Тема 2.5. Мікроекономіка суспільного сектору

1. Суспільні блага та ефективність.

2. Зовнішні ефекти та зовнішні витрати.

1. Суспільні блага та ефективність

Активну участь в економічному житті беруть не тільки споживачі та

виробники, але й підприємства, організації та установи суспільного сектора, які

задовольняють колективні потреби. Їх діяльність зорієнтована на досягнення

максимуму суспільного добробуту. Разом з тим їх економічна поведінка

113

підпорядкована тим самим принципам, що й поведінка окремих економічних

суб’єктів, тому їх діяльність є суб’єктом мікроекономічного аналізу.

Виникає запитання : у чому причина їх появи на ринку як самостійних

дійових осіб ? Причин тому декілька.

Ситуація за якої ринковий механізм є неспроможним, є так звані

“суспільні блага”. До них відносять національну оборону, прогноз погоди,

освітлення міст, результати фундаментальних наукових досліджень, маяки

тощо.

Суспільні блага відрізняються від економічних такими характеристиками:

відсутність суперництва у споживанні суспільних благ, неможливість

перешкодити їх споживанню.

Поряд з чисто суспільними благами можуть існувати змішані суспільні

блага, особливістю яких є часткова невиключенiсть. Такі блага є значною

мірою продукцією суспільного сектора економіки, оскільки невиключенiсть із

споживання робить їх доступними незалежно від оплати, що не відповідає

інтересам фірми — максимiзацiї прибутку.

Таким чином, суспільні блага завжди виробляються для задоволення

потреб певної групи людей, а не лише окремих індивідів. Ці групи можуть мати

просторову локалізацію ( у цьому випадку мають місце міжнародні,

національні, регіональні, локальні суспільні блага), а можуть і не мати (тоді

маємо на увазі просто про групові, колективні блага, при цьому

неконкурентність та невиключеність поширюються лише на членів групи –

територіальна громада або за інтересами, наприклад профспілка).

Слід зауважити, що у реальному житті часто маємо справу з благами, які

неповністю виявляють риси суспільних благ, такі блага називають змішаними.

Змішані блага поєднують в собі риси і суспільних, і приватних благ та

виявляють неповну неконкурентність у споживанні й певний ступінь

виключення зі споживання.

У ситуаціях із виробництвом суспільними благами, враховуючи їхні

властивості, чисто ринкові механізми неспроможні. Суспільні блага або взагалі

114

не виробляються, або виробляються у недостатній кількості. Тому суспільні

блага, зазвичай, виробляються за участю держави за рахунок оподаткування їх

споживачів.

2. Зовнішні ефекти та зовнішні витрати

Однією з найважливіших функцій ринкового механізму є функція

передачі інформації про альтернативні витрати виробництва товарів та послуг.

Ринок здійснює це за допомогою цін. Але можуть виникати ситуації, коли

витрати чи вигоди від виробництва та споживання не відображаються в цінах

повністю, а створюють деякі побічні ефекти, що впливають на третю сторону,

яка не бере участі в обміні. Такий вплив має назву зовнішніх витрат, якщо він

має негативний характер, і зовнішні ефекти, якщо їх вплив позитивний.

Учасники ринкових угод при визначенні обсягів виробництва,

споживання, продажу чи покупок не беруть до уваги зовнішні ефекти та

витрати, що призводить до порушення рівноваги.

Під зовнішніми ефектами розуміють певні блага, що не регулюються

ринковим механізмом і які є результатом діяльності інших суб’єктів

господарювання. Залежно від характеру впливу на інші суб’єкти

господарювання розрізняють позитивні та негативні зовнішні ефекти.

Позитивні зовнішні ефекти створюють корисний ефект, який нічого не коштує

їх споживачам. Негативні зовнішні ефекти – негативно впливають на

господарську діяльність їхніх одержувачів. Для позитивних зовнішніх ефектів

характерне те, що вони зумовлюють зростання добробуту чи збільшення обсягу

виробництва окремих суб’єктів господарювання без збільшення витрат

останніх. Класичним прикладом позитивного зовнішнього ефекту є сусідство

саду та пасіки. З одного боку, наявність пасіки підвищує врожай для власника

саду, оскільки бджоли запилюють квітки садових рослин, а, з іншого боку,

близькість місцезнаходження саду дає змогу бджолам працювати більш

продуктивно, збільшуючи виробництво меду та інших продуктів бджільництва.

