4. Аварії з вибійними двигунами

4.1. Причини аварій з вибійними двигунами

• Аварії з вибійними двигунами — це залишення у свердловині турбобурів, гвинтових двигунів, електробурів або їх вузлів унаслідок розкручування в різьбових з'єднаннях (роз'єднання з бурильною колоною) або їх поломок.

Аварії з турбобурами виникають унаслідок таких причин:

• зрив різьби верхнього перехідника (вирив із різьби корпусу) чи перехідника, який з’єднує корпуси секційних турбобурів;

• відкручування роторної гайки і контргайки вала турбобура;

• злам вала турбобура;

• злам корпусу турбобура;

• відкручування ніпеля турбобура;

• зрив або відкручування різьбового з'єднання вала турбобура з різьби переходника на долото;

• відкручування турбобура від бурильної колони;

• заклинювання корпусу турбобура.

Різьби у вузлах турбобура зриваються і відкручуються внаслідок недостатнього кріплення їх у процесі збирання, порушення правил експлуатації і ремонту турбобурів.

Ніпель відкручується у разі заклинювання вала турбобура шматками шламу, сторонніми металевими предметами, через набухання гумової обкладки і внаслідок зігнутості вала. До руйнування різьбових з'єднань турбобура призводять осьові вібрації. Злам корпусу турбобура відбувається переважно по різьбі. В односекційних турбобурах основні поломки відбуваються в місцях з'єднання верхнього перехідника з корпусом, а у багатосекційних — у з’єднувальних перехідниках, причому кількість поломок в останньому випадку є значно більшою, ніж у односекційних. Злами носять утомний характер.

Злам вала турбобура відбувається:

- на його верхній різьбі під роторну гайку і контргайку;

- у промивних вікнах;

- у місцях переходу з основного діаметра на діаметр під п'яту;

- в упорі втулки нижньої опори у вал.

Односекційний турбобур відкручується від бурильної колони переважно через те, що реактивний момент у нього в 2—3 рази менший, ніж у багатосекційних турбобурів.

Корпуси турбобура заклинюються шматками твердих порід, металевими предметами, які потрапили у свердловину внаслідок аварії, що сталася раніше.

4.2. Попередження аварій з вибійними двигунами

Ефективне використання турбобурів залежить від поєднанням їх розмірів з розмірами доліт. Зменшення діаметра турбобура значно знижує енергетичні параметри його характеристики і веде до швидкого розвитку втомлюваності металу.

Турбобури і електробури відправляють на бурову з паспортами та інструкцією з експлуатації після регулювання і закріплення всіх різьбових з'єднань.

Для запобігання пошкодженню турбобури і електробури транспортують з опорою не менше ніж на трьох точках, рівновіддалених один від одного, при нагвинчених запобіжних ковпаках. Навантаження і розвантаження двигунів має бути механізованим, здійснюватися без ударів об тверді предмети. Транспортувати турбобури волоком і скидати їх під час розвантаження неприпустимо.

Перед спуском у свердловину у турбобура треба перевірити:

− легкість і плавність запуску;

− величину осьового люфта — забороняється спуск турбобура, який має осьовий люфт понад 4 мм для безшпиндельних турбобурів, 5мм — для шпиндельних і 6 мм — для високомоментних турбобурів;

− герметичність різьбових з'єднань за найбільшої витрати рідини.

− витікання бурового розчину через ніпель турбобура;

− щільність торців у різьбових з'єднаннях ніпеля, перехідника з корпусом, а також у з’єднаннях секцій і шпинделя;

− стан приєднувальної різьби під долото. Кріплять різьбові з'єднання турбобурів ключами в комплексі з моментомірами для одержання потрібних натягів;

− плавність зупинки турбобура після відключення насоса.

Випробування турбобура на гирлі і буріння свердловини здійснюють тільки з встановленням під ведучою трубою фільтра завдовжки 1,5—2 м, діаметром отворів 5—6 мм. Забороняється встановлювати фільтр у ведучій трубі. Час роботи фільтра в одній трубі не повинен перевищувати 24 год. Внутрішню поверхню труб у зоні установки фільтра перевіряють візуально 1 раз на місяць.

Рекомендується витримувати момент закріплення системи роторів і системи статорів.

Забороняється спуск у свердловину турбобура, який має:

• негерметичне з'єднання;

• биття вала;

• характеризується сповільненим запуском і різкою зупинкою.

Під час роботи турбобура над устям не повинно бути шумів, його корпус не повинен нагріватися.

Вал турбобура на усті розходжують тільки обертанням ротора вліво, щоб запобігти відкручуванню півмуфт між валами секцій.

Для контролю за станом кріплення різьбових з'єднань турбобура на буровій на них наносять мітки. Стан турбобура після кожного рейсу долота контролюють і записують у буровий журнал.

Під час розходжування турбобура у свердловині не можна допускати удару його об вибій. Якщо ж турбобур не заводиться на вибої, розходжування його має не перевищувати ЗО хв.

Буріння турбобуром треба починати за невеликого навантаження на долото, потім плавним збільшенням навантаження досягнути максимальної швидкості проходки. У разі зупинки турбобура внаслідок його перевантаження бурильну колону треба припідняти, а потім поступово довести до вибою.

При відновленні або припиненні циркуляції бурового розчину бурильну колону треба припідняти над вибоєм на 10—15 м.

Після кожного рейсу долота треба заміряти і записувати у буровий журнал осьовий люфт турбобура і натягування його ніпеля. Через 150 год роботи турбобури відправляють у майстерні, де проводять дефектоскопію валів і корпусів на довжину не менше 1 м від торця.

Необхідно перевіряти величину зношення корпусу вибійного двигуна по зовнішньому діаметру мінусовою скобою.

Величина зношення корпусу вибійного двигуна за зовнішнім діаметром допускається не більше 1 мм у будь-якому перерізі.

Крім вищевказаних аварій можуть бути ще й інші види аварій.