1) Етногеографія як наукова дисципліна

На сьогоднішній день вже майже сформована достатня теоретична і методологічна база етногеографії, з’являється значна кількість конкретних досліджень, засвідчуючи, що етногеографія – цілісна самостійна наукова дисципліна, яка розвивається у рамках суспільної географії. Етногеографія, як й інші географічні науки, виконує в суспільстві три функції: пізнавальну, освітню і прикладну. Пізнавальна функція полягає у виявлені і пояснені стійких просторових зв’язків і співвідношень у етнонаціональній сфері суспільства, освітня – використанні етногеографічних знань у навчальному процесі, фор- муванні в учнів та студентів етногеографічного мислення, прикладна – у розроблені моделей розв’язання конкретних територіально- етнополітичних чи територіально-соціальних проблем. Функцію наукового пояснення всіх процесів в етнонаціональній сфері суспільства етногеографія виконуватиме за умови формування цілісних теорій, концепцій, нових методологічних підходів, ефективних методик. Саме етногеографія України, яка широко використовує всебічний просторовий аналіз, має великі можливості щодо забезпечення інформаційної основи нового культурного піднесення в Україні, формування політичної нації та інтеграції українського суспільства на засадах національної держави.

2) ) Етнічна географія в системі етнознавчих наук

Етногеографія сформувалась на стику етнології та географії. В географічній літературі рад часів формування етногеографії помітно відставало від сучасних потреб. Найбільш вагомі дослідження здійснювали переважно етнологи, розглядаючи етногеографію як допоміжну науку для етнології. В сучасному кр суспільстві етногеографічна проблематика поступово займає належне місце. За допомогою питань які необхідно дослідити в етногеографії виділяють у її структурі окремі підрозділи, які і свідчать про взаємозв’язок з іншими науками, як географічними, так і не географічними:

- істирична етногеографія

- етнодемографія

- географія розселення етнонац. Спільнот і груп (екістина етногеографія)

- етносоціальну географію

- етнополітична географія

- етнопедагогіка

- етнопсихологія

- етностатистика

-етноекологія (про середовище що створює етнос в процесі свого розвитку)

- етнокультурологія та ін.

3) Джерела етнічної географії України

Джерельна основа етногеографії є доволі різноманітною. Серед писемних джерел: статистичні дані,картографічні та літературно довідкові матеріали, політико-правові докумерти, та дані соціологічних обстежень. До речових джерел належать: матеріальна культура етнонаціональних спільнот і груп та антропологічні дані. Етнодемографічний аналіз здійснюється за статистичними джерелами, зокрема за переписом населення, які можна поділити на історичні та сучасні. Таким дослідженням заважало перебування України у складі різних держав. Картографічні джерела розкривають взаєморозміщення та взаємозвязки різних субєктіветногеографічних взаємин. Спадщина Кубійовича.Літературні джерела різних історичних періодів().подорожні нотатки, літописи-хроніки,наукові описи. Історичні політико-правові документи, відображають уявлення тодішніх державно-політичних діячів про територію розселення українського народу, її розміри та ін.

4). Етнічні процеси та їхня типологія…

У процесі розвитку та функціонування структура етносу під дією різних чинників постійно змінюється. Усі етнічні процеси мають територіальні виміри, тобто територія , географічні умови виступають і чинником, і середовищем змін, поступово трансформуючи територіальну організацію етнічної спільноти, що дає підстави означити їх як етногеографічні процеси (В.В.Покшишевський, 1978р.).

За вектором і наслідками змін виділяють етнороз’єднавчі процеси (етнічна сепарація, етнічна парціація, етнічна дивергенція, етнічна дисперсія, ) і етнооб’єднавчі процеси (етнічна консолідація, етнічна асиміляція, акультурація, етногенетична міксація).

Залежно від того, які параметри етнічності зазнають трансформацій, виділяють етносоціальні, етнокультурні, етнодемографічні та інші процеси. Але більшість з них має комплексний соціальний характер. Так, важливими соціально-територіальними змінами супроводжується процес урбанізації, який веде не лише до змін у співвідношенні міського і сільського населення, але й загалом до зміни територіальної організації етнічної спільноти шляхом зміщення центрів ваги, перерозподілу демографічного потенціалу, а також соціальної структури етносу. Процес урбанізації супроводжується різним викликами: криза поколінь, порушення патріархальних традицій і проблема збереження самобутності, соціальні диспропорції тощо.

З процесами урбанізації пов’язані процеси оновлення (модернізації) етнонаціональної спільноти, внаслідок яких ускладнюється соціальна структура етносу, відповідно до загальноосвітніх тенденцій(політичних, економічних, культурних), зовнішніх і внутрішніх викликів у його складі з’являються нові соціальні верстви і групи.

Серед етнодемогеографічних процесів виокремлюють і процеси міграції, вплив яких може мати різноманітні наслідки. Зокрема, масові еміграції зменшують демогеографічний потенціал етнічних спільнот і можуть призвести до етнічної дисперсії. А великі обсяги і прискорений перебіг імміграції може змінити культурне обличчя націй в процесі амальгамації, а до певної міри стати чинником дезінтеграції суспільства, особливо політичних націй.

Необхідно зазначити, що етногеографічні процеси відбуваються в руслі загальногеографіних процесів життєдіяльності суспільства, серед яких виділяють компонентно-структурні(диверсифікація, інтеграція, поляризація) та територіально-структурні процеси(диференціювання, концентрування, агломерування).

Територіальна проекція етнічних процесів відображає рівень зрівноваженості стану етносу, виявляючи і напрями розвитку, і лінії розлому чи, навпаки, лінії посилення територіальної зв’язаності. Особливо складними і суперечливими є сучасні етногеографічні процеси в Україні, які мають різновекторний характер і в загальнонаціональному, і в регіональному вимірах, тісно переплітаючись з територіально-політичними тенденціями. Нові етнокультурні виклики зумовлює еміграція автохтонного населення, повернення та адаптація депортованих народів, імміграція, населення з азійських країн та його інтеграція в загальноукраїнське середовище.