випромінювань і статичного електричного поля.

Напруженість ЕМП в діапазоні 30КГц – 300МГц на відстані 0,3м від усіх поверхонь монітора не повинна перевищувати значень наведених в табл.16

Таблиця. 16

Гранично допустимі рівні електромагнітного поля

Частота Електромагнітного випромінювання	Гранично допустимий рівень
50 Гц	500 В/м
30 – 300 КГц	25 В/м
0,3 – 3 МГц	15 В/м
3 – 300 МГц	3 В/м

Напруженість електромагнітного поля на відстані 0,5м від будь-якої поверхні монітора не повинна перевищувати гранично допустимих рівнів (ГДР), які наведені у табл.17.

Таблиця 17

Гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання

Діапазон частот	ГДР електричного поля, В/м	ГДР магнітного поля, нТл
5 Гц – 2 КГц	25	250
2 КГц – 400 КГц	2,5	25
3 МГц – 30 МГц	0,25	2,5

При проведенні вимірювань рівнів електричного поля точки вимірів мають знаходитись навколо монітора по колу із центром посередині дисплея. Відстані від умовної поверхні монітора до тестового зонда (антени вимірювального приладу) повинна дорівнювати 50см. У діапазоні 5Гц – 2КГц вимірювання необхідно проводити в точці, розташованій прямо перед поверхнею дисплея. У діапазонах 2КГц – 400КГц та 3МГц – 30МГц вимірювання необхідно проводити у чотирьох точках з інтервалом 90^°.

Вимірювання електричного і магнітного поля, створюваного моніторами, повинні проводитись у спеціальних приміщеннях(в радіочастотних безехових камерах) випробувальних лабораторій. Фонові рівні електромагнітного поля в цих приміщеннях повинні за електричною складовою не досягати 2В/м у діапазоні від 5Гц до 2КГц та 0,2В/м у діапазонах частот 2КГц – 400Кгц та 3МГц – 30МГц, за магнітною складовою не досягати 40нТл в діапазоні частот 50Гц – 2КГц та 5нТл в діапазонах частот 2КГц – 400КГц і 3МГц – 30МГц.

Контроль рівнів електромагнітного випромінювання відео дисплейних терміналів, ПК та інших дисплейних приладів виконується:

• виробником при проведенні перевірки якості кожного відео дисплейного терміналу;

• установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України, що пройшли атестацію з фізичних чинників у Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ України, при проведенні вибіркового санітарного нагляду за відео дисплейною технікою заводу-виробника та при ввезенні в Україну імпортної продукції;

• майстернями, що ремонтують відео дисплейну техніку.

Середня напруженість статичного електричного поля (СЕП) відіомонітора на умовній поверхні обличчя користувача шкільного віку середніх антропометричних даних на відстані від екрана 0,30 м на осі, нормальній до поверхні екрана, яка проходить через його центр, при відносній вологості повітря не більше 30% не повинна перевищувати 7кВ/м при тривалості роботи з ВМ, що не перевищує 1 годину на добу, та 3,5кВ/м при більшій тривалості роботи. Середня напруженість СЕП монітора на умовній поверхні обличчя користувача шкільного віку середніх антропометричних даних визначається шляхом множення показників вимірювача напруженості СЕП на коефіцієнт поправки К , який розраховують за формулою:

К=0,60–0,19d, де d – розмір діагоналі екрана монітора, м.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання в будь-якій точці на відстані 0,05м від усіх поверхонь монітора не повинна перевищувати 7,74.10А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1мбер/год.

Інтенсивність ультрафіолетового випромінювання на відстані 0,3м від екрана не повинна перевищувати в діапазоні довжин хвиль 400 – 320нм – 2 Вт/м², 320-280нм – 0,002 Вт/м², ультрафіолетового випромінювання в діапазоні 280-200нм – не повинно бути.

Вимоги до мікроклімату

У кабінетах та класах навчальних закладів, де навчання проводиться із застосуванням ПК, температура повітря повинна бути 19,50,5^°С; швидкість руху повітря – не більше 0,1м/с, відносна вологість 60 5%.

