2.2 Підбір та обґрунтування асортименту деревинно-чагарникових рослин для різних видів насаджень ( біологічні, екологічні властивості та дотримання нормативів )

2.2.1 Існуючі насадження у сквері ім. Героїв ввв

Ялина колюча — ( Picea pungens )

Дерево до 30 м заввишки і до 1,2 м в діаметрі. Кора стовбура сірувата. Крона конусоподібна з правильним ярусно-кільчастим гілкуванням. Гілки розташовані горизонтально. Хвоя жорстка, гострокінцева з сивуватим восковим нальотом, завдовжки 2 — 3 см. Насінні лусочки тонкі, м'які, видовжено-ромбічні, на верхівці зубчасті.

Природно росте в лісовому поясі Скалистих гір у Північній Америці. Доживає до 400-600 років. До клімату та ґрунтових умов не вибаглива, морозо- і вітростійка, не сніговальна, витримує сухість повітря та дію високих температур, міські умови, пересаджування та обрізування, стійка проти забруднення повітря димом і газами. Один із найдекоратинніших видів ялини.

Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний — ( Aesculus hippocastanum )

Д ерево заввишки до 30 м з густою, широкоокруглою, яйцеподібною кроною. Стовбур часто багатоверхівковий, кора темна, сіро-бура, тріщинувата, пагони товсті, голі, світло-бурі, бруньки великі, бурі, клейкі. Листки на довгих черешках мають 5—7 сидячих, оберненояйцеподібних листочків з клиноподібною основою, по краю двічіпилчасті. Квітки білі з рожевими цяточками, зібрані в прямостоячі волоті завдовжки до 30 см, з'являються в травні. Плоди великі, кулясті, до 6 см в діаметрі, з шипами, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений на Балканах, на півночі Греції. Широко культивується в Україні як красиве декоративне дерево. Особливо багато каштанів кінських у Києві. Досить зимо- і морозостійкий, тіньовитривалий вид. Найкраще росте і розпинається па глибоких, пухких, глинистих або супіщаних, достатньо, але не надмірно зволожених грунтах. Витримує сухі чорноземні грунти у степовій зоні, але не витримує засолення грунту. Чутливий до суховіїв, що виявляється в обпаданні та підгорянні листя, сповільненні росту. Міські умови витримує добре, але потерпає від жари, задимлення та загазованості повітря. Коренева система добре розвинена, па кореневих волосках живуть бактерії, які засвоюють азот з повітря. У сприятливих умовах доживає до 300 років.

Декоративні форми: за будовою та кольором квіток - махрова біла (Баумана), махрова жовто-червона (Ширингофера); за будовою та кольором листя — жовто-пістрява, біло-пістрява, з дрібними білими плямами (Меммінгера), розрізаниолиста, вирізна; за будовою крони - куляста, пірамідальна, повисла; за ростом — низькоросла. Рекомендується для створення поодиноких, групових та алейних посадок.

Д екоративні форми: за будовою крони - колоноподібна, компактна, карликова пірамідальна, з повислими гілками; за забарвленням хвої - зелена, голуба, світло-синя, срібляста, золотиста, жовтувата, світло-жовта.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, живих огорож.

Бузок звичайний — (Syringa vulgaris )

Великий кущ або невелике дерево заввишки до 6 (8) м. Кора на стовбурах сіра, темно-сіра, пагони жовтувато-сірі, буро-сірі, на верхівці бруньки відсутні, верхні бічні великі, фіолетово-бурі. За формою листки від яйцеподібних до широко-яйцеподібних, 5 — 10 см завдовжки і 3-6 см завширшки. Квітки зібрані у великі, 10 — 20 см завдовжки, пірамідальні волоті, різного забарвлення — віл білого, лілового до фіолетового. Крім того, бувають Прості та махрові квітки. Цвіте наприкінці травня. Плід — коробочка завдовжки 1 — 1,5 см, гладенька, сплющена, загострена, довго тримається па рослинах, достигає у серпні — вересні.

Природно поширений на Балканах. Давно культивується в Україні. До грунту не вибагливий, росте помірно. Морозо- і посухостійкий, але в посушливих районах потребує поливу. Добре росте на пісних піщаних, дещо засолених, з домішками вапна та кам'янистих грунтах. Найкраще розвивається і цвіте на родючих глибоких суглинкових грунтах. Витримує затінення та міські умови.

