5.3 Загальна характеристика економічних

поглядів Т. Мальтуса

Англійська політична економія на початку і впродовж ХІХ ст. розвивалась досить динамічно. Завершення промислового перевороту поставило ряд нових проблем, яким необхідно було знайти теоретичне пояснення. Цілий ряд визначних вчених працювали в сфері політичної економії в цей період. Частина з них дотримувались рікардіанських поглядів (Джеймс Мілль, Джон Мак-Куллох,), частина полемізували з Рікардо (Томас Мальтус, Нассау Сеніор). Серед них виділяється постать Томаса Мальтуса (1766-18340, який привернув увагу громадськості скандально відомим памфлетом “Нарис про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства”. Через цю працю Мальтус піддався жорсткій критиці, а основний доробок вченого залишився в тіні, хоча його досягнення в економічній теорії ввійшли в історію. Найвідоміші праці Мальтуса: “Дослідження про природу і зростання ренти”, “Принципи політичної економії”, “Поняття політичної економії”.

Теорія народонаселення викладена у памфлеті “Нарис про закон народонаселення …”. Основна теза твору – суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживчих благ відповідає кількості населення. За відхилення від рівноваги починають діяти сили, котрі цю рівновагу відновлюють. Мальтус доводить, що приріст населення саморегулюється передовсім обмеженістю засобів існування. Якщо кількість цих засобів зросте, то зросте і населення за умови, що цьому не заважатимуть якісь надзвичайні перешкоди: моральні перепони, пороки та нещастя, які не мають об’єктивної економічної природи, але можуть бути наслідком надмірного зростання населення. Процес саморегулювання приросту населення Мальтус ілюструє з допомогою прикладу, що свідчить про об’єктивність тенденції, за якої зростання населення відбувається у геометричній прогресії, а засоби існування – в арифметичній. Він робить висновок, що вже через два століття кількість населення буде відноситись до засобів існування як 256 до 9. Але природа сама регулює пропорції відтворення населення: надлишок населення об’єктивно приречений на злидні, голод та вимирання.

Ігнорування дії об’єктивного закону народонаселення призведе до катастрофічних наслідків. Мальтус робить висновок, що будь-яка державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростанню населення і підриває дію стимулів в економічній сфері. Він доводить, що нерегульоване зростання населення завдає шкоду суспільству і економіці: провокує війни за додаткові території і блага, сприяє виникненню епідемій, породжує безробіття та падіння життєвого рівня.

Звичайно, Мальтус помилявся у кількісній оцінці зростання населення і виробництва споживчих благ. Так, він апелював до статистики по США, де приріст населення визначався переважно міграційними процесами, не врахував фактор технологічного прогресу, а також фактор міжнародної торгівлі. Проте постановка проблеми і ряд висновків, не дивлячись на зайвий песимізм, являють собою значний вклад у розвиток економічної теорії.

Мальтус також серйозно займається проблемами циклічності економічного розвитку, зокрема, аналізує причини, що зумовлюють проблеми реалізації, виділяючи серед них недостатній платоспроможній попит на вироблені товари. Він також займається проблемами розподілу у безпосередньому взаємозв’язку з проблемою реалізації, а його теорія ефективного попиту є за визнанням Кейнса прообразом кейнсіанської доктрини. Зокрема, Мальтус прийшов до висновку, що умовою зростання попиту є високий рівень споживання, що забезпечується за рахунок зростання зайнятості населення, зростання заробітної плати та інших доходів, тобто платоспроможності населення, а стабільне тривале зростання виробництва, в свою чергу, можна забезпечити за рахунок стабілізації і зростання платоспроможного попиту, в тому числі і за рахунок зростання доходів непродуктивних класів.