16. Підготовка кадрів для готельного бізнесу: світовий досвід

Ринок праці в готельному бізнесі стає усе більш динамічним, цьому сприяє поява сотень нових проектів для Євро-2012, де будуть мати попит і менеджери вищої й середньої ланки, і якісний інженерний персонал, фахівці робочих професій. Ситуацію в цілому ускладнюють зростаючі вимоги до заробітної плати всіх категорій працівників, недостатня професійна підготовка молоді, що приходить у готельний бізнес із навчальних закладів, і найчастіше нестача будь-якої робочої сили у цілому.

Згідно світової практики функціонування 10 готельних номерів мають забезпечувати від 4 до 20 спеціалістів.

Успішно побудована програма стажування для готелю означає часткове розв'язання поточних питань за рахунок реального виконання частини роботи стажистами й роботу з кадрами на перспективу. Вся світова практика в підготовці кадрів для готельної сфери вимагає, щоб стажер послідовно пройшов всі робочі посади в готелі, відчувши на власному досвіді, що повинні робити покоївки й офіціанти.

До речі, метод, коли майбутнього фахівця, та вже працюючого співробітника змушують практикуватися на різних посадах в готелі, називається крос-тренінг. І він вже активно використовується в найбільш розвинутих вітчизняних готелях. Але практикувати його все-таки доцільніше не в сезон, коли функціональне навантаження на кожного співробітника трохи менше. У цьому випадку співробітники краще починають розуміти специфіку роботи кожного підрозділу, поліпшується взаємодія між різними службами, з'являється ряд пропозицій, що заслуговують уваги.

Говорячи про підготовку кадрів на робочому місці, обов'язково потрібно згадати про ті можливості, які може дати співробітництво із численними організаціями професійних волонтерів. Як приклад можна привести діяльність канадської КЕСО, голландської - XXX, які готові надсилати в Україну фахівців у різних сферах готельного бізнесу, не вимагаючи оплати. Готелям потрібно надати тільки проживання й харчування для таких фахівців. Важливо правильно скласти технічне завдання для західних експертів, у цьому випадку готель може організувати для своїх співробітників на кілька тижнів справжню західну школу готельного бізнесу.

Досвід роботи ряду експертів показав, що досить ефективною може бути координація зусиль декількох готелів для спільних тренінгів по різним напрямкам. У цьому процесі, безумовно, зростає роль професійних асоціацій і спеціалізованих структур, які могли б організовувати такі експертні візити для цілих груп готелів. Крім того, Рада з питань туризму й курортів ініціювала питання про включення в план роботи Державної служби туризму й курортів на наступний рік серії спеціалізованих семінарів для працівників різних служб готелів, куди б за державний рахунок запрошувалися кращі експерти готельної галузі – як вітчизняні, так і закордонні.

http://www.rusnauka.com/10_NPE_2010/Psihologia/62871.doc.htm

17. Ретроспективний аналіз та сучасний стан готельного господарства україни

У XVI— першій половині XVII ст. одним з головних торговельних центрів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, країн Західної Європи, що направлялися до Московської держави. Українські купці мали право безмитної торгівлі у прикордонних містах Московії. Для них створювалися спеціальні гостинні двори. На чумацьких і торговельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, але й були пристановищем для подорожніх

Крім того, Київ стає одним з центрів паломництва, що викликало потребу в будівництві готелів для прочан біля стін печерського монастиря.

Після приєднання України до Московської держави почалось будівництво поштового тракту від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів. Готелям Києва в путівниках 19 ст. давалась така оцінка: «... вони відрізняються комфортабельною й навіть розкішною обстановкою, уважною прислугою та іншими зручностями, як-то: власні екіпажі, телефони, ванни тощо. Номери від 75 коп. до 12 крб.; за самовар, постільну білизну та свічки плата окремо». У дореволюційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви готелів давали уяву про географію туризму (»Лондонський», «Марсель», «Європейський», «Франція» та ін.) або стан проживаючих (»Купецький», «Біржа», «Пасаж»).

Друга світова війна завдала величезних збитків готельному господарству України. У Києві майже всі готелі були зруйновані.

Аналіз розвитку готельного господарства України за останні 15 років дозволяє виділити принаймні два періоди, в межах яких тенденції виявилися протилежними. До 1992 р. показники потужності готельного господарства переважно збільшувалися.

Таке зростання відповідало загальним тенденціям розвитку народного господарства, підвищенню інтенсивності зв'язків між підприємствами, окремими громадянами, поліпшенню фінансового стану підприємств і громадян і їхніх можливостей щодо здійснення відряджень, поїздок, пов'язаних з відпочинком, особистими справами тощо.

З 1992 р. спостерігається економічний спад, інтенсивно розвиваються інфляційні процеси, погіршується добробут населення, фінансова стабільність підприємств знижується, і все це, безумовно, позначається на попиті на готельне обслуговування і пропозиції готельних послуг.

Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24.

В Києві, АР Крим, Хмельн., Донецькій,Львівській, Сумській областях зменшилась кількість багатомісних та низькокомфортабельних готельних номерів, за рахунок чого відбулось підвищення комфортабельності номерів та готелів загалом.

Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується низкою чинників:

економічна криза;

недоліки в роботі фінансово-банківської системи;

обмежена платоспроможність населення;

недосконала податкова система.

Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України.

За формами власності їх кількість розподіляється так: 40% перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3% - у приватній власності.

В період 1995-2006 рр. найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1%), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1%), Одеській (5,3%), Дніпропетровській (5,3%), Київській (4,2%), Донецькій (4,0%).

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна.

За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Готельне господарство є однією з головних складових туристичної індустрії України. Проте, сьогодні можна констатувати про відсутність висококонкурентних позицій у цьому секторі національної економіки. Інфраструктура закладів розміщення в Україні не відповідає міжнародним нормам проживання та відпочинку: недостатня кількість готельних підприємств, у структурі готельних підприємств низька частка закладів високої категорії, матеріально-технічна база за-старіла та потребує модернізації, відсутні сучасні засоби зв’язку та інформаційних комунікацій, ефективні та надійні системи захисту, які є передумовою високого рівня якості послуг.