31. Сутність, значення та види запасів оборотних коштів підприємства
Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначаєтьсяпомноженням середнь одобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, середній поточний (половина від поточного запасу) страховий. Транспортний запас - період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас - період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.Поточний запас розраховується як половина середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.
32 Методи визначення потреби в оборотних коштах підприємства.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. На значення цього нормативу впливають такі чинники: обсяг товарної продукції, собівартість окремих її видів і характер розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховано коефіцієнт наростання витрат - відношення середньої собівартості незавершеного виробництва до собівартості готової продукції.
, (5.1)
де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю; Тц — середня тривалість виробничого циклу у днях; КнВ — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки
продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, пакування та відвантажування споживачам, а також виписування і здавання в банк платіжних документів.Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий період визначається як сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції).
36. Поняття, значення, функціонально-елементний склад та класифікація інвестицій. Законом України «Про інвестиційну діяльність», інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої передбачається отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту. Розмаїття трактувань терміну «інвестиції» значною мірою пояснюється багатоаспектністю сутнісних сторін цієї економічної категорії та її складністю. У загальноприйнятій практиці розглядаються класифікації інвестицій за наступними ознаками: за формою власності на інвестиційні ресурси – приватні, державні, змішані; за регіональною ознакою – вітчизняні, іноземні; стосовно підприємства-інвестора – внутрішні, зовнішні; за характером використання капіталу в інвестиційному процесі – первинні, реінвестиції, дезінвестиції; за джерелами фінансування – власні, залучені, позикові; за таксономічним рівнем – макрорівневі, мезорівневі, мікрорівневі; за галузевою спрямованістю – інвестиції в розрізі видів економічної діяльності відповідно до їх класифікатора; за періодом інвестування – короткострокові, середньострокові, довгострокові; за рівнем доходності – високодохідні, середньодохідні, низькодохідні, бездохідні; за рівнем інвестиційного ризику – безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові; за рівнем ліквідності – високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні; за масштабом інвестування – незначні, значні, масштабні; за ступенем передбачуваності – заплановані (передбачені), незаплановані (непередбачені); за характером впливу на досягнення поставленої мети – основні, допоміжні; за ступенем обов’язковості здійснення – обов’язкові, довільні. Інноваційні інвестиції здійснюються з метою впровадження досягнень НТП у виробництво та соціальну сферу, які приводять до кількісних або якісних їх поліпшень, це вкладання у нововведення.
Інтелектуальні інвестиції здійснюються в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського, винахідницького та патентного права, у вигляді придбання виняткових прав володіння або користування.
37. Визначення необхідного обсягу та джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства.Згідно із наведеною схемою інвестор, враховуючи власні пріоритети, самостійно обирає об’єкт інвестування (реальний чи фінансовий). Якщо пріоритетним для нього є здійснення реальних інвестицій, то відповідно він буде прагнути вкладати капітал у нове будівництво, придбання цілісних комплексів, приріст запасів матеріальних оборотних коштів тощо, для отримання (збільшення) прибутку для його подальшого вкладення в існуючі об’єкти інвестування. У разі вибору фінансового об’єкта інвестування інвестор буде вкладати капітал у фінансові інструменти фондового ринку, статутні фонди спільних підприємств та доходні види грошових інструментів. При цьому шляхом придбання цінних паперів (інвестування у фінансові інструменти або у статутний капітал спільного підприємства) він інвестує капітал у нове будівництво, або придбає цілісний комплекс, або у інноваційний розвиток (шляхом придбання нових технологій на кошти, отримані від продажу цінних паперів) тощо, отже, у реальні об’єкти інвестування. Вкладаючи капітал у банківські та інші фінансові установи (інвестування у доходні грошові інструменти), інвестор отримує дохід для подальшого його збільшення за рахунок як реальних, так і фінансових інвестицій.
Базові інвестиції спрямовуються на оснащення функціонуючих підприємств засобами виробництва і включають інвестиції на розширення виробництва