Рівень іонізованості повітря на відстані 0,3м від працюючого екрана монітора не повинен бути нижче 200 і більше 50000 легких позитивних і негативних іонів(окремо) в 1см³ повітря.

В кабінетах та класах навчальних закладів повинен бути забезпечений трикратний обмін повітря за одну годину. Для забезпечення постійних параметрів мікроклімату (температури, вологості, швидкості руху та чистоти повітря) у кабінетах і класах можуть бути встановлені побутові кондиціонери типу БК-1500, БК-2000, БК- 2500 та інші.

Вимоги , що забезпечують захист учнів від шуму і вібрації

Шум , що створюється роботою ПК в класах , умовно можна віднести до постійного.

Параметрами постійного шуму, що підлягають нормуванню, є рівні звукового тиску 8дБ в октавних смугах частот з середньо геометричними частотами 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000Гц, рівні звуку 8дБА.

Допустимі значення октавних рівнів звукового тиску на робочих місцях в приміщеннях кабінетів комп’ютерної техніки слід приймати згідно з ДСанПіН 5.5.6.009-98 (табл.18 )

Таблиця 18

Гранично-допустимі рівні шуму на робочому місці, дБ

Призначення приміщення та умови	Рівні звукового тиску, дБ, в октанових смугах частот з середньо геометричними частотами, Гц										Рівні звуку, дБА
	16	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
1. Учбові кабінети (без роботи ПК)	-	-	63	52	45	39	35	32	30	28	40
2. Учбові кабінети при роботі ПК	85	75	67	57	49	44	40	37	35	33	45

Класи комп’ютерної техніки рекомендується обладнувати ПК, коригований рівень звукової потужності яких не перевищує 45дБА.

Рівень шуму в кабінетах і класах з ПК можна знизити таким чином:

• використання блоків живлення ПК з вентиляторами на гумових підвісках;

• використанням ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці живлення та в критичних точках материнської плати, які дозволяють програмним шляхом регулювати як моменти ввімкнення вентиляторів, так і швидкість їх обертання;

• використанням ПК, в яких вентилятор на процесорі встановлено виробником (ВОХ-процесор);

• застосуванням материнських плат формату АТХ та АТХ-корпусів, що дозволяє автоматично регулювати швидкість та моменти часу відмикання вентилятора блока живлення від електромережі;

• використанням 24–32 швидкісних CD-ROM для застосувань, які створюють менше шуму, а ніж швидкісні 48–50 швидкісні CD-ROM, або ж застосовувати привід з одночасним зчитуванням декількох доріжок CD;

• заміною матричних голчастих принтерів струминними і лазерними принтерами, які забезпечують значно менший рівень звукового тиску;

• застосуванням принтерів колективного користування, розташованих на значній відстані від більшості робочих місць користувачів ПК;

• розміщенням звукоізолюючого огородження у вигляді стін, перегородок, кабін;

• акустичною обробкою приміщень – зменшенням енергії відбитих звукових хвиль шляхом збільшення площі звукопоглинання.

Вібрація на робочих місцях , що створюється роботою ПК, не повинна бути вища значень, які представлені в табл. 19

Таблиця 19

Гранично допустимі рівні вібрації на робочому місці, дБ

Нормований параметр	Середньо геометричні частоти октавних смут, Гц						Коректовані та еквівалентні коректовані рівні, дБ
	2	4	8	16	31.5	63
Віброшвидкість	79	73	67	67	67	67	72
Віброприскорення	25	25	25	31	37	43	30

Вимоги до обладнання та організації робочого місця:

При конструюванні ПК та організації робочого місця учня, обладнаного відеомонітором, слід забезпечити відповідність конструкції робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру виконуваної діяльності, комплексності технічних засобів, форм організації праці, функціональних та ростових вікових особливостей дітей.

