№ п/п	Автор	Зміст поняття	Рік
1	2	3	4
1.	Р. Кантильйон	Підприємець – людина, що приймає рішення і задовольняє свої потреби за умов невизначеності. Дохід підприємця – це плата за ризик	1725
2.	А. Тюрго	Підприємець – людина, яка повинна володіти не тільки визначеною інформацією, але і капіталом	1770
3.	А. Сміт	Підприємець – власник підприємства і втілювач ризикованих комерційних ідей. Його основна функція – організація й управління виробництвом у рамках звичайної господарської діяльності	1776
4.	К. Бодо	Підприємець – особа, що несе відповідальність за започатковану справу, планує, контролює, організує і володіє підприємством. Він повинен володіти певним інтелектом, інформацією і відповідними знаннями	1797
5.	Ж.-Б. Сей	Підприємництво – це раціональна комбінація факторів виробництва в конкретному ринковому просторі. Підприємець – людина, що організує людей в межах виробничої продукції	1830
6.	М.Вебер	Підприємницька діяльність – це втілення раціональності (під раціональністю тут розуміється функціональна ефективність, одержання максимальної вигоди від використання вкладених коштів і зусиль тощо). В основі підприємництва лежить раціональна етика протестантизму, а світогляд, моральність впливають на діяльність підприємця	1910
7.	Й. Шумпетер	Головне в підприємництві – інноваційна діяльність, а право власності на підприємство не є його істотною ознакою. Підприємцем може бути будь-хто,	1911
8.	І. фон Тюнен	Підприємець – власник особливих якостей (особа, що вміє ризикувати, приймати нестандартні рішення і відповідати за свої дії) і тому претендує на незапланований (непередбачений) дохід.	1911
9.	Ф. Найт	Менеджер стає підприємцем тоді, коли його дії стають самостійними, і він готовий до особистої відповідальності. Підприємницький дохід – це різниця між очікуваною (прогнозної) грошовою виручкою фірми та реальною її величиною. ефект	1921
10.	Дж. М. Кейнс	Підприємець – своєрідний соціально-психологічний тип господаря, для якого головне “... не стільки раціональна калькуляція Вебера чи новаторство Шумпетера, скільки набір визначених психологічних якостей”. Його основні підприємницькі якості: уміння співвіднести споживання і заощадження, здатність до ризику, дух активності, впевненість у перспективах тощо. Основні мотиви підприємницької діяльності: прагнення до кращого, до незалежності, бажання залишити спадкоємцям набуті блага	1936
11.	Д. Макклелланд	Підприємець – енергійна людина, що діє в умовах помірного ризику	1961
12.	П. Друкер	Підприємець – людина, що використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою	1964
13.	А. Шапіро	Підприємець – людина, що виявляє ініціативу, організує соціально-економічні механізми, діючи в умовах ризику, і несе повну відповідальність за можливу невдачу	1975
14.	К. Веспер	Підприємець по-різному виглядає в очах економіста, психолога, інших підприємців і політиків	1980
15.	Г. Піншо	Інтрапренерство – внутрішньофірмове підприємництво. Інтрапренер діє в умовах існуючого підприємства, на відміну від антрепренера, що створює нове підприємство	1983
16.	Р. Хізрич	Підприємництво – процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємець – людина, що витрачає на це результатами	1985
17.	М. Аллє	Підприємець – особа, що відіграє провідну роль у ринковій організації господарства	1988

2. Сутність, функції та моделі здійснення підприємницької діяльності.

підприємницька діяльність – це реалізація особливих здібностей індивіда, що супроводжується ефективним поєднанням факторів виробництва, здатність йти на ризик та вигравати, бути сприйнятливим до інновацій та власного генерування новаторських ідей для отримання доходу.

Суб’єктами підприємницької діяльності (ст. 55 Господарського кодексу України) є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання можуть бути:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Об’єкт підприємницької діяльності – це товар, продукт, послуга, власне, те, що може задовольнити чиюсь потребу й що пропонується на ринку для придбання, використання та споживання.