М ає величезну кількість декоративних сортів за забарвленням, розмірами, будовою, запахом квіток і суцвіть, за формою крони, ростом і розмірами рослин. Це один з найпопулярніших культивованих декоративних деревних видів, сорти якого заслуговують на широке використання в садах і парках, на присадибних ділянках.

Рекомендується для створення поодиноких, Групових посадок, інформованих огорож, узлісь, широких бордюрів уздовж паркових доріг, для оформлення алей, партерів, квітників, закріплення та декорування схилів у всіх дендродекоративних районах країни.

Кизильник блискучий — (Cotoneastеr lucida)

Кущ до 3 м заввишки, прямостоячий, густооблиствлений. Листки еліптичні, завдовжки до 5 см, зверху блискучі, темно-зелені, восени пурпурові. Квітки рожеві, зібрані в пухкі щитки, цвітуть у травні - червні. Плоди за формою майже кулясті, чорно-червоні, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений у Східному Сибіру. Культивується в Україні. Росте швидко, до родючості грунту не вибагливий, зимо- та відносно посухостійкий, тіньовитривалий, стійкий у міських умовах, добре витримує стриження.

Рекомендується для створення груп, підліска, узлісь, живих стрижених огорож, декорування кам'янистих схилів.

К лен гостролистий — (Acer platanoides L)

Дерево заввишки до 30м, зі струнким стовбуром, густою широкоокруглою кроною. Молоді пагони червонувато-сірі, кора на дорослих деревах буро-сіра з неглибокими поздовжніми тріщинами. Листки великі, 5-7-лопатеві, завдовжки до 18 см, лопаті загострені, зверху темно-зелені, знизу світліші. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в щитки, з'являються в квітні — травні. Плоди — зеленуваті, двокрилатки, 3,5-5 см завдовжки, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений майже по всій Європі, однак у південно-східній частині України та в Криму в дикорослому стані немає. Вибагливий до родючості, вологості та засолення ґрунту, росте швидко, тіньовитривалий, холодо- та жаростійкий, витримує морози до мінус 40°С, пізніми весняними приморозками не пошкоджується, стійкий у вуличних насадженнях, задимленість повітря витримує погано, стійкий проти вітрів, добре витримує пересаджування до 10-15 років. Доживає до 300 років.

Декоративні форми: за будовою крони — куляста, колоноподібна; за формою листя — розсічена, долонерозрізана, з глибокорозсіченими листками (Лорберга), клубочкоподібна (листки світло-зелені, коротко лопатеві, гофровані); за забарвленням листя — біло-пістрява, золотистооблямована, червона (Рейтенбаха), кроваво-червона (Шведлера), пурпурова трилопатева (Столля), білооблямована з червоними листками після розпускання (Дчуммонда).

Р екомендується для створення поодиноких, групових, алейних, вуличних посадок та масивів у лісопарках.

Тополя біла — (Populus alba L)

Дерево 30-35 м заввишки, до 2 м у діаметрі, з широкою гіллястою розлогою кроною. Кора стовбура білувато-сіра, у старих дерев тріщинувата. Молоді пагони білувато-повстисті. Листки округло-яйцеподібні, по краях виїмчасто-зубчасті або туполисті, зверху темно-зелені, блискучі, голі, знизу білуваті, повстисті. Чоловічі сережки 3 —7 см завдовжки, з червоно-бурою оцвітиною та пурпуровими, а пізніше жовтими пиляками. Жіночі сережки завдовжки 10— 12 см. Цвіте в квітні — травні, одночасно з розпусканням листя. Плоди дозрівають у червні.

Природно поширена в Європі, Західному Сибіру, Середній Азії у заплавах річок на родючих вологих грунтах. Найчастіше росте поодиноко. Тополя біла витримує невелике засолення грунту та тривале затоплення. Росте на пісках. Димо- і газостійка. Обрізування витримує незадовільно. На місцях зрізу гілок часто утворюються дупла.

Рекомендується для створення поодиноких і групових посадок, монументальних композицій зелених насаджень, особливо декоративна на полянах великих парків та лісопарків.

Т уя західна — ( Thuja occidontalis )

Дерево заввишки до 30 м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюється поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, обернено-яйцеподібна, близько 4 мм завдовжки і 2 мм завширшки, на деревах зберігається 2—4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10—12 мм, на коротких черешках.