Конструкція робочого місця користувача має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. Робочі місця з ПК слід так розташовувати відносно вікон, щоб природне світло падало збоку переважно зліва. Робочі місця з ПК повинні бути розташовані від стіни з вікнами на відстані не менш 1,5м, від інших стін – на відстані 1м, відстань між ними має становити не менш ніж 1,5м. Для запобігання відблискам кут між екраном дисплея і площиною вікна повинен складати не менше 90°.

При розміщенні робочих столів з ПК слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ПК – 1,2м, від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого ПК – 2,5м.

Монітор повинен бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора залежно від висоти символів повинен знаходитись від очей користувача на відстані 400-800мм. Для забезпечення точного та швидкого зчитування інформації в зоні найкращого бачення площина екрана монітора повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. При цьому має бути передбачена можливість переміщення монітора навколо вертикальної осі в межах 30° (справа наліво) та нахилу вперед (до 85° ) і назад (до 105° ) з фіксацією в цьому положенні.

Клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена від монітора для забезпечення можливості її оптимального розташування та прийняття оптимальної робочої пози.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100–300мм від краю, який повернутий до користувача. Кут нахилу до панелі клавіатури має знаходитись в межах від 5° до 15°, зап’ястя та долоні рук повинні розташовуватися горизонтально до площини столу.

Принтер розміщають так, щоб максимальна відстань від користувача до клавіш управління принтером не перевищувала довжини витягнутої руки користувача.

Конструкція робочого стола повинна забезпечувати можливість оптимального розташування на робочій поверхні обладнання, при цьому треба враховувати його кількість та конструктивні особливості та характер роботи, що виконується.

У процесі занять учнів з ПК слід застосовувати спеціальні столи для ПК, які складаються з двох горизонтальних поверхонь: розмірами 700х 800(600)мм – для клавіатури і посібників(тобто стіл) , розмірами 800х350 – підставка для монітора. Обидві поверхні повинні регулюватись по висоті в межах 460–760мм. За відсутності спеціальних меблів допускається застосовувати типові учнівські столи, які призначені для шести ростових груп: №1 – 1000-1150мм, №2 –1151-1300мм, №3 – 1301-1450мм, №4 – 1451-1600мм, №5 – 1601-1750мм, №6 – більше 1750мм, з висотою стільниці відповідно 460, 520, 580, 640, 700, 760мм.

Ширина і глибина робочої поверхні стола повинна забезпечувати можливість виконання трудових операцій у межах досяжності моторного поля. Рекомендовані розміри стола: ширина – 600, 800, 1000, 1200 та 1400мм, глибина – 600мм при висоті столу 725мм (за умови, що висота не регулюється).

Для занять школярів слід використовувати стільці, які мають висоту поверхні сидіння 260, 300, 340, 380, 420, 460мм, відповідно до шести ростових груп, або використовувати стілець, у якому висота поверхні сидіння регулюється у межах 260–460мм. Ширина сидіння стільця для занять школярів з ПК повинна бути 250, 280, 300, 320, 340, і 360мм; глибина – 260, 290, 330, 360, 380 і 400мм відповідно до ростових груп. Поверхня сидіння повинна бути напівм’якою, передній край закруглений. Доцільно передбачати можливість зміни кута повороту поверхні сидіння від 15° наперед і до 5° назад. Поверхня спинки стільця повинна мати висоту 300–320мм, ширину – не менше 380мм та радіус кривизни горизонтальної поверхні – 400мм. Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватись в межах 0 -30° від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260-400мм.

Вимоги до режимів праці учнів при роботі з персональними комп’ютерами

Режим праці учнів при роботі з ПК регламентується відповідно до ДСанПіН 5.5.6.009-98 “Державні санітарні правила та норми влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режими праці учнів на персональних комп’ютерах”.

До занять з ПК учні повинні бути допущені після інструктажу з техніки безпеки.

Раціональний режим навчальних занять учнів передбачає дотримання регламентованої тривалості безперервної роботи з ПК, регламентованих перерв і їх вчасне проведення. Сигнали про початок перерви слід подавати на екрані монітора. Робота з ПК повинна проводитися в індивідуальному режимі.

