Модуль 8 Фізіологія дихання Основні поняття

Легеневе дихання, легенева вентиляція, легеневі об’єми і ємкості. пневмографія, спірометрія, газообмін, дихальний центр, інспіраторний. Експіраторний центр, ейпное, гіпоксія.

Основні поняття розділу

Дихання – складний процес обміну О та СО між клітинами організму та навколишнім середовищем (або процес окислення органічних речовин, що веде до виділення енергії).

Види дихання – легеневе (зовнішнє) дихання, транспорт газів по крові, тканинне (внутрішне) дихання.

Стадії газообміну:

Типи дихання – грудне, черевне.

Система органів дихання – сукупність органів, що забезпечують процес дихання. Складається з повітроносних шляхів (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) та легенів.

Легеневі об’єми та емності – дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху, резервний об’єм видиху, залишковий об’єм, життєва емність легенів, емність вдиху, функціональна остаточна емність, загальна емність легенів.

Функціональний мертвий простір – усі ділянки дихальної системи, де не відбуваеться газообмін.

Типи вентиляції – нормовентиляція, гіпервентиляція, гіповентиляція, підвищена вентиляція, еупное, гіперпное, тахіпное, брадіпное, апное, діспное, ортопное, асфіксія.

Дифузійна здатність легенів – час, протягом якого можлива дифузія при проходженні через легеневі капіляри (0,3с).

Фактори, що впливають на газообмін – альвеолярна вентиляція, перфузія легенів, дифузійна здатність легенів та місцева нерівномірність вентиляції, перфузії та дифузії у різних відділах легенів.

Регуляція дихання – фізіологічний процес, головна мета якого полягає у тому, щоб легенева вентиляція відповідала метаболічним потребам організму.

Локалізація дихального центру – представництво дихального центру у корі головного мозку; гіпоталамічний центр, що контролює дихання; пневмотаксичний центр у Варолієвому мості; апнейтичний центр у Варолієвому мості; центри вдиху (інспіраторний) та видиху (експіраторний) у довгастому мозку; мотонейрони дихальних м’язів у спиному мозку.

Лабораторна робота 6 Термінологія, вживана у фізіології дихання. Спірометрія. Пневмотахометрія

Мета і завдання. Засвоїти термінологію показників, використовуваних для характеристики дихальної функції, і методи обчислення їхніх теоретичних (належних) фізіологічних величин у людини. Засвоїти методику спірометрії. Визначити ЖЄЛ, ДО, РОВд, РОВид, загальну ємність легенів. Ознайомлення з методикою пневмотахометрії. Вимірювання потужності вдиху і видиху у людини.

Матеріали та обладнання: мікрокалькулятори, ваги, ростомір; спірометр, носовий затискач, клапанний пристрій, загубник, триходовий кран, спирт, вата, пневмотахометр.

Об’єкт дослідження: людина.

Питання для теоретичної підготовки.

Сутність і значення дихання. Еволюція органів дихання. Система органів дихання людини. Значення верхніх дихальних шляхів. „Мертвий простір”. Будова та функція легенів. Зовнішнє дихання. Показники зовнішнього дихання, їхня характеристика, засоби вимірювання, величини та значення для оцінки дихальної функції. Сутність і значення дихання. Еволюція органів дихання. Система органів дихання людини. Значення верхніх дихальних шляхів.

„Мертвий простір”. Будова та функція легенів. Зовнішнє дихання. Показники зовнішнього дихання, їхня характеристика, засоби вимірювання, величини та значення для оцінки дихальної функції. Легенева вентиляція, зміна її при дії на організм різних факторів (фізичне навантаження, підвищена температура, підвищення вмісту СО2 у вдихуваному повітрі, різне положення тіла та ін.). ЖЄЛ та її складові.