3. Цілі та завдання соціологічного дослідження

Ціль конкретного соціологічного дослідження, - це його загальна направленість, проект дій, що визначають характер ma системну послідовність різноманітних актів і операцій. Ціль соціологічного дослідження визначає першочергову оріентацію (теоретичну чи практичну), від якої залежить логіка його реалізації.

Програма повинна чітко відповідати на питання - яка ціль дослідження. Найважливішою методологічною частиною програми є спрямовані цілі і завдання дослідження.

Завдання соціологічного дослідження - це сукупність конкретних цільових установок, спрямованих на аналіз ma вирішення проблеми.

Завдання дослідження укладається з основних і не основних (додаткових) умов щодо аналізу проблеми.

Основні завдання дослідження визначають пошук відповіді на основне питання дослідження: - шляхи і засоби вирішення проблеми. Іноді складається ситуація, коли поява додаткових гіпотез потребує освітлення деяких питань. Тоді і виникають не основні (додаткові) завдання.

Логіка соціологічного дослідження обумовлена структурою та змістом проблеми. Під час дослідження, що орієнтована на вирішення теоретичних наукових проблем, основними є теоретичні завдання, звісно практичні завдання - не основні (додаткові).

У практичному дослідженні, навпаки, практичні завдання - основні, теоретичні - неосновні (додаткові).

Основні завдання відповідають цілям дослідження, не основні­ставляться для підготування майбутнього дослідження (нa перспективу) - вирішення методичних питань, перевірки робочих гіпотез, не пов'язаних з проблемою.

4. Визначення об'єкту, предмету дослідження.

Гіпотеза.

Коли сформульована проблема, визначені цілі та завдання дослідження, соціолог обирає об'єкт дослідження.

Об'єкт соціологічного дослідження це - явище або процес.

Об'єктами виступають сфера соціальної дійсності, діяльність людей і самі люди. Необхідно, щоб об'єкт складав проблему (тобто об'єкт виступає носієм протиріччя). Однак до об'єкту соціологічного дослідження існують вимоги.

1. Чіткі ознаки явища:

• Професіональна чи галузева залежність

• Обмежуваність у просторі

• Функціональна направленість

2. Обмежувальність у часі.

3. Можливість кількісних вимірювань об’єкта.

Галузеві межі дозволяють визначити найбільш важливі риси функціонування системи.

Межі у просторі конкретизують об'єкт, з точки зору його виробничо-територіальної загальності.

Межі у часі конкретизують строки проведення дослідження, що пов'язані з особливостями виробництва (нe дозволяється проводити дослідження на підприємствах у літній період).

Кількісні межі припускають сортування кількісного складу імперичних об'єктів з точними вказівками їх галузей та територіальної належності.

Предмет соціологічного дослідження - це та сторона об'єкту, яку безпосередньо треба вивчати. Треба мати на увазі що:

- до одного і того ж об'єкту соціологічного дослідження можуть співвідноситися декілька різних предметів;

- об'єкт і предмет соціологічного дослідження може співпадати, коли соціолог вирішив вивчити усю сукупність імперичних закономірностей функціонування та розвитку конкретного соціального об'єкту;

- предмет соціологічного дослідження має складну структуру;

- правильний вибір предмету конкретного соціологічного дослідження визначається чіткою постановою проблеми, формулюванням цілі і завдань дослідження та системним аналізом об'єкту.

При розробці конкретного соціологічного дослідження - на етапі визначення об’єкта і предмета обов'язково необхідним є попередній системний аналіз. Його ціль - збудувати гіпотетичну (чи концептуальну) модель об'єкту як системи, розкривши весь комплекс його елементів і взаємодій як внутрішніх, так і зовнішніх.

Аналіз моделі об'єкту дає можливість уточнити проблемну ситуацію.

Велике значення під час соціологічних досліджень має розробка понятійного апарату, тобто мови дослідження.

Понятійний апарат - це сукупність понять які можуть належати до предмету, який вивчається.

Інтерпритція - пояснення, уточнення складу понять, які складають концептуальну схему досліджень. Ha основі інтерпретації понять підтримується науковий рівень досліджень, єдність складового змісту елементів і процедур дослідження.

У соціологічному дослідженні існують три основних види інтерпретації - теоретична, імпирична, операційна.

Також існує семантична інтерпретація. Вона є перекладом термінів з мови об’єкту на мову програми дослідження.

Одночасно з визначенням проблеми, виділенням об'єкту і предмету соціологічного дослідження обов'язковим моментом є формулювання гіпотез.

Гіпотеза (в соціологічному дослідженні) - наукове припущення щодо

структури соціальних об'єктів, характеру і сутності зв'язків між соціальніми явищами.

Основна функція гіпотези - це отримання нових наукових висловлювань, що удосконалюють чи доповнюють існуючі знання.

Науковою можливо назвати гіпотезу тоді, коли:

- гіпотеза складає науковий висновок з доведених положень (закон, статистика, отримані данні практичним шляхом спостереження і т. д. );

- представляє висловлювання, що отримані шляхом наукових висновків, з ціллю пояснення конкретного явища;

- отримані данні підтверджені практикою або теорією;

Ha етапі обґрунтування гіпотез дослідник повинен дотримуватися правил:

- класифікація припущень; встановлення логічного зв'язку між окремими припущеннями; виділення найбільш загальних припущень, характеризуючих існування та значні аспекти проблеми; засоби вирішення основних завдань дослідження;

- виділення основної гіпотези;

- встановлення критеріїв та показників імпирічної і теоретичної гіпотез. 5. ФункціЇ програми

Поняття методології та методики (процедури) соціологічного дослідження.

У співвідношенні з призначенням, програма соціологічного дослідження виконує три функціЇ: мemoдологічну, методичну і організаційну.

Для того, щоб надати пояснення функцій програми соціологічного дослідження, потрібно з'ясувати поняття методологіі та методики дослідження.

Поняття "методологія" взагалі це збиральний термін, який має різноманітні аспекти. Наукова методологія є методом пошуку загальних підходів до вивчення предмету. Вона надає вказівки щодо принципіальних підстав розробки власних соціологічних теорій.

Memодологiя конкретного соціологічного дослідження - вчення про методи збирання, обробки і аналізу первинної соціологічної інформацїі.

Наприклад:

Питання" Соціальна напруга у вересні зросла " Коли можна зробити такий теоритичний висновок? Для цього необхідно:

- вивчити соціальну структуру суспільства;

- визначити показники життєвого рівня суспільства ma окремих його товариств;

- вивчити динаміку зміни цих показників за окремий період; (тобто ix вимірити)

- вивчити peaкцію людей, його окремих товариств на зміну життєвого рівня, коливання показників - це і буде методологія.

Memодологiчна функція програми соціологічного дослідження складається у визначенні наукових проблем для вирішення яких проводиться дослідження.

- формування цілей і завдань дослідження;

- фіксування уяв щодо об'єкта;

- встановлення співвідношення дослідження, що виконувалося раніше, чи дослідженням, які паралельно виконуються з аналогічних проблем.

Ha відміну від методології, методи і процедури дослідження - це більш менш формалізована система правил збирання, обробки і аналізу інформації. Hi в сучасній, ні в закордонній практиці не існує єдиного слововживання щодо власних прийомів соціологічного дослідження.

Одну і ту ж систему дій деякі автори називають методом, інші технікою, процедурою або методикою, тому:

Метод - це основний засіб збирання, обробки або аналізу інформації.

Техніка - сокупність спеціальних прийомів для ефективного використання того чи іншого методу.

Memoдика - поняття, яким позначається сукупність технічних прийомів, що пов'язані із даним методом, включно власні операції, їx послідовність i взаємозв'язок.

Н априклад:

- анкетне опитування → метод

- частина відкритих питань

Ці два способи утворюють техніку даного анкетного опитування

частина закритих питань (надані варіанти відповіді)

- анкетний лист (тобто інструмент для збирання даних) -- методика.

- інструкція анкетеру (як користуватися опитувальним листом)

Процедура - послідовність ycix операцій, загальна система дій, засіб організаціЇ дослідження.

Memoдична функиія програми складається з того, що у програмі розроблюється загальний логічний план дослідження, на основі якого виконується цикл дослідження: теорія - факт- теорія.

Методична функція вказує:

- як використовувати методи і засоби збирання і аналізу інформації;

- дозволяє розробити процедуру дослідження;

- провести порівняльний аналіз отриманих результатів аналогічних досліджень.

Організаційна функція забезпечує розробку чіткоі системи розподілення праці між членами досліднецького колектива, встановлює контроль за ходом й процесом дослідження.

Список використаних джерел

1. В. В. Радаев " Економическая социология" Курс лекций Москва 1998г.

2. Нейл Сейзер "Социология" Издательство Феникс, Москва 1994 г.

3. "Социология наука об обществе "Учебное пособие для студентов высших учебных заведений под общей редакцией проф. В.П. Андрущенко, Н.И.Горлача, Харьков 1996 г.

Словник термінів

1. Абсентеїзм - більш або менш масове ухилення виборів від голосування.

2. Агент соціальний – індивід або група осіб, здатних свідомо трансформувати оточуючий їх світ за допомогою своїх дій.

3. Адаптація соціальна – пристосування людини до соціального середовища та його вимог.

4. Амальгамізація – біологічне змішування двох і більше етнічних груп або народів, після чого вони стають однією групою або народом.

5. Архетипи – ідеї, або символи, загальні для всіх культур, які проявляються у мріях, міфах та історіях.

6. Багатокультурність – характерний для деяких поліетнічних держав стан суспільства, в якому порівняно політичний та стійкий розвиток отримали декілька етнічно різних культур.

7. Біпатріди – особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав.

8. Валідність – основний показник якості надійності виміру в соц. дослідженні, який віддзеркалює ступінь відповідності даних виміру об’єкту виміру.

9. Верифікація – в соціології означає перевірку істинності теоретичної моделі соц. об’єкта шляхом дослідного емпіричного співставлення її з реальною дійсністю.

10. Вестернізація - неологізм, який вживається для позначення процесу зростання впливу культури і політики західних країн на життя сучасного суспільства.

11. Взаємодія міжетнічна – процес взаємодії в умовах відмінностей, властивих полі етнічним суспільствам.

12. Взаємодія соціальна – вид безпосередніх або опосередкованих (зовнішніх чи внутрішніх) стосунків, зв’язків, що існують і проявляються на суспільному (макросоціальному) і міжособистісному (мікросоціальному) рівнях; виступає як форма соц. комунікації або спілкування принаймні двох осіб чи спільнот, в якій систематично здійснюється їх вплив один на одного,реалізується соц. дія кожного з партнерів, досягається пристосування дій одного до дій іншого.

13. Вибірка багатостадійна – великомасштабна вибірка, в якій застосовуються складні методи і поступовий перехід від дослідження сукупностей до аналізу одиниць спостереження.

14. Вибірка випадкова – вибірка, яка складається таким чином, що кожний елемент структури населення може бути включений у неї з однаковою ймовірністю.

15. Вибірка диспропорційна – метод, при якому принцип відбору для даної групи не є пропорційним обсягу групи в генеральній сукупності.

16. Вибірка пропорційна (квотна) – вибірка, яка відтворює структуру генеральної сукупності у вигляді квот (пропорцій) розподілу досліджуваних ознак.

17. Вибірка районована – імовірна вибірка, яка здійснюється за умовою, що процедурам відбору одиниць спостереження передує розподіл генеральної сукупності на однорідні частини.

18. Вибірка гніздова – вибірка, при якій одиниці відбору являють собою статистичні серії, тобто сукупності статистично помітних одиниць.

19. Вибірка стихійна – відбір одиниць спостереження здійснюється за принципом «добровільності» входження у вибіркову сукупність, репрезинтанивність відбору в цьому випадку не гарантується.

20. Вибірка висхідна – метод відбору вибіркової сукупності, починаючи з малої групи респондентів і опитування їх для подальших контактів.

21. Відкрите суспільство – суспільство, в якому люди відкрито висловлюють своє критичне ставлення до різних табу, що існують у «закритому суспільстві» (А. Перчсон).

22. Включене спостереження – метод дослідження, за яким соціолог здійснює спостереження за певною соціальною спільнотою, членом якої він є.

23. Влада – це реальна можливість здійснювати свою волю, нав’язуючи її іншим людям за допомогою таких інститутів як авторитет, право, насильство.

24. Гедонізм – етичне вчення, яке добро визначає як те, що приносить насолоду, а зло – як те, що призводить до страждання.

25. Гендерна диференціація – процес, в якому біологічні відмінності між чоловіками і жінками наділяються соціальним значенням і вживаються як засоби соц. класифікації. (Р.Столлер у 1968 р.).

26. Гелдерне дослідження – вид соціологічного дослідження, в основі якого лежить вивчення особливостей поведінки, думок, фактів життя людей, що відрізняються за статтю, тобто жінок і чоловіків, в межах даної культури.

27. Стигма – соціальний атрибут, який дискредитує індивіда або групу. Існує Стигма тіла (плями і потвори), характеру (гомосексуальність) і соціальних колективів (раса або плем’я).

28. Стигматизація («наклеювання ярликів») – пояснення девіантної поведінки у зв’язку з можливістю впливових груп «наклеювати ярлик» девіанта членам менш впливових груп.

29. Страта – верства в соціальній структурі суспільства.

30. Глобалізація – виникнення світової всезагальної соціокультурної системи, диференційованої на окремі локальні підсистеми. Основними ознаками глобалізації є : формування світового ринку, політики, комунікації, всесвітньої культурної стандартизації, туризму, зростання міжконтинентальних структур.

31. Глобалізація культури – тенденція дифузії культурних зразків у всесвітньому масштабі.

32. Громадянськість – якість, властивість поведінки і здатність активно брати участь у справах суспільства і держави, свідомо користуватись своїми правами, свободами і виконувати свої обов’язки.

33. Громадянська релігія – переконання, символи, ритуали та інститути, які легітимізують соціальну систему, створюють соціальну солідарність і мобілізують певне співтовариство людей на досягнення спільних політичних цілей.

34. Група первинна – різновид малої групи, яка забезпечує головним чином процес первинної соціалізації і опосередковує входження індивіда в інші групи.

35. Група референтна – реальна або уявна соціальна група, яка виступає для індивіда в процесі соціальної взаємодії як еталон, з яким він порівнює своє соціальне становище, поведінку й установки.

36. Девіантна поведінка – вчинки, діяльність людей, соціальних груп, які не відповідають встановленим у даному суспільстві нормам або визнаним шаблонам і стандартам поведінки.

37. Дисфункція соціальна – те, що перешкоджає існуванню певної соціальної системи і адаптації до оточуючого середовища.

38. Енумелізм – зусилля різних релігійних спільнот досягнути більш глибокої співпраці і розуміння.

39. Еліта соціальна – цим поняттям позначається соціальна група, яка є меншістю, що визнається в деякому відношенні «вищого» через свою владу над іншими групами або через свій вплив у суспільстві.

40. Ендогамія – практика одруження переважно всередині своєї спільноти. Ендогамія виступає об’єктивним механізмом підтримки цілісності етнічної спільноти.

41. Етнокультурна адаптація – процес пристосування етнічної групи до іншого етнокультурного середовища, а також процес і результат взаємодії етнічних груп на взаємо сприйняття.

42. Злагода суспільна – утвердження в суспільстві соціальної гармонії на основі погодження інтересів усіх суб’єктів суспільних відносин.

43. Ідентифікація соціальна – процес психологічного ототожнення індивідом себе з іншими людьми, їх групами і об’єднаннями з метою більш успішного засвоєння ним нових для нього видів соціальної діяльності, соціальних цінностей і норм.

44. Ід – згідно З.Фрейду, підсвідоме «Я», яке є джерелом енергії, що стимулюється прагненням до задоволення.

45. Інвація – переселення групи населення в район, де проживала їх грпа.