Безперервна робота за монітором ПК повинна тривати не більше:

• для учнів Х-ХІ класів на першій годині занять – 30хв, на другій годині занять – 20хв;

• для учнів VІІІ-ІХ класів – 20-25хв;

• для учнів VІ-VІІ класів – до 20хв;

• для учнів ІІ-V класів – 15хв.

Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в індивідуальному режимі не повинні бути більше 10 хвилин.

Після безперервної роботи за екраном монітора необхідно проводити вправи протягом 1-2хв для профілактики зорової втоми; через 45хв роботи з використанням комп’ютерів – фізичні вправи для профілактики загальної втоми.

Безперервна робота з ПК учнів Х-ХІ класів при спарених уроках не повинна перевищувати на прешому уроці 25-30хв, на другому 15-20хв. Дозволяється для них варіант організації занять з основ інформатики і обчислювальної техніки, при якому передбачається одна академічна година теоретичних занять, друга година – практичних занять. Практичні заняття містять:

• безперервну роботу за монітором ПК 25-30 хвилин;

• виконання комплексу вправ для профілактики зорової і статичної втоми 5 хв.;

• продовження роботи з комп’ютером до кінця занять 10-15хв.

При виробничому навчанні учнів старших класів програмуванню з використанням ПК у навчально-виробничому комбінаті 50% часу слід відводити теоретичним заняттям, 50% - практичним.

Заняття в гуртках програмування з використанням ПК слід проводити не раніше, ніж за годину після закінчення занять в школі. Заняття проводяться в гуртках два рази на тиждень, тривалість яких для учнів 7-10 років не повинна бути більше 45хв; 11- 13 років – не більше 60хв. Для профілактики втоми школярів у середині занять необхідно проводити перерву тривалістю не менше 10хв., під час якої організовувати фізичні вправи, гімнастику для очей і рухові ігри.

У період шкільних канікул організовуються заняття в школах “Юних програмістів” тривалістю від двох до чотирьох тижнів. Загальна тривалість роботи з ПК під час канікул повинна становити впродовж дня:

• для школярів 8-10 років – 1 заняття тривалістю 45хв;

• для школярів 11-13 років – 2 заняття по 45хв;

• для школярів 14-16 років – 3 заняття по 45хв.

Заняття з ПК у школах “Юних програмістів” для учнів 10 років слід проводити в ранкові години, для учнів 11-13 років – одне заняття в першій половині дня і одне – у другій, для учнів 14-16 років два заняття проводити в першій половині дня і одне – у другій. Комп’ютерні ігри у школі “Юних програмістів” слід проводити не більше одного разу на день тривалістю не більше 10хв. Для дітей молодшого шкільного віку і 20хв. Для дітей середнього і старшого шкільного віку. Регламентовані перерви для відпочинку під час канікул слід проводити тривалістю 5хв. через кожні 20хв. роботи і 10-15хв – через кожні 45хв роботи. Перерви слід проводити на відкритому повітрі з використанням спортивних ігор.

Безпека на уроках фізкультури

Проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською молоддю

Порядок проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською молоддю, що організовуються навчально-виховними закладами освіти визначають “Правила проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською і студентською молоддю”, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України.

Туристичні походи, експедиції та екскурсії здійснюються группами учнівської молоді з певною метою за зазделегідь розробленими маршрутами і з використанням різноманітних способів пересування.

Адміністрація закладів освіти, що проводить туристичну подорож зобов'язана:

• видати наказ про проведення подорожі після позитивних висновків маршрутно-кваліфікаційної комісії (МКК), призначити керівника та заступника, затвердити персональний склад учасників, які мають медичний допуск, маршрут, терміни та кошторис подорожі;

• видати керівнику необхідні документи, підписані і завірені печаткою, наказ про проведення подорожі, маршрутний лист, екскурсійну путівку для екскурсій, посвідчення про відрядження керівника та заступника;

• вести контроль за дотриманням группою термінів проходження маршруту;

• після завершення подорожі заслухати повідомлення керівників на педагогічній раді.

