Тема 1.4. Процес виробництва, йогофактори

ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

1. Процес суспільного виробництва, його фази.

2. Фактори виробництва, їх взаємодія.

3. Економічна ефективність суспільного виробництва, її показники.

1. Процес суспільного виробництва, його фази

Суспільне виробництво є вихідною базою й вирішальною сферою життє-

діяльності людей, основою життя й джерелом розвитку суспільства.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей, що

пов’язана з перетворенням сировини й сил природи з метою створення

матеріальних і нематеріальних благ, які необхідні для існування й розвитку

суспільства.

25

Характеризуючи суспільне виробництво важливо розуміт и й відрізняти

поняття „виробництво” і „праця”.

Виробництво - широка система дій , яка створює: матеріальні й духовні

блага, які необхідні для існування людини; інші умови відтворення життя

людей, зокрема виробничі відносини. Отже, виробництво – це процес праці, що

має завершений результативний характер.

Праця – це цілеспрямована діяльність людейщодо створення необхідних

благ за допомогою інших чинників. Але особливий вплив на виготовлення

блага має природа, що найбільш помітно у сільському господарстві, наприклад,

вегетація рослин.

Зміст праці обумовлюється безпосереднім впливом продуктивних сил.

Ключовими категоріями, які описують зміст праці, є такі:

- продуктивність (продуктивна сила) як результативність діяльності

конкретного працівника з точки зору виробництва продукту;

- інтенсивність праці як характеристика напруги, зусиль при діяльності;

- якість праці як рівень професійної майстерності робітника;

- складність праці як риса рівня кваліфікації на підставі досвіду, освіти,

навичок;

- важкість праці як рівень впливу роботи на стан здоров’я людини;

- озброєність праці як рівень її оснащеності.

Характер праці відображає особливості впливу виробничих відносин на

трудову діяльність. Наприклад, історичний аспект дозволяє визначити такі

основні етапи розвитку трудової кооперації:

- проста кооперація на підставі ручної праці без її поділу;

- мануфактура , для якої додатково характерний поділ праці;

- фабрична кооперація з поєднанням поділу праці й використання машин і

механізмів.

Таким чином, спільна взаємодія людської пра ці й природних чинників

створюють безпосередній виробничій процес. На цей випадок доречна цитата

26

англійського економіста XVII століття Уїльяма Петті: “Праця є батьком

багатства, а земля його мати ”.

Характеризуючи суспільне виробництво доцільно відзначити його

двоїстий характер:

- по-перше, йдеться про створення благ для подальшого споживання;

- по-друге, мається на увазі створення вартості для можливого подальшого

обміну.

Виробництво як безперервний процес, що постійно повторюється, має

назву відтворення.

У економічний теорії відрізняють виробництво у вузькому і широкому

значенні;

- вузьке значення ставиться для безпосереднього створення благ;

- широке значення складається з 4-х основних фаз:

безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну);

розподіл;

обмін;

споживання.

Розрізняють дві сфери суспільного виробництва: матеріальне й немате-

ріальне. Матеріальне – це сукупність галузей й сфер, які виробляють

матеріально-речові блага й послуги. Нематеріальне – це сукупність галузей й

сфер, що виробляють нематеріальні блага й послуги, які задовольняють духовні

і соціальні потреби.

Між матеріальною й нематеріальною сферами виробництва існує тісний

взаєзв’язок. Так, матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу

для функціонування й відтворення як самого себе, так і нематеріального вироб-

ництва. Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті,

медичному обслуговуванні, спорті, туризмі, культурі тощо, забезпечуючи тим

самим умови для нормального відтворення усіх робітників, у тому числі й в

сфері матеріального виробництва. У сучасних умовах значення сфери

нематеріального виробництва й послуг зростає, проявляючись як соціально-

27

економічна закономірність і свідчить про високий ріве нь життя та зміну

пріоритетів у задоволенні потреб. Так, у розвинених країнах у сфері нема-

теріального виробництва зайнято понад 50% працездатного населення й

виробля ється від 60 до 75% ВВП. В Україні ці показники нижчі, тому стратегіч-

ною задачею є прискорення розвитку галузей, що задовольняють соціальні й

духовні потреби, розвиток соціальної інфраструктури.

Розвиток суспільного виробництва ґрунтується на прогресі науки й

техніки.

Наука – специфічний вид людської діяльності, який виробляє нові зна ння.

Техніка – сукупність засобів виробництва, що використовуються у

виробництві.

Технологія – особливий процес поєднання всіх факторів з метою

досягнення конкретного кінцевого результату.

Науково-технічний прогрес – безперервний процес розвитку науки,

техніки й технологій.

Науково-технічна революція (НТР) – якісний стрибок у розвитку знань і

технологій. Останній етап НТР пов’язують з початком комп’ютерної ери.

Новий етап НТР обумовив революційні зрушення в змісті й характері праці.

Виробництво є складним процесом поєднання чинників (факторів):

- особистий чинник у вигляді людини, яка працює;

- речовий чинник у вигляді засобів виробництва.

Саме процес поєднання слід розглядати з допомогою категорій характер і

спосіб поєднання. Характер поєднання пов’язаний зі соціально-економічним

аспектом виробничих відносин, насамперед, з відносинами власності. Спосіб

поєднання описує організаційно-економічні особливості відносин, наприклад,

комбінацію взаємодій особистого і речового чинників.