3. Економічна думка Середньовіччя

Характерною рисою розвитку економічної думки в середні віки в країнах Сходу є дослідження тієї ж проблематики, що і в давній період – організації державного управління та організації сільського господарства як основної галузі.

Економічна думка Західної Європи в середні віки не має відчутних досягнень у порівнянні з античним періодом. В ранньому середньовіччі (V-X ст.) вона розвивається переважно у формі звичаєвого права (“Салічна правда” – кодекс звичаєвого права держави франків, “Руська правда” – кодекс звичаєвого права Київської Русі) та у доробках служителів церкви, і зорієнтована на вирішенні практичних проблем.

В період класичного середньовіччя (XІ-XV ст.) економічна думка в Західній Європі, як і суспільна думка взагалі, розвивається цілковито в рамках церковної догматики і в основному церковнослужителями. Інші стани мали незначний внесок в цей розвиток. Зокрема, дворянство практично не переймалося економічними проблемами, селянство продукувало економічну думку у формі різних єресей, що базувалися на принципах раннього християнства і були ідеологічною основою селянських бунтів. Визначною пам’яткою економічної думки міщанства є Магдебурзьке право – міське право, сутність якого полягала в економічній самостійності і самоуправлінні середньовічних міст.

Але найбільшого розвитку економічна думка класичного середньовіччя зазнала в творах священників. Широко відоме ім’я Фоми Аквінського (1225-1274). Він розвивав економічне вчення у руслі теологічної доктрини, хоча доробок Фоми Аквінського має ряд суперечностей, пов’язаних з тим, що він намагався поєднати християнські догмати з більш-менш змістовним поясненням економічних реалій. Так, наприклад, розглядаючи проблеми обміну, торгівлі, грошей, він розвивав вчення про “справедливу ціну”, вважаючи, що ціна буде справедливою, якщо буде враховано кількість праці, затраченої на виробництво товару, що продається. В той же час він відзначає, що буде справедливим, якщо продавець отримає ціну, що забезпечить йому статки відповідно до станової належності продавця. Або, засуджуючи лихварство, Фома Аквінський в той же час вважає, що процент можна розглядати як справедливу винагороду за ризик утратити позичені гроші чи справедливе відшкодування жертви лихваря, який би міг потратити позичені гроші для власного задоволення.

В цілому економічна думка середньовічної Західної Європи перебувала під величезним впливом християнської релігії, фактично розвивалася як складова частина християнської доктрини.

Тема 3

МЕРКАНТИЛІЗМ

ПЛАН

1. Історичні умови виникнення та загальні принципи меркантилізму.

2. Ранній меркантилізм.

3. Пізній меркантилізм.

4. Особливості меркантилізму в різних країнах.

5. Значення ідей меркантилізму.

3.1 Історичні умови виникнення та загальні принципи меркантилізму

В період класичного середньовіччя (XV-XVII ст.) формується перша в історії економічної думки парадигма – меркантилізм. Фактично поява меркантилізму знаменує утворення і розвиток капіталістичної системи господарювання. Формування ринкових засад господарської діяльності відбувається в умовах вичерпання потенціалу розвитку феодальної системи виробничих відносин з її орієнтацією на натуральне господарство. Капіталістичні виробничі відносини проявилися як прогресивна альтернатива існуючим до цих пір натурально-господарським системам господарювання. Саме ринок, як універсальний механізм взаємопогодження потреб і виробничих можливостей постає в ролі єдино можливого орієнтиру прогресивного розвитку людства в умовах панування феодалізму. Зважаючи на ці обставини, меркантилізм як перша суто капіталістична ідеологія, заслуговує прискіпливого дослідження.

Поява меркантилістських ідей зумовлена історичними процесами розвитку західноєвропейського суспільства в XV-XVII ст. Найвагомішими історичними умовами виникнення меркантилізму були наступні.

1. Великі географічні відкриття.

Відкриття обох Америк, а ще більше відкриття морського шляху до Індії та Китаю стали фактично переворотом в процесі розвитку господарства країн Європи. Необхідно зазначити, що і до цих подій відбувався досить жвавий торговий обмін між європейськими країнами і країнами Сходу. Європейські товари завантажувалися в крупних середземноморських портах Венеції і Генуї, що були центрами багатих середземноморських республік, і морем перевозилися до берегів Близького Сходу. Далі вантажі перевантажувалися на каравани і перевозилися до Індії, Китаю та інших східних країн, а звідти східні товари цим же шляхом, але в зворотному напрямку поступали в Європу. Сухопутний шлях контролювали араби, а морський – венеціанці та генуезці. Зважаючи на тривалість торгових мандрівок, велику кількість перевантажень, піратство та бандитизм, собівартість перевезень, а відповідно і ціна східних товарів, були досить високими. Але після відкриття морського шляху ситуація різко міняється. Тривалість, кількість перевантажень при транспортуванні товарів набагато зменшується, зростає безпека перевезень, і все це призводить до значного (на порядки) зменшення собівартості перевезень. В результаті Європа опиняється в ситуації торгівельного буму. Падіння цін на східні товари забезпечує різке зростання попиту на них і, відповідно, зростання обсягів виробництва в експортно-орієнтованих галузях. Крім того, розвиток колонізаційних процесів в Північній та Південній Америках теж сприяє зростанню динаміки господарської активності в Західній Європі. Всі ці процеси забезпечили переміщення ділового і торгівельного центру в Європі із Середземного моря в Атлантику, прискорили розвиток промисловості (за рахунок експортно-орієнтованих галузей), формування системи колоніальної (міжнародної) торгівлі.

2. Процес Реформації.

Як уже зазначалося, не тільки розвиток науки і культури, а й суспільний розвиток взагалі середньовічної Європи перебував під величезним впливом християнської релігії. Зокрема, Західна Європа перебувала під впливом католицької церкви. Зважаючи на християнські канони, господарський розвиток мав досить жорсткий формат натурально господарської орієнтації. Згадаємо ставлення християнської доктрини до багатства, торгівлі, лихварства і т.д. Таким чином, найбільш активні у господарському відношенні агенти, а саме, купці, лихварі, підприємці у середньовічному суспільстві перебували фактично на положенні ізгоїв. В той же час в XIV-XV ст. сама католицька церква зазнає глибокої внутрішньої кризи. Втручання церкви в державні справи, ускладнення канону, нерозбірлива канонізація, порушення целібату, зрештою, такі ганебні явища як інквізиція та продаж індульгенцій в значній мірі підривають авторитет церкви. В цих умовах єретичні настрої переростають в організований протест, відбувається формування нових протестантських напрямків християнства. Цей другий розкол християнської церкви ввійшов в історію під назвою процесу Реформації. Істотним моментом зазначеного процесу стало формування в рамках протестантських релігій нового, спрощеного канону і нової системи морально-етичних цінностей. Відповідно до цієї нової системи ділові люди – підприємці, купці, лихварі отримують новий соціальний статус. Вони стають “стовпами” суспільства. Їх суспільна роль постійно посилюється. До речі, переміщення ділового центру у зв’язку з великими географічними відкриттями співпало у часі і у просторі із зазначеною релігійною реструктуризацією суспільства, тобто, в центрі ділової активності опинилися якраз протестантські країни.

3. Процес середньовічного Відродження.

Ренесанс сприймається сучасними людьми переважно у вигляді культурно-мистецької експансії, що базується на принципах, закладених античною культурою. Але Ренесанс – це також і потужний поштовх у розвитку науки і техніки. Таким чином, зазначений у попередньому пункті збіг у часі і просторі перших двох передумов формування меркантилізму стосується і третьої передумови. Саме в XV-XVІІ ст. відбуваються визначні відкриття в науці, цілий ряд винаходів у сфері техніки, які в наступні періоди ляжуть в основу інтенсивного розвитку промисловості, відомого в історії як промисловий переворот.

Звичайно, можна назвати й інші історичні умови, що визначили процес формування меркантилізму. Але зазначені вище мали вирішальне значення з точки зору формування капіталізму як системного утворення і його першої економічної ідеології – меркантилізму.

Що стосується сутності меркантилізму, вона є досить примітивною як на економічну парадигму, а саме – накопичення багатства. Дійсно, меркантилістька ідеологія фактично забезпечила перебіг процесу початкового нагромадження капіталу в Західній Європі, що виявилося найважливішою передумовою взагалі розвитку капіталізму у промисловому варіанті. Історично першою формою капіталу був торговий капітал, саме виникнення і існування торгового капіталу, посилення його суспільної ролі, перехід його розвитку у розряд державної стратегії відбулися завдяки ідеології меркантилізму. Хоча теоретично меркантилізм є дуже слабким, це не теорія, а набір практичних рекомендації в сфері економічної політики як держави, так і окремих економічних суб’єктів. До речі, всі визначні меркантилісти були практиками – крупними купцями, банкірами, чиновниками.

Історично меркантилізм розвивався в два етапи. Розрізняють ранній і пізній меркантилізм.