73 Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. У ході східної кампанії вермахту Україна стала першочерговим і найважливішим об'єктом німецької колоніальної експансії. Ще до війни Берлін розробив план експлуатації України, який став складною частиною генерального плану “Ост”, за яким передбачалося депортувати до Сибіру 65% укр. населення. Берлін розділив територію на кілька частин з окупаційним режимом. Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька області склали дистрикт “Галичина”. Утворено 20 вересня 1941р. рейхскомісаріат “Україна” у складі 12 областей (Волинь, Полісся, Правобережжя, Полтавська, Запорізька). Донбас і Слобожанщина передавались у командування фронтового військового командування, Закарпаття – Угорщині, Південні землі передано Румунії. Політична діяльність для укр. була заборонена. Існував лише Укр. Центральний Комітет (УЦК) у Кракові. Село грабувалось. В колгоспах і радгоспах запровадили кріпацький рещим. Водночас на Укр. діяла нім. Пропаганда. На поч. 1942 Берлін почав вербування і вивіз українців. Спочатку, рятуючись від голодної смерті, їхали добровільно. А потім людей ловили як звірів. Через несподіваність нападу Німеччини на правобережній Україні створити мережу партизанських загонів не вдалося. Поступово утворювалися партизанські загони, що діяли у прифронтовій зоні. 30 травня 1942р. утворено укр. штаб партиз. руху(Т.Строкач). Окремі партиз. загони злелись під кер. Ковпака. Одним з головних завдань їх було боротьба проти УПА, якій прийшлось тепер воювати проти німців і ЧА. На кінець 1943 р. УПА налічувала 4 бойові групи і мала 80 тис. вояків. Восени було сформовано Головну Команду і Голов. Військовий штаб ( Роман Шухевич – Тарас Чупринка). Із початку 1944 р. СРСР вступив у завершальний етап війни. Перед армією ставилося завдання остаточного витіснення військ противника з території СРСР, повного розгрому Німеччини та й союзників.

74 . ОУН-УПА в роки Другої Світової війни та в повоєнний періоод

У 1942р. була сформована Українська Повстанська Армія. Її головнокомандувачем став член Організації Українських Націоналістів(бандерівців) Роман Шухевич. У своєму складі вона нараховувала близько 40 тис. бійців. Конгрес ОУН(б) проголосив своєю метою боротьбу проти більшовизму та нацизму. По закінченню війни уряд направив чимало зусиль на придушення повстанських загонів ОУН. Від другої половини 1945р. за вказівкою Центрального проводу великі підрозділи повстанців були переформовані у дрібніші, з дислокацією в лісових масивах. Виникла мережа підпільних «боївок» (по 10-15 чоловік) у сільській місцевості. Після капітуляції Німеччини, сталінське керівництво одержало можливість посилити протидію ОУН – УПА. Військова сила, помножена на силу репресивно–каральних органів, стала вирішальним фактором «радянізації» Західної України, ліквідації опору ОУН–УПА. За офіційними данними, тут у 1944–1953 рр. було заарештовано майже 104 тис. «бандитів, учасників ОУН», під який легко відводились усі, хто підозрювався у зв’язках з ОУН-УПА збройне підпілля почало відчувати нестачу зброї, амуніції, харчів. Від 1947 р. почав здійснюватись частковий розпуск загонів УПА, а після загибелі 5 березня 1950 р. її головного командира Шухевича вона остаточно починає втрачати боєздатність.

75 Внесок українського народу в перемогу над фашизмом

Під час війни проти фащизму() народ України дав Збройним силам СРСР 6 млн бійців, кожен другий з них загинув на фронті. Із 11 603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2072 — українці, причому 32 із них удостоєні цього звання двічі, а один — І. Кожедуб — тричі. Із 7 млн нагород 2,5 Млн належать українцям. Партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів одержали майже 63,5 тис. нагород із 152 тисяч. Виробництво зброї, авіаційної техніки і боєприпасів вимагало значної кількості легованої сталі, яку до війни виплавляли переважно заводи України. У Нижньому Тагілі Харківський завод ім. Комінтерну виробив 35 тис. танків Т—34.

З чотирьох років німецько-радянської війни бойові дії тривали на українських землях три роки і чотири місяці. Весь цей час ворог здійснював політику нещадної економічної експлуатації та гноблення населення республіки. Знищення економіки, пограбування матеріальних і людських ресурсів було одним з найважливіших його завдань. Численні ешелони вивозили з України до Німеччини мільйони тонн сировини, продовольства, промислового обладнання, культурних цінностей.

Історія розпорядилася так, що акт капітуляції Японії 2 вересня 1945 р. в Тихому океані на борту лінкора «Міссурі» від імені СРСР підписав 40-річний генерал із села Косинівка, що на Уманщині, Кузьма Дерев'янко. Наприкінці XX ст. Україна першою з ядерних держав за власною ініціативою започаткувала етап ліквідації смертоносної зброї, щоб врятувати людство від нової війни.