76. Роль столипінської аграрної реформи в госп розвитку України

9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у прив влас-ть землю, мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку – “відруб”, а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називалася “хутором”. Нова агр політика передб. здіснення 3 груп законів: Зруйнування общин й закріплення за селянами землю у прив влас-ть; Насадження на селі хутірського і відрубного госп-ва; Переселення селян.

На закріплених в особисту власність землях вести госп-во могли в основному лише заможні селяни – куркулі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свої наділи й перетворюватися на безземельних пролетарів. Її скуповували, часто за безцінь, куркулі. Селянський поземельний банк скуповував поміщицькі землі, а потім за більш високими цінами розпродавав їх окремими ділянками селянам. Якщо бідняки й купували в банку землі, то не маючи змоги виплачувати щорічні внески й проценти, зовсім розорялися, а земля поверталася в банк.

Проводячи аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селян на окраїни – до Сибіру, Середньої Азії, на Кавказ. Цим він намагався послабити земельну тісноту в центр р-нах і “розрідити” атмосферу в Росії. Смертність серед переселенців досягла в окремих випадках 30-40 %.

Аграрна реформа 1906 р. сприяла перерозподілу певних пропорцій у роз-ку окремих галузей, відкриваючи шлях більш ефективним методам ведення госп-ва та спрямовуючи зусилля селян на можливість покращання свого ек становища. Підвищ урожайності в сел госп-вах нового типу, заведення нових поліпшени порід свійських тварин, перебудова на прибуткові галузі у роз-ку тваринництва відкривали перспективи дальшої товаризації сг та посилення його впливу на роз-к ін галузей нар госп-ва.

Значну роль у процесі забезпечення сировиною українських заводів і фабрик, що переробляли продукцію аграрного сектору економіки, відігравали новоутворені селянські господарства відрубно-хутірського типу.

Iндивiдуалiзацiя селянського землеволодiння на теренах України стимулювали в-во продукцiї сгшинобудування. Це було гол умовою швидкого роз-ку сг шинобудування на початку ХХ ст.

Відбувалося значне збільшення обсягів в-ва у тих галузях, які мали прямий або опосередкований зв’язок з аграрними перетвореннями.

77.Сутність та етапи становлення світової системи господарства.

Світове госп-во являє собою сук-ть нац ек-к і особливої сфери сусп-виробничих зв'язків, що ви­ходять за терит межі окремих країн, - міжнародних ек-них відносин. Суть світ госп-ва визначається тим універсальним зв'язком між нац. госп-вами, який забезпечує їхню реальну єдність на осн міжнар пп, наук - техн і вир-чої торгівлі, валютних і кредитних відносин.

Міжнар ек-ні відносини являють собою с-му госп-ких відносин між різними країнами світу. Важл ел-тами цієї системи є: 1) міжнар наук-техн і вир-че співробітництво; 2) вивіз капіталу і міжнар кредит; 3) світ торгівля; 4) міграція роб сили; 5) міжнар валютні відносини.

Світ госп-во склалося на поч XX ст у рез тривалого істор процесу, багатовікової еволюції прод сил, поглиблення міжн пп, поступового і неухильного вклю­чення ек-к у заг с-му світ госп-ких зв'язків. Ек-ні основи світ госп-ва починають виявлятися вже на етапі творення місцевого ринку, пов'я­заному з першим великим сусп поділом пр, що збігається у часі з мідним, бронзовим та раннім періодом залізного віку. 2й великий сусп. пп зумовив появу грош форми вар-ті та вихід торговельного обміну за межі місц ринку на рівень регіонального. 3й великий сусп. пп, що полягав у відокремленні торгівлі від землеробства та ремесла, сприяв подальшому залученню різно­манітних госп-ких одиниць до товарообміну, і як наслідок, зумовив перерос­тання регіональних ринків у регіонально-світові.

Формування світ госп-ва ілюструють 3 стадії станов­л і роз-ку класичного підприємництва в пром-ті економіч­но більш розвинутих країн: 1) підприємницька проста кооперація: від зародження підприємництва у пром-ті і до сер. XVI ст.; 2) мануфактурне вир-во: XVI - XVIII ст.; 3) велике машинне в-во: XVIII - XX ст.;

Світове госп-во кінця XIX — 20-х років XX ст. хар-ся історичним протистоянням двох систем: 1) ринкової (капіталістичної); 2) командно-адміністративної (соціалістичної).

Усього в переважно ринковій системі світового господарства в сере­дині 80-х років було понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріальне розвинутих. У країнах централізовано керованої економіки, яким належало понад 40 % пром в-ва усіх країн світу, в 70-80 роках почалося активне поглиблення суперечностей, що спричинило фактично руйнацію соціалістичної системи і переорієнтацію на ринкові відносини.