3/Греко-перські війни

Греко-перські війни (499 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була допомога військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування грецьким полісами у Малій Азії.

Придушивши повстання у 493 до н. е., перська армія під командуванням полководця Мардонія навесні 492 переправилася через Геллеспонт для завоювання Греції, але після загибелі флоту (близько 300 кораблів) під час бурі поблизу Афона змушена була повернутися назад, обмежившись окупацією Фракії.

Навесні 490 до н. е. перська армія під командуванням полководців Датіса й Артаферна направилася морським шляхом через острова Родос, Наксос і Делос до Евбеї і, захопивши її, висадилася на марафонський рівнині, де відбулася знаменита битва під Марафоном (490 до н. е.). В якій афіняни та платейці під командуванням Мільтіада одержали вагому перемогу над персами.

Протягом 10-річного перепочинку в Афінах з ініціативи вождя демократичної угруповання Фемістокла був створений великий флот. Новий похід персів у 480 до н. е. очолював цар Ксеркс. Персидське військо прорвалося через гірський прохід Фермопіли, який захищали греки під командуванням спартанського царя Леоніда, зпустошили Беотію, Аттику та зруйнували Афіни.

Греція в часи Пелопоннеської війни

Пелопоннеська війна (431 до н. е. — 404 до н. е.) — найбільша в історії Стародавньої Греції війна між союзами грецьких полісів: Делоським на чолі з Афінами і Пелопоннеським на чолі зі Спартою. Пелопоннеська війна охопила всю власне Грецію та Велику Грецію — та грецькі міста Південної Італії та Сицилії.421р. Нікіїв Мир на 50 років.

У 404 до н. е. Афіни, оточені з суші і моря, капітулювали. За умовами миру Делосський союз розпустили, Афіни передали Спарті флот (крім 12 сторожових кораблів), укріплення Афін і Пірея ліквідували, визнавалася гегемонія Спарти в грецькому світі. В Афінах встановився олігархічний режим «тридцяти тиранів».

Безпосередніми приводами до початку війни були такі:

1) суперечка Афін з Коринфом за панування на шляхах, які вели до Італії. В середині 30-х рр. V ст. до н.е, на східному березі Адріатичного моря в м.Епідамн, яке заснували вихідці з о.Керкіра, розпочалася боротьба демократів і олігархів, яка закінчилася перемогою перших. Але олігархи не змирилися з поразкою, і тому демократи звернулися за допомогою до своєї метрополії, а після відмови керкірян - до Коринфа, який відправив в Епідамн свій гарнізон. У відповідь на це керкіряни підтримали аристократів і звернулися до Афін з проханням прийняти їх у союз і надати допомогу. В 433 р. до н.е. афінська ескадра врятувала керкірян від розгрому у морській битві з коринфянами. Це призвело до зіткнення Інтересів Афін і Коринфа;

2) заснована коринфянами Потідея (на півострові Халкідіка) входила до складу Афінського морського союзу. Але збільшення суми союзницьких внесків, жорстокий контроль афінян змусили потідейців шукати зближення з Пелопоннеським союзом. 433 р. до н.е. Потідея звернулася за допомогою до Пелопоннеського союзу, і в місто прибув двотисячний загін добровольців, більшість з яких були коринфяни. У відповідь на це афіняни навесні 432 р. до н,е. послали сюди своє військо. Саме тут відомий афінський філософ Сократ урятував життя майбутньому стратегу Алківіаду;

3) 433 р. до н.е. Афіни розпочали нападки на Мегару, яка примкнула до Пелопоннеського союзу, але економічно орієнтувалася на Афіни. Афіняни заборонили Мегарі торгувати у портах союзників і організували їй економічну блокаду.

Все це змусило Спарту вжити рішучі заходи. Восени 432 р. до н.е. спартанські народні збори прийняли рішення про те, що афіняни винні в порушенні "тридцятилітнього миру". Пізніше з'їзд Пелопоннеського союзу вирішив почати війну проти Афін. Однак у зв'язку з пізньою порою року і незавершеністю військових приготувань вона не почалася.