115

У цьому випадку від взаємного сусідства виграють обидва суб’єкти

господарювання, незважаючи на те, що вони не вступають між собою у

безпосередні економічні зв’язки. Прикладом загального характеру може бути

несприятливий вплив виробництва на навколишнє середовище, забруднення

повітря, види, землішкідливими речовинами, від якого страждають треті особи

( усі споживачі).

Залежно від сфери, де виявляються зовнішні ефекти, розрізняють два їх

види:

- зовнішні ефекти у виробництві, вони виникають тоді, коли одна фірма

впливає на іншу фірму своєю господарською діяльністю незалежно від

витрат ресурсів та ефективності останньої, збільшуючи чи зменшуючи її

обсяг виробництва;

- зовнішні ефекти у споживанні, які виникають тоді, коли один споживач

своїм споживанням ( чи виробник своєю виробничою діяльністю) впливає

на рівень корисності іншого споживача.

Слід враховувати, що будь-який вид приватної господарської діяльності

пов'язаний з тими чи іншими зовнішніми ефектами. Зрозуміло, що з огляду

суспільства бажаним є збільшення обсягу позитивних зовнішніх ефектів та

скорочення обсягу негативних зовнішніх ефектів, оскільки саме така політика

веде до зростання суспільного добробуту.

Незалежного від того, про який ефект зовнішній (позитивний чи

негативний) йдеться, необхідно домагатися відповідно не максимального чи

мінімального їх обсягу, а оптимального із суспільного погляду обсягу його

виробництва. Оптимальним обсягом зовнішнього ефекту є такий, за якого

дійсна суспільна вигода від виробництва(споживання) певного блага дорівнює

його дійс ним суспільним витратам. Тобто проблема оптимізації зовнішніх

ефектів поляга є в тому, щоб змусити приватних суб’єктів господарювання

брати до уваги не свої приватні вигоди (витрати), а сукупні витрати (вигоди)

суспільства. З цією метою можуть застосовуватися різноманітні методи впливу

держави, як адміністративні й законодавчі, так і економічні.

116

Держава може заборонити виробництво продукту, якщо зовнішні витрати

занадто високі. Держава може встановити гранично допустимі норми

забруднення навколишнього середовища. Може використовувати податки.

Якщо виробництво чи споживання якогось товару супроводжується

корисним зовнішнім ефектом, держава може встановити дотацію його

виробникам чи споживачам.

Суспільний сектор, його інститути повинні виконувати функцію виміру

зовнішніх ефектів та витрат, функцію перерозподілу доходів, які не здатний

виконувати традиційний ринковий механізм.

Незважаючи на те, що метою суспільного сектора є суспільний добробут,

а не прибуток, підприємства суспільного сектора також стикаються з

проблемою раціонального вибору, тому що i суспільні блага виробляються з

обмежених ресурсів, які можуть бути використані в інших виробництвах.

Вирішення проблеми максимiзацiї суспільного добробуту передбачає

співставлення соціального виграшу з соціальними витратами.

Соціальний виграш від виробництва суспільних товарів та послуг – це

сума приватного виграшу, якщо він є, і зовнішньої вигоди від цього

виробництва.

Соціальні витрати виробництва суспільних благ складаються з витрат

приватних осіб і зовнішніх витрат, пов'язаних з відволікання ресурсів від інших

можливостей використання. Якщо суспільство бажає оптимізувати своє

рішення про виробництво суспільних товарів та послуг, воно повинно

користуватися правилом: необхідно виробляти такі товари, соціальний виграш

від яких перевищує їх соціальні витрати, доки, поки гранична соціальна вигода

не зрівняється з граничними соціальними витратами.

Максимуму суспільного добробуту можна досягти, якщо додаткова

вигода, отримана на кожну додаткову грошову одиницю витрат, буде

однаковою для двох товарів.

Порівняльний аналіз витрат та вигод від того чи іншого суспільного

проекту здійснюється, виходячи з правила прийняття оптимальних ріше нь.

117

Проект вважається економічно доцільним, якщо вигоди від нього будуть

перевищувати або дорівнювати необхідним для його здійснення витратам.

Незалежно від доцільності проекту, здатність його реалізувати залежить від

бюджетних можливостей даного суспільного інституту. Тому максимум

суспільного добробуту принесе такий проект, який дає не тільки на йбільшу

суспільну вигоду, але й не виходить за межі бюджетних обмежень.

118

ЗМ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАКРОЕКОНОМІКИ