38. Правове регулювання лобізму у зарубіжних державах

Лобізм зародився на початку XX ст. у США. Сьогодні лобістські групи тиску діють у всіх розвинених країнах як усередині центрів влади, так і поза ними. Інтернаціоналізація діяльності промислових і банківських угруповань, кількісне зростання ТНК зумовили посилення впли­ву лобістів на зовнішню політику держав, на міжнародні відноси­ни.

Лобістський професіоналізм, вільна орієнтація лобістів у пи­таннях юриспруденції, зв'язки з ключовими фігурами законодав­чої влади, управління і суду коштують вельми дорого. Інколи ло­бісти користуються і недозволенний методами тиску на депутатів, міністрів, спікерів палат, лідерів партійних фракцій, застосовую­чи погрози, шантаж, підкуп, провокації. Це призвело до того, що багато держав встановили правове регулювання діяльності лобістів. Так, згідно з прийнятим у 1976 р. у США федеральним законом про регулювання лобізму, особи й організації лобістів зобов'язані реєструватися у клерка Палати представників і секретаря Сенату і подавати їм відомості про те, на кого вони працюють, які цілі переслідують їх клієнти і яких витрат зазнають для проведення лобістських заходів. Лобізм практикують не тільки підприємницькі організації, партії, великі фірми і корпорації. Найбільш сильним і впливовим є лобі ВПК. На міжнародному рівні лідирує японське І сіоністське лобі.

39. Індемнітет - привілей депутатів парламенту, що полягає в їх невідповідальності. Означає заборону переслідування депутата за будь-які дії, здійснені їм при виконання депутатських обов'язків (мова в парламенті, голосування, участь в комісіях і т.д.). Ніхто, в т.ч. і сам парламент, не може притягати депутата до відповідальності за ці дії навіть після того, як він перестав бути членом парламенту.

Члени парламенту Франції захищені депутатським індемнітетом. Депутати Палати громад Великобританії наділені індемнітетом, але у разі пору­шення депутатом етико-моральних норм його можуть позбавити мандата. Італійські депутати й сенатори мають імунітет і індемнітет

Індемнітет та імунітет

Інститут депутатських привілеїв покликаний забезпечувати належне функціонування парламенту. Він дає певні права членам парламенту, найголовнішим з яких є свобода слова. Виступи і голосування з приводу законопроектів є основною діяльністю депутатів парламенту, яка дозволяє їм виконувати свою роботу представників народу, що полягає у законотворчості, прийнятті бюджету (перерозподілі суспільного багатства) і контролю за діяльністю уряду. Обмеження свободи слова у цьому випадку має розглядатися як пряме втручання у незалежність парламенту, що є ключовим елементом демократичного функціонування влади. Свобода слова дозволяє депутатам ініціювати питання і дебатувати з них без страху переслідувань або утисків. Парламентський імунітет не є індивідуальним привілеєм, наданим членам парламенту для їх особистої вигоди, а скоріше привілеєм на користь установи, до якої вони належать. Парламентський імунітет гарантує, що парламент може виконувати свої завдання і функції безперешкодно, не озираючись на виконавчу владу. Парламентські привілеї є універсальним явищем. Хоча характеристики і сфера привілеїв та імунітетів у кожній країні різні, безсумнівно, вони мають універсальний сенс і характер.