Природно поширена в приатлантичній частині Північної Америки. Широко культивується в Україні, росте повільно, досить морозо-, посухостійка, до родючості грунту не вибаглива, витримує надмірне зволоження грунту, але краще розвивається на свіжих суглинкових, супіщаних і вологих піщаних грунтах. Досить стійка проти шкідливих атмосферних викидів — кіптяви, диму, газів. Виділяє фітонциди. Живе 100 років і більше.

Декоративні форми: юнацькі форми з м'якою хвоєю — вересо- або кущоподібна (Ельвангера), золотисто-жовта (Ельвангера золотиста); форми дорослих рослин з лускатою хвоєю; форми з колоноподібною, повислою кроною; форми за характером гілкування — складчаста, скручена, папоротеподібна; форми з сріблястою, сріблясто-пістрявою, жовтою, жовто-пістрявою, золотистою, золотисто-пістрявою та іншою хвоєю. Туя західна і її форми — дуже цінний матеріал для садово-паркового будівництва.

Рекомендується використовувати велику різноманітність форм туї західної у різних районах країни для створення багатих ландшафтних композицій, регулярних посадок, вічнозелених живих огорож, бордюрів, узлісь, як солітерів, елементів партерів і квітників, улаштування підліска в лісопарках.

Г ледичія триколючкова, звичайна — ( Gleditschia triacanthos )

Дерево заввишки до 45 м з плоско-розлогою ажурною кроною. Гілки і стовбур мають тверді, прості або гіллясті, часто трійчасті колючки завдовжки до 15 см. Листки двічі-перисто-складні темно-зелені, блискучі, до 30 см завдовжки. Квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в китиці завдовжки до 8 см, з приємним запахом, з'являються в червні після розпускання листя. Плоди червоно-бурі, блискучі, завдовжки до 50 см, звисають, дозрівають у вересні — жовтні, на дереві залишаються до середини зими.

Природно поширена в Північній Америці. Широко культивується в Україні. Росте швидко на багатих грунтах, але може рости і на сухих пісних грунтах. Зимо-, посухо- і вітростійка, світлолюбна, добре витримує ущільнення грунту, в молодому віці — стриження.

Декоративні форми: за будовою крони — повисла, пірамідальна, елегантна; за розмірами — низька; за наявністю колючок — безколючкова або з дуже гіллястими колючками.

Рекомендується для створення поодиноких, ажурних, групових посадок, алей, живих огорож у всіх районах країни.

Л ипа серцелиста, дрібнолиста — ( Tilia cordata )

Дерево заввишки до 30 м і до 1,5 м в діаметрі з широко-округлою, компактною, правильною кроною. Кора стовбура товста, до 40 - 50 років гладенька, темно-сіра, пізніше глибоко-тріщинувата. Листя 3 —6 см завдовжки, серцеподібне, на верхівці загострене, по краях дрібно-двічі-пилчасте, зверху зелене, знизу сизо-зелене, з бурими волосками в кутах жилок, восени — світло-жовте. Квітки жовтувато-білі, до 1 см в діаметрі, зібрані в суцвіття по 5—7 (10) шт. Цвітуть у червні. Плід — кулястий, овальний горішок, до 0,8 см в діаметрі, бурий, достигає у серпні — вересні.

Природно поширена майже по всій Європі, росте на півдні Західного Сибіру. В Україні в дикорослому стані — на Поліссі, в Лісостепу та в горах Криму. В Україні повсюди зимо- та відносно посухостійка, достатньо газо- і димостійка, середньовибаглива до родючості грунту, витримує тимчасовий надлишок зволоження, на пісних грунтах не росте, добре витримує формування крони. Доживає до 400 (600) років.

Декоративні форми: за будовою крони — пірамідальна; за забарвленням листя - сивувата. Декоративна у період цвітіння.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних посадок, паркових композицій, живих огорож, високих зелених стін, для складного фігурного формування.

Я лівець скельний "Скайрокет" (Junipirus scopulorum "Skyrock")

Вічнозелений чагарник з дуже вузькою колоноподібною кроною, з вертикально піднятими гілками і часто розташованими прилеглими до гілок пагонами, 6-8 м заввишки і 0.8-1 м завширшки. Річний приріст у висоту - 20 см, завширшки - 5 см. Хвоя луската, сірувата.

Забарвлення синьо-зелене. Вимоги до грунту і вологості середні.