Тема 7
МАРКСИЗМ
ПЛАН
Історичні умови виникнення та джерела марксизму.
Методологія Маркса.
Структура і основні ідеї “Капіталу”.
Значення економічної теорії Маркса
Історичні умови виникнення та джерела марксизму
Розвиток капіталізму на протязі ХІХ ст. не виправдовував ні ліберальних сподівань, ні теоретико-економічних обґрунтувань його прогресивності. Кризи різних сторін суспільного життя, збільшення безробіття, банкрутство, складне переплетення феодальних пережитків і буржуазної демократії в процесі становлення капіталістичного устрою супроводжували бурхливе зростання промисловості і технологічний прогрес. У суспільстві наростають критичні настрої по відношенню до буржуазно-ліберальної системи цінностей, формується протест, в тому числі у вигляді організованого руху робітників. В середині ХІХ ст. значна частина робітничих протестних виступів має комуністичне забарвлення. Ці процеси створили об’єктивні передумови для формування нового напряму економічної теорії – марксизму, який зароджувався як революційно-демократична теорія перебудови суспільства. Карл Генріх Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соціальні науки, тобто марксизм виходить далеко за рамки економічної теорії.
Теоретичними джерелами марксизму стали:
Класична англійська політекономія. Маркс і Енгельс широко використовували наукову спадщину А. Сміта і Д. Рікардо, зокрема розвинули теорію трудової вартості та інші положення видатних англійських вчених.
Класична німецька філософія. Важливим надбанням марксизму стало творче переосмислення ідей Канта, Гегеля, Фейєрбаха, зокрема ідеї матеріалізму та діалектики.
Французький утопічний соціалізм Сен-Сімона і Фур’є.
Методологія Маркса
Маркс і Енгельс використали хронологічний підхід до аналізу явищ, що традиційно пов’язується з історичним методом і уможливлює розгляд прогресу як безперервного еволюційного процесу. Також використовується метод наукової абстракції, характерний для класичної школи, що відзначався глибиною проникнення в суть явища, виокремлюванням найголовнішого, визначального в суспільному економічному розвитку.
Крім цього, для методології марксизму характерні нові підходи, наприклад, розгляд суспільства з погляду боротьби класів. Таким чином, марксизм розглядає людину не як вільну економічну індивідуальність, а як соціально-класову істоту, що є основною продуктивною силою суспільства і може впливати на суспільні процеси.
Структура і основні ідеї “Капіталу”
Карл Маркс у співавторстві з Енгельсом і одноосібно є автором цілого ряду наукових праць. Але головним твором Маркса є “Капітал”. В цій фундаментальній праці теоретично обґрунтовуються ідеї, викладені Марксом та Енгельсом у ранніх творах.
Перший том “Капіталу” вийшов друком у 1867р. під заголовком “Процес виробництва капіталу”. Центральною проблемою цього тому є проблема виробництва додаткової вартості як основи розвитку і виразника відносин між капіталом та працею.
Дослідження починається з визначення ролі грошей та товару у становленні капіталізму. На основі аналізу простого товарного виробництва Маркс доводить, що розвиток товарного виробництва і торгівлі, яка обслуговувалась за допомогою грошей, історично зумовлює виникнення капіталу.
Маркс досліджує категорії товару та його вартості, звертаючи увагу на те, що товар має дві властивості. Перша з них забезпечує попит на ринку (споживна вартість) і характеризує товар як корисну річ, друга – забезпечує йому можливість обмінюватися на інші товари. Пропорції в процесі обміну (мінова вартість) визначаються через порівнювання вартостей.
Дві властивості товару зумовлені подвійним характером праці, що створює цей товар: конкретною працею, яка потребує особливих навичок і результатом котрої є якась конкретна річ, що забезпечить конкретну користь, та абстрактною працею, яка споріднює всі види праці, бо є результатом витрат певних зусиль.
Аналізуючи процес обміну товарами на основі порівнювання їхньої вартості, Маркс в історичній ретроспективі показує розвиток обміну і виникнення грошей. На його думку, гроші – це також товар, який виступає в специфічній формі, але завдяки участі в процесі обміну, вартість набираю форму ціни, яка може дорівнювати вартості, а може від неї відрізнятись.
