Література:

а) основна:

1. Мащенко О.М. Загальне землезнавство.Навчальний посібник. – Полтава: ПДПУ, 2010.- 73 с.

2. Неклюкова н.П. Общее землеведение. Земля как планета. Атмосфера. Гидросфера. — м.: Просвещение, 1977. — с.4-47, 53-57.

3. Шубаев Л.П. Общее землеведение. — М.: Высшая школа, 1977. — С.67-72, 78-81.

4. Судакова С.С. Общее землеведение. — М.: Недра, 1987. — С.31-39

5. Фоменко А.П., Хихлуха В.И. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1987. — С.19-23.

6. Ратобыльский Н.С., Лярский П.А. Землеведение и краеведение. — М.: Изд-во «Университетское», 1987. — С.44-49, 53-56.

7. Геренчук К.И., Боков В.А., Череваньов И.Г. Общее землеведение. — М.: Высшая школа, 1984. — С.29-32.

8. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. — М.: Высшая школа, 1990. — С.62-64.

9. Федорищак Р.П. Загальне землезнавство. — К.: Вища школа, 1995. — С.67-72.

10. Багров М.В., Боков В.О., Череваньов І.Г. Землезнавство. — К.: Либідь, 2002. — С.29-36.

11. Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. – К.: Либідь, 2000. – С. 208-214

12. Мильков Ф. Н. Общее землеведение. – М.: Высшая школа, 1990. – С. 62-64.

13. Олійник Я. Б., Федорищак Р.П., Шищенко П. Г. Загальне землезнавство. –

К.: Знання – Прес, 2003. – С. 85-90.

13. Неклюкова Н. П. Общее землеведение. Ч. 1. – М.: Просвещение, 1976. – С. 40-47

14. Фоменко А. Н., Хихлуха В. И. Общая физическая география и геоморфология. –

М.: Недра, 1987. – С. 19-23.

15.Шубаев Л. П. Общее землеведение. - М.: Высшая школа, 1977. – С. 67-72.

б) додаткова:

1. Филиппов Е.М. Земля в развитии. — К.: Радянська школа, 1989. — C.126-134.

2. Куликов К.А. Вращение Земли. — М.: Недра, 1985. — С.45-55.

3. Булава Л.М.Географія. Типові задачі і практичні завдання. — Полтава: Наукова зміна, 1996. — 24 с.

4. Деев М.Г. Морские приливы //География в школе. — 1997. — №7. — С.32-38.

5. Грінвіцький меридіан. Задачі на час //Краєзнавство. Географія. Туризм. — 1999. — №3. — С.1, 6-7.

6. Богачев Д. Ритмичность процессов и явлений в географической оболочке //Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2003. — №25-28. — С.6-8.

7. Ратобыльский Н. С., Лярский П.А. Землеведение и краеведение. – Минск: Высшая школа, 1987. – С 44-49, 53-59.

8. Судакова С.С. Общее землеведение. – М.: Недра. – С. 67-72.

9. Федорищак Р.П. Загальне землезнавство. – К.: Вища школа, 1995. – С. 67-72.

Лабораторне заняття №7-8

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОТИ СОНЦЯ НАД ГОРИЗОНТОМ,

ТРИВАЛОСТІ ДНЯ І НОЧІ

МЕТА: навчитися розв’язувати задачі на визначення висоти Сонця над горизонтом і тривалості дня і ночі, вивчити розташування та характеристики поясів освітленості Землі.

ОБЛАДНАННЯ: телурій, фізична карта півкуль, роздатковий матеріал “Схилення Сонця”, географічні атласи для 6 класу, модель “Небесна сфера”.

ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ:

1. Охарактеризуйте пояси освітленості на Землі.

2. Від чого залежить висота Сонця над горизонтом?

ЗАВДАННЯ:

Завдання 1.

Порівняйте і поясніть різницю висоти Сонця над горизонтом в істинний полудень для міст Мурманська (68^о58' пн.ш.) і Полтави (49^о30' пн.ш.) у дні рівнодення та сонцестояння і в день виконання завдання.

Методичні вказівки: для визначення висоти Сонця користуйтеся формулою:

h_o = 90^o  — γ±δ

де γ — географічна широта, пункту спостереження;

δ — схилення, тобто кут між напрямком падіння сонячних променів і площиною екватора.

Величина Схилення береться із роздаткових матеріалів “Схилення Сонця”.

Результат оформіть у вигляді таблиці:

Пункт	21.03	22.06	23.09	день заняття	22.12
Полтава
Мурманськ

Аналіз одержаних результатів слід давати за таким планом:

1. закономірність зміни висоти Сонця протягом року в одному з пунктів, причини цієї зміни;

2. порівняння висоти Сонця в один і той же день для двох пунктів. Чи буде різниця висоти Сонця для них постійною? Поясніть чому?

Завдання 2.

Визначте час сходу та заходу Сонця та тривалість дня, якщо:

В-1 А сходу = 75^о В-4 А сходу = 85^о 05'

В-2 А сходу = 120^о В-5 А сходу = 23^о 20'

В-3 А сходу = 90^о В-6 А сходу = 135^о 06'

Методичні вказівки: у дні весняного та осіннього рівнодення Сонце сходить у точці сходу, а заходить в точці заходу. Лінія, яка з’єднує ці точки, перпендикулярна полуденній лінії (меридіану) і співпадає з паралеллю даного пункту. Час сходу та заходу Сонця виміряють за допомогою азимуту сходу (А сх.) та азимуту заходу (А зах.). А сходу — це кут між напрямком на північ та напрямком на точку сходу за годинниковою стрілкою. А заходу — це кут між напрямком на північ та напрямком на точку заходу, визначений за годинниковою стрілкою (рис.1; 2).

Тривалість дня визначають за допомогою кута між напрямками на точки сходу і заходу (α), виразивши цей кут у часовій мірі. При виконанні завдання користуються схемою:

Пн 0^о Пн 0^о

А_сх.

З_х 90^о 3_х 90^о

270^о Сх 270^о Сх

180^о Пд 180^о Пд

рис. 1 рис.2

Схема (рис.1) показує взаємозв’язок часу сходу і заходу Сонця і пояснює тривалість дня, більшу за 12 годин у період з 22 березня по 22 вересня (у північній півкулі) та з 24вересня по 20 березня (у південній півкулі). Взаємозв’язок виражається у тому, що на скільки раніше Сонце сходить, на стільки ж пізніше воно заходить.

Схема (рис.2) показує взаємозалежність часу сходу і заходу Сонця і пояснює тривалість дня, меншу за 12 годин у період з 24 вересня по 20 березня (у північній півкулі) та з 22 березня по 22 вересня (у південній півкулі). Ваємозв’язок виражається у тому, що на скільки Сонце пізніше сходить, на стільки ж раніше воно заходить.

Алгоритм виконання завдання:

1. накресліть схему першого (рис.1) чи другого (рис.2) типу, приблизно зобразіть на ній даний у вашому завданні А_сх. і обчисліть А_зх. на підрунті розглянутих вище взаємозалежностей між ними;

2. обчисліть час сходу і заходу Сонця, перевівши азимути в градусній мірі в часову міру (на основі співвідношення 15^о – 1 год.);

3. обчисліть тривалість дня;

4. поясніть, у який сезон року і на яких широтах буває така тривалість дня.