3. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів

Теоретичні джерела західноєвропейського утопічного соціалізму формувались на протязі більш ніж тисячу років. Це ідеї, викладені Платоном (модель ідеальної держави), комуністичні ідеї християнської доктрини (“Діяння апостолів”), а також ідеї видатних середньовічних соціалістів-утопістів Томаса Мора і Томмазо Кампанелла.

Видатний англійський мислитель-гуманіст Томас Мор (1478-1532) в своїй знаменитій книзі “Утопія” виступив з різкою критикою капіталізму і змалював модель справедливого суспільства, побудованого на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ, планово організованій і обов’язковій для всіх праці, суспільному контролі і рівності.

Італійський милитель, один з лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту іспанської монархії Томмазо Кампанелла (1568-1639) близько 30-ти років просидів у в’язниці, де й написав свій знаменитий твір “Місто сонця”. Це практично проект ідеальної утопічної держави, що являє собою конгломерат сільськогосподарських общин, до роботи в яких залучаються всі громадяни. В такій державі майно перебуває в загальнонародній власності, а споживання має суспільний характер. Відносини між людьми ґрунтуються на принципах дружби, взаєморозуміння, товариського співробітництва.

Бурхливий розвиток капіталізму породжував нові суспільні виклики. Системні трансформації суспільства супроводжувались соціальними катаклізмами, що породжувало несприйняття капіталістичного прогресу значною частиною суспільства західноєвропейських країн.

З іншого боку, в історії завжди знаходились люди, які намагались вирішувати питання соціальної справедливості. В той же час стихійний характер капіталістичного розвитку на початку ХІХ століття однозначно вирішував дилему соціальна справедливість чи економічна ефективність на користь останньої. Звичайно, це викликало критику капіталізму і пошуки іншого шляху суспільного розвитку, більш справедливого та гуманного.

Більш-менш науково обґрунтовані соціалістичні доктрини, що базувалися на критиці капіталізму і приватної власності, висунули соціалісти-утопісти ХІХ століття Сен-Сімон, Фур’є і Оуен. В їх творах є постановка і спроби вирішення проблем сучасного їм суспільства, спираючись на тогочасні суспільні інституції, в чому і проявився їх утопізм.

Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760-1825) видав ряд творів: “Про промислову систему”, “Про стару і нову політичну систему”, “Нове християнство”. Аналіз суспільства у Сен-Сімона базується на історичному методі. Він вважав, що суспільство у своєму історичному розвитку проходить три формації: рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядає як проміжну стадію між феодалізмом та індустріалізмом.

Характеристика капіталізму у Сен-Сімона ґрунтується на аналізі його суперечностей, ролі приватної власності та індустрії. Головною вадою капіталістичної системи він вважає відсутність у ній організуючої основи. Наслідком цього є те, що у виробництві панує приватна власність і породжувана нею анархія, економіку й політику відокремлено одну від одної, і обидві – від науки.

Усе сучасне йому суспільство він поділяє в основному на два класи: клас індустріалів (елемент майбутнього) і клас власників (елемент феодалізму), між якими точиться боротьба за економічну владу.

На думку Сен-Сімона, індустрія будує економічні передумови для формування нового суспільства. Необхідно лише сформувати відповідне соціально-політичне середовище, що привело б економіку, політику та науку у відповідність, і тоді капіталізм переросте у наступну стадію – індустріалізм.

Економічною формою суспільства індустріалів стане асоціація. В рамках асоціації приватна власність трансформується в колективну, зміниться форма розподілу. Справедливий розподіл благ Сен-Сімон розуміє не як зрівнялівку, а як розподіл за внеском у спільне виробництво. В далекому майбутньому розподіл взагалі здійснюватиметься за потребами.

Асоціація ліквідує конкуренцію. Промисловістю керуватимуть з одного центру за одним планом, що його розроблятимуть учені.

Розглядаючи шляхи переходу до індустріалізму, Сен-Сімон розраховував переважно на виховні заходи, свідоме бажання людей поліпшити суспільство, а також на провідну роль держави в організації асоціації, духовному перевихованні та відновленні суспільної моралі.

Сен-Сімон мав численних послідовників, в тому числі і справді талановитих людей, а доктрини Сен-Сімона поступово стають провідним альтернативним вченням у Франції початку ХІХ ст. по відношенню до ідей класичної політекономії.

В цілому у вченні сен-сімоністів закладено основи майже всіх конструктивних ідей соціалізму ХІХ століття.

Основним змістом праць Шарля Фур’є (1772-1837) є ідея соціальної гармонії, що можлива лише в суспільстві, побудованому на засадах справедливості і рівності. На його думку, капіталізм потребує обов’язкового реформування, бо його основою є приватна власність, що породжує конкуренцію, анархію і соціальну нерівність. Тому вихід він бачить у запровадженні суспільної власності на засоби виробництва.

Для методу Фур’є характерним є історизм. Фур’є поділяє історію суспільства на чотири стадії розвитку: дикість, патріархат, варварство і цивілізацію. За критерій поділу у нього слугує розвиток промисловості. Він досліджує всі стадії, особливу увагу приділяє останній, цивілізації (капіталізму).

Фур’є формулює цілком логічне вчення про концентрацію і централізацію виробництва і робить висновок, що це призведе до панування фінансового капіталу над суспільством. Тим самим формуються передумови трансформації суспільства, його корпоратизація, що забезпечує підстави для усуспільнення власності і виникнення асоціацій.

Асоціації Фур’є називав Соціальною Гармонією. Первинною господарською одиницею асоціації, за Фур’є, є фаланга. Для неї характерні суспільна форма виробництва на підставі спільної власності та розподіл відповідно до внеску кожного у виробництво. Фаланга займає площу близько однієї квадратної милі і складається приблизно з 1500 осіб. Господарською основою фаланги є аграрне виробництво, промисловість лише підсобний промисел. Фаланга схожа на акціонерне товариство, але частина її витрат йде на суспільні потреби. Хоча власність усуспільнюється фалангами, які стають реальними власниками, в самих фалангах зберігається приватна власність. Вона визначає пропорції розподілу продукту, хоч і не впливає на виробництво, що функціонує у суспільній формі.

Шлях переходу до нового суспільства Фур’є бачив у спрямовуючій ролі держави, що формуватиме фаланги, а кошти на їх формування дадуть капіталісти – акціонери фаланг.

Теорія Фур’є мала багато прихильників, а деякі його ідеї використовуються і в сучасних солідаристських моделях суспільства.

Англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771-1858) відомий не тільки теоретичними проектами соціалістичної перебудови суспільства, а і спробами реалізувати ці проекти на практиці, хоча ці спроби закінчувались невдачами.

Основа програми Оуена – це формування соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного розвитку людини. Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, вважаючи її першопричиною всіх проблем капіталізму. Соціалістичну перебудову суспільства він бачив як виховання через асоціацію, що об’єднується на підставі економічного кооперування праці, рівноправної участі у виробництві і розподілу, а сприяння реалізації цієї ідеї він очікував від держави та від власників. Оуен мав досить серйозну підтримку у суспільстві, хоча його комуністичні експерименти, як зазначалося, зазнали невдачі.

Соціалісти-утопісти вперше поставили питання про соціалізм, як нову систему організації виробництва. На ґрунті засудження приватної власності вони створили теоретичну систему, що містить у собі ідеї, які набули значного розвитку в ХІХ-ХХ століттях і певною мірою зберігають своє значення й по сьогоднішній день.