Маркс визначає п’ять функцій грошей:
1) міра вартості;
засіб обігу;
засіб нагромадження (створення скарбу);
засіб платежу;
світові гроші.
Різні етапи розвитку суспільства зумовлюють різний рівень реалізації цих функцій.
Потім Маркс переходить до викладення головної ідеї першого тому “Капіталу” – проблеми перетворення простого товарного виробництва на капіталістичне. Він показує, як гроші виходять з товарної форми і стають першою формою прояву капіталу. Але він не ототожнює гроші і капітал, гроші лише за відповідних умов виконують функцію капіталу.
Виникнення капіталізму знаменується якісним розширенням кола товарів, зокрема, на ринку пропонується новий товар – робоча сила, власники якого змушені обмінювати його на засоби існування. Як будь-який товар, робоча сила має вартість і споживну вартість. Перша – це сума всіх вартостей, які має спожити найманий робітник, щоб підтримувати своє життя та забезпечити відтворення робочої сили. А споживна вартість (його корисність для капіталіста) полягає в тім, що найманий робітник постійно створює додаткову вартість, забезпечуючи “самозростання” грошей.
Додаткова вартість у кількісному вираженні – це надлишок вартості товару над вартістю спожитих засобів виробництва (постійного капіталу) і робочої сили (змінного капіталу).
Таким чином Маркс, протиставивши працю капіталу, робить висновок, що лише частину робочого часу найманий робітник витрачає на відтворення власної вартості, решта йде на відновлення засобів виробництва, що належать капіталісту, та на створення додаткової вартості, яка також привласнюється капіталістом.
Відношення розмірів додаткової вартості до величини вартості робочої сили вказує на ступінь експлуатації робочої сили. Цей показник Маркс назвав нормою додаткової вартості.
Капіталізацію частини додаткової вартості, тобто перетворення її на капітал, Маркс вважає процесом капіталістичного нагромадження. Факторами, котрі впливають на процес капіталістичного нагромадження є:
ступінь експлуатації робітничого класу;
продуктивність суспільної праці;
розмір частини додаткової вартості, що йде на особисте споживання капіталіста;
розмір амортизаційних відрахувань;
розмір авансованого капіталу.
Для подальшого аналізу Маркс запроваджує поняття органічної будови капіталу як співвідношення двох частин капіталу – постійної (вартості засобів виробництва) і змінної (вартості робочої сили). Під впливом науково-технічного прогресу це співвідношення змінюються на користь постійного капіталу, тобто, маса матеріалізованої праці зростає швидше, ніж живої.
Наслідки цього процесу.
Збільшення безробіття.
Концентрація та централізація капіталу, тобто, зростання індивідуального капіталу за рахунок нагромадження під впливом конкурентної боротьби.
На основі аналізу залежності між процесом нагромадження капіталу та становищем робітничого класу Маркс формулює закон відносного перенаселення за капіталізму: зі збільшенням нагромадження погіршується становище робітничого класу, зменшується його частка в національному доході, водночас зростає загроза класової боротьби, яка призведе до зміни існуючого ладу.
Другий том “Капіталу”, як і третій вийшов у світ завдяки Енгельсу, що доопрацював рукописи Маркса і забезпечив видання цих томів. Другий том має заголовок “Процес обігу капіталу”. В ньому Маркс намагається вирішити проблему визначення ролі обігових форм у створення додаткової вартості та капіталу, а також дослідує суперечності обігу за капіталізму.
Маркс починає аналіз із вивчення руху абстрактного суспільного капіталу як суми індивідуальних капіталів. Під час обігу цей капітал зазнає низки перетворень.
На першій стадії капітал виступає у грошовій формі. Капіталіст використовує його для купівлі робочої сили та засобів виробництва, перетворюючи з грошової у товарну форму.
На другій стадії тимчасово припиняється процес обігу, а капітал переходить із товарної форми у продуктивну (виробничу) форму, тобто, відбувається процес виробництва. Створені під час виробництва товари мають вже більшу, ніж початкова, вартість, бо в процесі виробництва до вартості робочої сили та засобів виробництва приєднується додаткова вартість.
Третя стадія – це відновлення процесу обігу і продаж капіталістом вироблених товарів, тобто зворотний процес перетворення товарної форми капіталу на грошову, але тепер капіталіст має в своєму розпорядженні більшу суму. Отже, кругообіг капіталу визначається формулою:
ЗВ
Г
– Т П – Т
– Г
РС
В процесі кругообігу капітал послідовно змінює три форми: грошову, продуктивну і товарну. Перебуваючи в кожній з них, капітал виконує особливу функцію, а тому Маркс називає їх функціональними формами капіталу, відокремлюючи капітал-власність від капіталу-функції.
Крім цього, у другому томі Маркс досліджує вплив різноманітних чинників на швидкість зміни форм капіталу, зокрема, визначає категорію обороту капіталу (кругообіг капіталу як періодичний процес), а також розглядає проблему морального та фізичного зношування капіталу в процесі виробництва, вплив цих чинників на нагромадження та відтворювальні процеси.
Дослідження оборотів капіталу приводить Маркса до висновку, що матеріальна основа економічних криз криється в масовому оновленні основного капіталу та суперечності між обсягами виробництва і платоспроможністю.
Маркс також стверджує, що основна умова відтворення суспільного капіталу – це вирішення проблеми реалізації сукупного суспільного продукту. Проаналізувавши закономірності процесу відтворення, він показав теоретичну можливість реалізації всього сукупного продукту за умов дотримання пропорцій виробництва. Однак, на його думку, це суто теоретична можливість, бо суперечності капіталізму є постійним джерелом виробничих криз.
У третьому томі “Капіталу”, що називається “Процес капіталістичного виробництва, узятий в цілому” Маркс повертається до аналізу процесу капіталістичного виробництва, взятого у єдності всіх його сторін.
Він визначає ціну товару як перетворену форму його вартості. Тоді, відповідно, прибуток є перетвореною формою додаткової вартості, метою і мотивом діяльності капіталіста, показником ефективності розвитку капіталістичного виробництва. Норма прибутку (відношення прибутку до витрат виробництва) показує доцільність діяльності, віддачу одиниці капіталу, ступінь його зростання, стан справ на ринку товарів.
На думку Маркса, норму прибутку визначають такі фактори.
Норма додаткової вартості.
Швидкість обороту капіталу.
Органічна будова капіталу.
У третьому томі також показано механізми вирівнювання норми прибутку під впливом основного чинника – конкуренції. Маркс показав, що в результаті міжгалузевої конкуренції відбувається переливання капіталів до тієї галузі, яка гарантує більший прибуток. Отже, забезпечуються такі пропорції у розподілі капіталів між галузями, що, незалежно від їхньої органічної будови і швидкості оборотів, однакові капітали забезпечують однаковий прибуток за рахунок перерозподілу створеної в масштабах суспільства маси додаткової вартості.
Далі Маркс розглядає як відособлені форми капіталу торговий та позичковий капітал, що мають свою специфіку. Особливість торгового капіталу в тому, що на відміну від промислового, швидкість його обороту не впливає на норму прибутку. Затрачений капітал приносить тільки середній прибуток.
Особливу увагу приділено аналізу позичкового капіталу, який Маркс розглядає у вигляді продажу грошей як особливого товару, ціною якого є процент – плата за користування грошима. Маркс досліджує чотири форми капіталу, що дають проценти: позичковий, банківській, фіктивний та лихварський. Зокрема, банківський капітал виступає у вигляді комерційного та банківського кредиту.
Логічним наслідком розвитку кредиту Маркс вважає виникнення акціонерного капіталу, що об’єднує кілька капіталів.
Дослідження перетворених форм додаткової вартості завершується аналізом земельної ренти. Маркс визначає два види ренти, що відображають два види відносин: власника та користувача – абсолютну та диференційну ренту.
Четвертий том “Капіталу” – “Теорії додаткової вартості” – вийшов у світ вже на початку ХХ ст. за редакцією К. Каутського. Він відповідає тій частині рукописів Маркса, в який викладено майже двохсотрічну історію пошуків джерел додаткової вартості буржуазною політичною економією. По суті, це перше дослідження з історії економічної думки, хоча в ньому розглядаються й важливі теоретико-економічні проблеми.