2. Методики дослідження особливостей характеру та темпераменту.

Властивості темпераменту, адекватні основним властивостям нервової системи, можна визначити за допомогою адаптованого ва­ріанта опитувальника Я.Стреляу. Опитувальник складається з 134 запитань, що відносяться до різних властивостей темпераменту. За результатами тестування обстежуваних виявляється кількісна оцін­ка сили процесу збудження і гальмування, рухливості нервових про­цесів індивідів, виявляється міра врівноваженості нервової системи.

Для діагностики характерологічних властивостей особистості як правило використовуються різноманітні особистісні опитувальники: опитувальник Літмана—Шмішека, патохарактерологічний діагнос­тичний опитувальник Лічко (ПДО), ММРІ та ін.

Опитувальник Шмішека дозволяє виявити акцентуації харак­теру у підлітків за типологією К.Леонгарда. Шкали ПДО сконструй­овані на основі зіставлення середніх частот виборів здоровими під­літками і представниками кожного із типів психопатій і акцентуацій. Об'єктивна шкала дозволяє виявити такі акцентуації у підлітків: гіпертимний тип, циклоїдний тип, лабільний тип, астено-невротичний тип, сенситивний тип, психастенічний тип, епілептоїдний тип, істерогдний тип, нестійкий тип, конформний тип. Шкали ПДО дозволяють виміряти ступінь емоційно-особистісних розладів і спрогнозувати тенденцію змін характеру людини при пе­реході цих змін у хронічну стадію, тобто спрогнозувати патогенез характеру. Крім типів характерів, ПДО дозволяє виявити:

• показник відвертості і достовірності результатів;

• індекс В, який вказує на можливість змін характеру внас­лідок органічного враження головного мозку.

3. Основні види психічних станів: настрій, афект, стрес, фрустрація, працездатність.

Психічний стан можна розглядати як прояв усіх психічних компонентів за визначений період часу. Це - деяка єдність, ціліс­ність усіх психічних елементів, і ця цілісність характеризується відносною стабільністю, особливою структурою, змістом. У психічних станах знаходить своє вираження ступінь активності функціону­вання психіки, а також якість психічних процесів і властивостей.

Домінування тих чи інших психічних процесів може служити критерієм розподілу психічних станів на гностичні (пізнавальні), емоційні і вольові. Коли переважають пізнавальні процеси, ми має­мо справу з гностичними психічними станами. Це — допитливість, подив, здивування, сумнів, здивованість, мрійність. Коли стан виз­начається домінуванням емоційних процесів, то можна говорити про перебування в емоційному психічному стані. Це - радість, за­смучення, смуток, збурювання, страх, пригніченість, ейфорія, афект і т.ін. При перевазі вольових процесів мають місце вольові психічні стани. Це - активність, рішучість, стриманість, до­вільна увага.

Основним для психічного стану є те, що він на якийсь час ха­рактеризує психічну діяльність, забезпечуючи її своєрідність.

Виникаючи, психічні стани можуть як позитивно впливати на виконавчу діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, так і дезорганізовувати їх, тобто можуть виконувати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану по­в'язано зі зміною ефекту виконуваної діяльності.

Психічний стан — це цілісна характеристика психічної діяльності. Це форма реагування, що відображає відношення особистості до власних психічних явищ у деякий момент часу за певних умов.

Психічний стан — це цілісна характеристика психічної діяльнос­ті людини, що фіксує визначений статичний момент у характеристиці психічного. Кожний психічний стан є як переживанням суб'єкта, так і діяльністю його різних систем, має зовнішнє вираження виявляється в зміні ефекту виконуваної діяльності. Стани можуть характеризуватися:

• за тривалістю;

• за ступенем активності психічних систем;

• за якостями розвитку.

Класифікація психічних станів (за М.Д.Левітовим)

Психічні стани можуть бути класифіковані як прояви психічних! процесів:

• стани емоційні — настрій, афекти, тривога і т.ін.;

• стани вольові - рішучість, розгубленість і т.ін.;

• стани пізнавальні - зосередженість, замисленість тощо. Розенцвейг склав методику визначення типів реагування людини, на підставі якої з досить великою імовірністю можна прогнозувати, як буде поводитися обстежуваний в екстремальних ситуаціях, які його адаптаційні можливості.

Німецький психотерапевт Боттхер у всій сукупності реакцій на фрустратори виділяє дві групи. До першої групи входять поведінкові реакції, що залишаються в межах норми, тобто зберігається конструктивна поведінка. До другої групи входять реакції людини на фрустратори навіть незначної сили, які характеризуються не­адекватною поведінкою.

Виявлено, що представники різних типів темпераменту схильні до використання різних типів реакцій в ситуації фрустрації. Так, для холерика більш ймовірна агресія, він, як правило, знаходить винуватця своїх невдач і обвинувачень. Для сангвініка характерно знецінювання ситуації і зменшення значимості мети. Меланхоліки схильні до самозвинувачень і до фіксації на тому, що відбувається. Флегматику властиво і знецінювання подій, і прагнення пустити усе на самоплив.

Стрес — це потрясіння, викликане різними по модальності й ін­тенсивності силами. Стрес ~ неспецифічні фізіологічні і психоло­гічні прояви адаптаційної активності при сильних екстремальних для організму впливах.

Г.Сельє виділив 3 стадії стресу: тривога, резистентність, виснаження.

Психічне здоров'я людини означає свідоме керування своєю поведінкою в екстремальних умовах шляхом побудови ефек­тивних моделей поведінки.