5.2. Опис лабораторної установки

Лабораторна установка для дослідження заземлюючих пристроїв складається із блока фізичної моделі заземлюючого пристрою (ЗЗП), блока живлення та панелі з комутаційним полем (рис. 5.4). До складу моделі ЗЗП входять заземлювачі: X – заземлювач, який досліджується (імітує контур з восьми труб, що з'єднані між собою); Д – допоміжний (імітує контур з 26 труб, які з'єднані між собою); окремі поодинокі за­землювачі (труби 1-6); В/О – високоомний зонд (труба 1=20 см); Н/О – низькоомний зонд.

Між собою заземлювачі не з'єднані, проте кожний з них з'єднується тумблерами S1 - S8 (перемикачами)/, які розташовані на комутаційній панелі. За допомогою тумблерів комутують відповідно завданню схему вимірювання. Відстані між заземлювачами та геометричні розміри труб 1-6 позначені на схемі на робочому місці. Живлення стенда вмикається тумблером S.

5.3. Програма роботи

5.3.1. Вивчити теоретичні відомості та ознайомитися з будовою і а схемою лабораторної установки.

5.3.2. Визначити методом амперметра - вольтметра та обчислити опір розтіканню струму:

А) заземлювача X, який досліджується, та допоміжного заземлювача Д;

б) поодиноких заземлювачів з труб 1, 2, 3, 4, 5, 6;

в) високо- та низькоомного зондів.

5.3.2. Визначити коефіцієнт використання заземлювачів з труб: а) 1 та 2; б) 1, 2 та 3; в) 1, 2, 3 та 4; г) 1, 2, 3, 4 та 5; д) 1, 2, 3, 4, 5 та 6.

5.3.4. Зняти криву розподілу потенціалів навколо труби 1 (між тру­бами 2, 3, 4, 5, 6) відносно заземлювача Д.

5.3.5. Побудувати криву розподілу потенціалів за результатами п.5.3.4 і графічно визначити напругу дотику та напругу кроку.

5.3.6. Обчислити питомий опір ґрунту.

5.4. Методичні вказівки до виконання роботи

5.4.1. У процесі вивчення теоретичних відомостей звернути увагу на головні поняття, визначення та термінологію за темою. Ознайоми­тись зі схемами вимірювання опору заземлювачів і розподілу потенці­алів та. підготувати таблиці вмикання тумблерів на схемі лабораторної установки відповідно до програми вимірювання.

5.4.2. Опір будь-якого заземлювача X визначають за падінням на­пруги на ньому (U_З) відносно зонда З, або будь-якого заземлювача за умовою, що створено коло струму І₃ між заземлювачем X та допоміж­ним заземлювачем Д. Таким чином, кожний із заземлювачів може бути допоміжним або таким, який досліджується. Це необхідно враховувати під час складання схеми вимірювання згідно з п.5.3.2 програми. Результати вимірювання опору заземлювачів занести до табл.5.1.

Таблиця 5.1

Заземлювач	Напруга U3, В	Струм І3, А	Опір R3=U3/I3, Ом

5.4.3. Для визначення коефіцієнта використання згідно з п.5.3.3 на­самперед необхідно виміряти опір поодиноких заземлювачів 1-6, а потім відповідних контурів за програмою.

Коефіцієнт використання:

де І'₃ – струм у груповому заземлюванні, який складається з п – труб, а фактичним опором заземлення кожної труби R_3і.

Результати дослідження занести до табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Номер труби	Струм, І'з.А	Напруга Заземлення з п – труб, U3, B	Еквівалентний опір Re, Ом	Коефіцієнт kв

5.4.4. Для того щоб зняти криву розподілу потенціалів, необхідно, створити коло струму труба 1 - допоміжний заземлювач Д .

5.4.5. Опір ґрунту обчислити з а формулою

де l – довжина труби; l=250 cм; d – діаметр труби, d=2,5 cм; R_T – опір розтіканню струму по трубі l.