Ресурсна функція полягає у формуванні і продуктивному використанні капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів. Тобто підприємницька діяльність є одним із важелів, завдяки якому відбувається структурування та перерозподіл усіх видів ресурсів між підприємствами, галузями економіки, регіонами.Організаційна – реєстрація підприємства, організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ.Інноваційна (творча) – реалізація новаторських ідей, генерування та активне використання ініціативи. Стимулююча (мотиваційна) – формування мотиваційного механізму ефективної і корисної праці.

Назва моделі	Економічний зміст моделі
Класична	Орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство (фірма)
Інноваційна	Передбачає використання будь-яких можливостей (у межах закону) для підприємництва

3. Характеристика змісту, переваг та недоліків основних організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності.

Основними організаційними формами підприємницької діяльності в світовій практиці є: одноосібне підприємство, партнерства, корпорації.Одноосібним підприємство називається тоді, коли все майно належить одному власнику, який самостійно управляє фірмою і несе повну відповідальність за всі її зобов’язання.

Партнерства (товариства) – форма організації підприємництва, заснована на об’єднанні майна двох або більше власників-партнерів. Корпорація (акціонерні товариства) утворюються шляхом об’єднання на пайовій (частковій) основі коштів своїх учасників (акціонерів) і відносяться до компаній з обмеженою відповідальністю. Майновий ризик акціонерів обмежується лише тими коштами, які вони внесли для вступу до акціонерного товариства. Їх капітал утворюється, як правило, в грошовій формі і розподіляється на тотожні за своєю номінальною величиною неподільні паї у вигляді цінних паперів – акцій.

4. Мале підприємництво: поняття, значення, основні чинники ефективного розвитку. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік:- малі підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

6.Сутнісно-видова характристика підприємств, мета та напрями їх діяльності. Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, якому притаманні властивості:ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;готовність наражатися на ризик;гнучкістьіпостійне самооновлення; цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності. Основними цілями підприємницької діяльності є:- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об’єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів; - задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів. Крім того, підприємництво – один з важливих факторів соціально-економічного прогресу, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності.

7.Правові основи функціонування підприємств та порядок їх створення, реорганізації й ліквідації. Етапи виробничого підприємництва:

- обґрунтування ідеї виробництва конкретного товару чи надання конкретних видів послуг;- маркетингова діяльність (виявлення попиту на товар);- визначення потреби у фінансових ресурсах;- придбання чи оренда факторів виробництва;- реалізація продукції, робіт, послуг;- визначення результативності виробничої діяльності.

10. Управління підприємством: сутність, функції та методи здійснення. Управління підприємством -цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи персоналу для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищеннярезультативності виробництва, зростання прибутку тощо). Під функцією управління розуміють об’єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці, тобто відокремлений напрямок управлінської діяльності, що дозволяє здійснювати управлінський вплив.

До основних функцій управління підприємством відносять: планування; організацію; мотивацію; контроль. З огляду на особливості виробничо-господарських процесів підприємства, до конкретних функцій управління виробництвом продукції можна віднести:стратегічне і поточне управління (підприємством);

Управління науково-технічною підготовкою виробництва; планування;управління персоналом;

управління виробництвом;управління маркетингом;управління фінансами;

управління інвестиціями. Під методами управління розуміють способи впливу на окремих працівників чи колектив підприємства в цілому, необхідні для досягнення поставлених цілей підприємства. При цьому слід чітко усвідомлювати призначення делегування повноважень і відповідальності, які несуть всі члени колективу підприємства.

13.Сутнісна характеристика організаційної структури управління підприємством та методичні принципи її формування. Організаційна структура – це сукупність управлінських ланок, розташованих у строгій співпідпорядкованості, і які забезпечують взаємозв’язок між керуючою і керованою системами. Такі зв’язки системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні. Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (наприклад, директор – начальник цеху – майстер). Ці зв’язки з’являються там, де робота одного керівника підпорядковано іншому.Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу). Основними елементами організаційної структури управління є: - склад та структура функцій управління;

- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції; - професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління; - склад самостійних структурних підрозділів; - кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;-порядок інформаційних зв’язків.