3. Фізіократи

Фізіократи – французькі економісти другої половини ХVІІІ ст. В перекладі з грецької фізіократія означає владу природи. Визначними представниками кола фізіократів були Франсуа Кене, Дюпон де Немур, Віктор Мірабо, Анн Жак Тюрго та інші.

Лідером школи був Франсуа Кене (1694-1774). Кене зробив блискучу кар’єру медика, за роботу особистим лікарем короля отримав дворянське звання. Економічними проблемами почав займатися вже після виходу на пенсію. Він співробітничав з Дідро і д’Аламбером, написавши кілька статей на економічні теми для їхньої знаменитої енциклопедії. Згодом він став визнаним вченим-економістом, главою фізіократичної школи.

Розглянемо основні положення вчення Кене.

Чистий продукт.. Під чистим продуктом Кене розуміє надлишок продукції над витратами виробництва у сільському господарстві. Отже, чистий продукт створюється лише в сільському господарстві і є даром природи. В інших галузях відбувається лише зміна форми споживної вартості без її збільшення. Продуктивним, на думку Кене, є лише сільськогосподарське виробництво. В такому підході проявилась обмеженість вчення фізіократів, хоча зумовлена вона історичними причинами. Адже тогочасна Франція була аграрною країною, а промисловість тільки народжувалась і помітної ролі у національному виробництві не відігравала. В той же час Кене розглядає чистий продукт не як дар природи, а як результат додаткової праці землероба, оскільки величина його є визначеною і залежить від витрат виробництва, які теж є визначеними, зокрема, і заробітна плата, як мінімум засобів існування.

Але домінуючим у фізіократичному вченні є все-таки перший підхід. Чистий продукт ототожнюється із земельною рентою, тому фізіократи виступали за податкову реформу, сутність якої – введення єдиного поземельного податку.

Продуктивна і непродуктивна праця. Відповідно до розуміння джерела творення чистого продукту фізіократи стверджували, що продуктивною є лише сільськогосподарська праця. Інші види праці вони оголошували “безплідними”. В залежності від цього Кене поділяє суспільство на три класи:

• продуктивний клас, до якого зараховує всіх зайнятих у сільськогосподарському виробництві (і фермерів, і найманих працівників);

• “безплідний” (непродуктивний) клас, до якого зараховує всіх, хто зайнятий в інших (крім сільського господарства) галузях, в тому числі і підприємців, і найманих працівників;

• клас землевласників.

Капітал. Фізіократи досить глибоко розробляли вчення про капітал. Під капіталом вони розуміли засоби виробництва. Кене вперше проводить поділ капіталу на основний, до якого він відносив витрати на кілька років (худоба, інвентар, споруди), і оборотний, до якого він відносив щорічні витрати (заробітну плату, насіння). За термінологією Кене капітал поділяється відповідно на “первісні аванси” і “щорічні аванси”. Таке розмежування відбувається в залежності від того, на протязі якого періоду (за один чи за кілька виробничих циклів) вартість капіталу переноситься на вартість готового продукту.

Ставлення до грошей Кене свідчить про нерозуміння важливості цієї категорії. Він визнавав лише одну функцію грошей, як засобу обміну, і виступав проти їх нагромадження, вважаючи це безплідним багатством.

Економічна таблиця Кене. Кене вперше в історії робить спробу проаналізувати процес відтворення суспільного капіталу в своїй знаменитій “економічній таблиці”. Це фактично перша спроба макроекономічного аналізу. Він розглядає процес простого відтворення на протязі одного виробничого циклу (одного року), аналізуючи створення чистого продукту в сільському господарстві і відслідковуючи рух суспільної вартості від одного класу до іншого.

Іншим відомим представником фізіократизму був Анн Жак Тюрго (1727-1781). Він не тільки розвивав фізіократичні ідеї в своїх наукових працях, але й зробив спробу реалізувати ці ідеї на практиці, оскільки займав ряд високих державних посад, зокрема посаду міністра фінансів за Людовика ХVІ. Проте реформи Тюрго викликали незадоволення феодальної знаті, і під її тиском король відправив Тюрго у відставку, а впроваджені ним реформи було скасовано.

Серед наукових досягнень Тюрго необхідно виділити удосконалення класової структуризації суспільства. Він поділив продуктивний клас на два класи – фермерів і найманих працівників, і так само непродуктивний клас на підприємців і найманих працівників. Таким чином, за Тюрго суспільство поділяється на п’ять класів.

Цікавим є дослідження цінності речей у зв’язку з їх корисністю. Ученням про цінність Тюрго започатковує суб’єктивний підхід до розгляду природи вартості, який у майбутньому будуть розвивати маржиналісти.