37.Методичні підходи до оцінки ефективності виробничих інвестицій.

За першим варіантом має здійснюватись просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Розрахункова процедура зводиться до визначення акумульованої суми амортизаційних відрахувань та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування.Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності.Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи: перший — попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий — прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства).Третій можливий варіант ситуації на ринку зумовлює вже не просто розширене відтворення основних фондів, а потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють за схемою другого варіанту. Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв’язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупців. За таких умов підприємству слід бути готовим також і до необхідної диверсифікації виробництва, яка може зумовити мобілізацію значних інвестиційних ресурсів.

38. Методичні підходи до оцінки ефективності виробничих інвестицій.

Ефективність інвестиційного проекту – це, перш за все, категорія, що відображає відповідність проекту цілям його учасників. Відповідно до існуючих рекомендацій оцінки ефективності інвестиційних проектів прийнято виділяти кілька видів ефективності інвестиційних проектів (ІП).В основу оцінки ефективності ІП покладені певні принципи, основними з яких є:1. Його розгляд протягом усього життєвого циклу (розрахункового періоду) ІП.

2. Врахування різних аспектів фактора часу (динамічність параметрів проекту; розриви у часі між виробництвом продукції і надходженнями ресурсів та їхньою сплатою; різночасність витрат та результатів тощо).

3. Урахування наявності різноманітних учасників, що забезпечують здійснення ІП протягом усього його життєвого циклу (виявлення розбіжностей їхніх інтересів і різноманітних оцінок вартості капіталу (значень норми дисконту).4. Виявлення впливу невизначеності і ризиків в ході реалізації ІП.

Оцінка ефективності ІП супроводжується порівнянням різночасових показників шляхом приведення (дисконтування) їх до початкового часу впровадження проекту. При цьому основною характеристикою є норма дисконту , що, насамперед, повинна дорівнювати прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал

40. Сутність, значення та класифікація інновацій.В економічній науці термін «інновація» ввів Й. Шумпетер, його динамічна теорія розвитку ґрунтується на постійних коливаннях кон’юнктури, які він розглядав як нові комбінації факторів виробництва і ринку. Пізніше вчений розглядав інновацію як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості. Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища.

Існує ряд класифікацій інновацій:

В залежності від носія інноваційного процесу:

Продуктові, що орієнтовані на виробництво та використання нової або удосконаленої продукції.Технологічні – нові способи виробництва існуючої або нової продукції (тобто нові технології).Управлінські, які передбачають нові методи роботи апарату управління.В залежності від ступеня новизни:Інкрементна – поступова, на основі традиційних повсякденних розробок. Вона не приводить до непередбачених ефектів і має істотне значення для зростання продуктивності виробництва.Радикальна – результат тривалих цілеспрямованих розробок, який не є продовженням технології, яка змінюється.Нові технологічні системи, що передбачають глибокі зміни в технології і стимулюють появлення нових секторів виробництва і споживання. Вони засновані на сполученні радикальної та інкрементної інновацій.Зміна техніко-економічної парадигми – такі зміни в технології, які істотно впливають на економіку в цілому, тобто технологічні революції. Вони були вивчені Кондратьєвим, який ввів поняття “ довгих хвиль ”.В залежності від області прояву: технічні, організаційні, економічні, соціальні, юридичні.