46. Індикатор – доступна спостереженню і вимірюванню характеристика об’єкта, що вивчається.

47. Інстинкт – термін, який використовують соціологи для позначення вроджених, досоціальних або генетично закодованих характеристик людської поведінки.

48. Інтерналізація – процес, у ході якого індивід пізнає і приймає як обов’язкові ті соціальні цінності і норми поведінки, які прийняті в межах його соціологічної групи або більш широкого соціального утворення.

49. Інтеріоризація – перехід ззовні всередину. Психологічне поняття, яке означає формування розумових дій і свідомості через засвоєння індивідом зовнішніх дій і соціальних форм спілкування.

50. Інфантилізм соціальний – поняття, що характеризує розрив між біологічним і соціокультурним дозріванням молодого покоління. Інфантилізм соціальний полягає в небажанні певної частини молоді, яка не досягнула віку, коли вона здатна виконувати соціокультурні функції, здійснювати цей якісний перехід і залучатися до трудової і суспільно-політичної діяльності, заводити сім’ю.

51. Інфільтрація – проникнення індивіда у більш високу за статусом соціальну верству (страту) в процесі вертикальної, висхідної мобільності.

52. Закони соціологічні – суттєві, необхідні, сталі і повторювальні зв’язкиявищ і процесів в окремих соціальних системах і підсистемах суспільства.

53. Конвент – аналіз-метод кількісного вивчення змісту соціальної інформації.

54. Конформізм – позиція особистості, яка відзначається схильністю уникати самостійних рішень та пасивним прийняттям існуючого порядку речей, пануючих думок, готових групових стандартів поведінки.

55. Криза соціальна – такий соціальний, політичний, економічний стан суспільства, держави, за умов якого на основі різного загострення соціальних протиріч порушується їх стабільність, нормальне функціонування і розвиток.

56. Культура адаптивна – термін У.Огборна, який означає нематеріальну культуру, включаючи соціальні інститути, систему цінностей і політичні інститути.

57. Культура масова – форма культури, витвори якої стандартизуються і розповсюджуються серед широких мас без участі регіональних, релігійних і класових субкультур.

58. Культурна дифузія – розповсюдження особливостей, якостей однієї культури на інші культури.

59. Культурний шок – руйнування нормальних соціальних перспектив (суспільства, субкультури, групи) в результаті зіткнення з чужою або культурою.

60. Маргінальна особистість – індивід, який інтеріоризуючи основні цінності двох або більше конфліктуючих соціокультурних систем, переживає дискомфортні почуття, які проявляються у суперечливій цим системам поведінці.

61. Моніторингове дослідження – систематичне відслідковування, вивчен6ня стан соціальних явищ і процесів, співставлення результатів постійних спостережень для одержання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тенденції розвитку.

62. Мультікультуралізм – визнання культурного плюралізма і сприяння йому. Мультікультуралізм пропагує, а також прагне захистити культурне розмаїття/мови.

63. Парапсихологія – галузь дослідження загадкових явищ, які ще не одержали групового наукового пояснення.

64. Партикуляризм – орієнтація культури або об’єднання людей, які використовують в оцінці дії внутр. стосовно групи цінності і критерії, а не ті, що застосовуються до людей універсально.

65. Прескриптивна інформація – інформація, яка включає в себе різні види приписів, які в сукупності утворюють сферу належного.

66. Псефологія дослідження виборів, зокрема поведінки електоріату під час голосування.

67. Фрустрація – психологічний стан людини, який виражається в характерних переживаннях і поведінці і викликаний неможливістю подолати труднощі на шляху до досягнення мети.

Зразок створення програми соціологічного дослідження

на тему:

«Дослідження конфліктів у сім’ї»

План

І. Методологічна частина

1.1 Обґрунтування проблеми дослідження

1.2 Мета дослідження

1.3 Завдання дослідження

l.4 Об'єкт та предмет дослідження

1.5 Інтерпретація базових понять

1.6 Гіпотези дослідження

ІІ. Методологічна частина

1. Методологія соціологічного дослідження

2.2 Визначення досліджуваної сукупності

ІІІ. Анкета