2.Освоєння світу людиною та поняття „культури”.

Людина – єдина з живих істот, які мешкають в двох світах одночасно. З одного боку вона - природне тіло, підпорядковане всім фізичним, хімічним і біологічним законам і поза межами природного світу її існування немислиме. Це життя, на жаль, коротке і обмежене в часі і в просторі. Але, з іншого боку, людина живе і в світі неприроднього, надчуттєвого, створеному нею самою - у світі культури. Цей світ вільний від кайданів часів і відстаней. Світ людини - це світ культури. У своєму первоначальному значенні культура протистоїть "натурі" - природному, "дикому" і означає все те, що відрізняє людину від природи, відрізняє штучний світ від природного. Це світ, від початку і до кінця створюваний самою людиною. У цьому сенсі він протистоїть і світові природному, і світові божественному, які існуюють крім людини. У цьому ж гранично широкому сенсі культура включає в себе всі накопичені людьми матеріальні і духовні цінності і способи їх примноження. По-перше, тому, що "матеріальні і духовні цінності" є не що інше, як певний результат людської діяльності. По-друге, тому що саме "способами їх примноження" - ручними, механізованими, комп'ютеризованими - визначаються історичні типи культури. Тому немає підстав заперечувати твердження, що культура є "концентрований досвід попередніх поколінь, що дає можливість кожному індивіду засвоїти цей досвід і брати участь у його примноженні". Отже, з певною часткою максималізму можна стверджувати, що культура - це освоєний і матеріалізований досвід людської життєдіяльності. Досвід же є закріплена єдність знань і вмінь, що переросло в модель дій у будь-якій ситуації; програму, прийняту в якості зразка при вирішенні всіляких виникаючих завдань. Іншими словами, якщо переступити через відоме благоговіння, яке з епохи Просвітництва вселяє європейцям цей термін, культуру можна розглядати як певний набір стереотипів, що визначає і тим самим обмежує в людині можливість діяти в будь-яких умовах.

Погляди, що сформувалися в минулому, формують нас і визначають наше бачення як сьогодення, так і майбутнього. Пам'ять народів складається з пам'яті людей. Пам'ять культур складається з пам'яті народів На всі питання людина шукає відповідь у засвоєній нею культурі. Філософській підхід до дослідження культури враховує результати Вивчення даного феномена конкретними науками. Вивчення культури опосередковане специфікою філософії як особливої форми суспільного пізнання і полягає в осмисленні дійсності через визначення узагальнення поглядів на світ, місця та ролі людини в ньому, через пізнання загальних законів розвитку природи, суспільства и людського мислення. У такому вимірі феномен культури не може бути зведений до одного чи декількох природних або соціальніх утворень. Для філософії, яка охоплює світ в цілому, власне він і є світом людської культури. Крізь призму філософії він постає в узагальнень характеристиках як форма, результат, спосіб зв'язку людини з дійсністю, утвердження людини, як прояв і утвердження сутнісних сил людства. Оскількі способом існування є праця, саме вона - головне джерело культури. У процесі праці людина перетворює природні речі на необхідні для життя блага.