При підготовці туристських походів та експедицій з активними способами пересування керівник подорожі зобов'язаний:

1. Ознайомити учасників подорожі з Правилами проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською молоддю.

2. Організувати підготовку учасників подорожі, перевірити наявність необхідних знань і навичок, уміння плавати, надавати першу допомогу.

3. Ознайомитися з районом подорожі, одержати консультації по маршруту в МКК.

4. Ознайомити учасників маршруту з їхніми правами та обов’язками.

5. Розробити план і графік подорожі, визначити термін проходження маршруту, заходи з техніки безпеки.

6. Не пізніше, ніж за 10 днів до виїзду на місце початку походу направити у відповідну контрольно-рятувальну службу (КРС) повідомлення встановленого зразка, завірене МКК.

7. У разі необхідності змінити маршрут чи термін подорожі повідомити про це адміністрацію закладу, МКК, яка наддала позитивну оцінку можливості здійснення походу, КРС, яка зареєструвала групу. Всі вказівки та рекомендації МКК, занесені в маршрутну книжку, є обов’язковими для виконання.

Порядок організації та умови перевезення учнів віком до 16 років автобусами за туристськими та екскурсійними маршрутами визначає “Інструкція про порядок організації туристично-екскурсійних перевезень учнів автобусами”. Інструкція не поширюється на туристично-екскурсійні перевезення батьків з дітьми.

Під час перевезення в автобусах кількість екскурсантів не повинна перевищувати кількість місць для сидіння.

При перевезенні групп дітей на автобусі спереду і з заду повинні бути встановлені знаки відповідно до пункту 28.8 Правил дорожнього руху. Рух здійснюється тільки в світлий час доби зі швидкістю не більше 60км/год з увімкненим ближнім світлом фар.

Для перевезення учнів призначають досвідчених, дисциплінованих водіїв, які мають неперервний стаж роботи на автобусі не менше 3 роки, і яким в автопідприємстві видається спеціальний талон-допуск на право перевезення дітей.

При перевезенні учнів інструктаж водіїв про правила перевезення дітей проводить начальник автопідприємства або його заступник з відповідним записом у дорожньому листі та в журналі обліку проведення інструктажу водіїв про правила перевезення дітей.

Під час роботи з обслуговування дітей водій зобов'язаний виконувати вказівки екскурсовода або особи, призначеної для супроводження дітей, якщо ці вказівки не суперечать Правилам перевезень пасажирів, Правилам дорожнього руху і не пов'язані зі зміною встановленого маршрутом руху.

Умови перевезення пасажирів і багажу в автобусах регулюються правилами перевезень пасажирів і багажу автотранспортом і Правилами дорожнього руху.

Організація перевезень

Автобусні маршрути для перевезення учнів організовуються після складання туристссько-екскурсійними організаціями паспорта туристссько-екскурсійного автобусного маршруту.

При організації масових перевезень учнів автотранспортом туристично-екскурсійні організації заздалегідь інформують про це органи ДАІ для посилення нагляду за рухом. Через екскурсоводів і осіб, які супроводжують групи, забезпечують належний порядок серед дітей під час руху, посадки і висадки з автобуса.

Перевозять дітей відповідно до списку, затвердженого організацією, що замовила туристично-екскурсійну поїздку.

Керівники шкіл, позашкільних і оздоровчих закладів зобов'язані:

1. Призначити відповідальних за супроводження дітей під час туристичних та екскурсійних поїздок з числа вчителів, вихователів.

2. Забезпечити детальний інструктаж супроводжуючих з питань безпеки під час перевезення дітей.

3. Провести бесіди з учнями про туристичну або екскурсійну поїздку, ознайомити їх з правилами поведінки і технікою безпеки в дорозі. До туристичних поїздок допускати дітей, в яких немає протипоказань до переїздів за станом здоров'я.