Тема 10. Фінансове планування на підприємстві

Тема 11. Фінансова санація підприємств

Таблиця 1.

Фактори, які спричиняють фінансову кризу

ЕКЗОГЕННІ ФАКТОРИ

ЕНДОГЕННІ ФАКТОРИ

- спад кон'юнктури в економіці в цілому - зменшення купівельної спроможності населення - значний рівень інфляції - нестабільність господарського та податкового законодавства - нестабільність фінансового та валютного ринків - посилення конкуренції в галузі - криза окремої галузі - сезонні коливання - посилення монополізму на ринку - дискримінація підприємства органами влади та управління - політична нестабільність у країні місцезнаходження підпри­ємства або в країнах підприємств – постачальників сировини (споживачів продукції) - конфлікти між засновниками (власниками)

- низька якість менеджменту - дефіцити в організаційній структурі - низький рівень кваліфікації персоналу - недоліки у виробничій сфері - прорахунки в галузі постачання - низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції - прорахунки в інвестиційній політиці - брак інновацій та раціоналізаторства - дефіцити у фінансуванні - відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль)

Значення показника «Z»	Імовірність банкрутства
до 1,80 1,81 - 2,70 2,71 - 2,99 3,00 і вище	Дуже висока Висока Можлива Дуже низька

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонова­ний Альтманом у 1983 р.:

Z ₈₃ = 3,107 Да + 0,995 Оа + 0,42 КК₁ + 0,847 Ра + 0,717 Рк , де (1)

КК₁ = балансова вартість власного капіталу / залучений капітал

Граничне значення індексу Z ₈₃ дорівнюватиме 1,23.

Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують по­казник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:

Z = 0,16 x₁ - 0,22 x₂ + 0,87 x₃ + 0,10 x₄ - 0,24 x₅ , де (2)

x₁ - дебіторська заборгованість + кошти / активи

x₂ - постійний капітал / пасиви

x₃ - фінансові витрати / виручка від реалізації

x₄ - витрати на персонал / додана вартість

x₅ - валовий прибуток / залучений капітал

У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Z _Л) та Таффлера (Z _Т):

Z_Л = 0,063 x₁ + 0,092x₂ + 0,057x_з + 0,001х₄, де (3)

х₁ - оборотні активи / активи

x₂ - прибуток від реалізації / активи

x₃ - нерозподілений прибуток / активи

x₄ - власний капітал / залучений капітал

Граничне значення Z _Л = 0,037.

Z _Т = 0,03 x₁ + 0,13 x₂ + 0,18 x₃ + 0,16 x₄, де (4)

х₁ - прибуток від реалізації / короткострокові зобов’язання

x₂ - оборотні активи / зобов’язання

x₃ - короткострокові зобов’язання / активи

x₄ - виручка від реалізації / активи

Якщо Z_Т>0,3 - підприємство має добрі довгострокові перспекти­ви, при Z_Т<0,2 - є ймовірність банкрутства.

У практиці фінансового аналізу підприємств в Україні показник Z, як і аналогічні показники, поки що не використовують.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюю­чого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систе­матичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств за допомо­гою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення різниці між чис­тим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довготермінових і поточних зобов'язань за формулою:

Кб = (Фп + Фа) : (П + П), де (5)

Фп₂₂₀ і Фа₂₆₀ - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках: 220, 260 форми №2 ''Звіт про фінансові результати" відповідно;

П₄₈₀ і П₆₂₀, - довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки 480, 620 розділів III і IV), наведені у формі №1 "Баланс".

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінан­сове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане ско­рочення частки прибутку, спрямованої на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг.

Для оцінки вірогідності банкрутства відкритих акціонерних това­риств з часткою державного майна Фонд державного майна України застосовує коефіцієнт вірогідності банкрутства (Z):

Z = 1.2 * Коб + 1.4 * Кран + 3.3 * Кра + 0.6 *Кп + 1.0 *Кф, де (6)

Коб - частка обігових коштів в активах ВАТ (рядок 260, графа 4 ф.1 / (рядок 280, графа 3 ф.1 + рядок 280, графа 4 ф.1) / 2);

Кран - рентабельність активів обчислена за нерозподіленим при­бутком: (рядок 350, графа 4 ф.1) / (рядок 280, графа 3 ф.1 + рядок 280, графа 4 ф.1) /2);

Кра - коефіцієнт рентабельності активів дорівнює значенню рядка 22 Звіту;

Кп - відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до ко­роткотермінових зобов'язань: ціна продажу однієї акції * кількість акцій у статутному капіталі / рядок 620, графа 4 ф.1;

Кф - коефіцієнт фондовіддачі: (рядок 035, графа 3 ф.2) / (рядок 280, графа 3 ф.1 + рядок 280, графа 4 ф.1) / 2).

Якщо Z < 2,0, то підприємство є потенційним банкрутом.

Ще одна методика встановлення банкрутства підприємства - за Спрінгейтом (Z):

Z = 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С + 0,4 D, де (7)

А - робочий капітал / загальна вартість активів;

В - прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість ак­тивів;

С - прибуток до сплати податків / короткотермінова заборгованість;

D - обсяг продажу/загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією модел­лю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0,862, то підприємство с потенційним банкрутом.