6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви

У XIV ст. українські землі, роздроблені на окремі князівства й ослаблені золотоординським ігом, підпали під владу кількох феодальних держав. Після смерті 1340 p. галицько-волинського князя Юрія II Польща й Угорщина напали на Галичину, яка внаслідок довгої та виснажливої боротьби остаточно перейшла 1387 р. до Польщі. Молдавське князівство захопило Буковину.

Проте найбільшу частину українських земель було приєднано до Литовського князівства, що утворилося у XIII ст.

-Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

-Приєднання відбулося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбутися монгольського ярма.

-Система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу.

-Руська мова стала державною.

-Православна церква зберігала панівне становище.

З кінця XIV ст, у Великому князівстві Литовському значно поширилася феодальна власність на землю. Зростало економічне й політичне значення великих бояр. У середині XV ст. з них було створено урядовий орган — Раду панів, що контролювала діяльність великого князя. Бояри й шляхта стали привілейованим станом зі своїм судом та органом управління — сеймом. Виник новий тип господарства — фільварки, орієнтовані переважно на виробництво хліба для продажу.

Змінилося й становище селянства. Раніше вільне, воно дедалі більше стає залежним від шляхти і змушене працювати на свого пана. Така робота називалася панщиною. З XIV ст. в Україні поширювалося магдебурзьке право. Негативний вплив на соціально-економічний розвиток українських земель півдня і центру справляли набіги кримських татар.

7. Кревська унія

Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка змусила Литву та Польщу об’єднатися. Причинами цього стали: наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі, претензії Московського князівства на руські землі та ін.

Наслідком цих процесів стала Кревська унія (1385 р.) – угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством.

Зміст Кревської унії:

-Великий князь литовський Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою та отримував титул польського короля;

-Польща та Литва об’єдналися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність;

-У Литві поширювалося католицтво.

Значення унії:

-допомогла об’єднаним силам розбити Тевтонський орден у Грюнвальдській битві (1410 р.);

-спричинила роздавання українських земель польськими феодалами;

-сприяла поширенню католицизму у Литві та Україні зокрема.

Кревська унія зустріла опір частини литовської, української й білоруської шляхти. Провідник опозиції литовський князь Вітовт домігся свого призначення довічним правителем Великого князівства Литовського.

8. Грюндвальдська битва (15 липня 1410 р.)

Відбулася між польсько-литовсько-руським військом та державою німецьких лицарів Тевтонським орденом.

Причини битви: прагнення коаліції зупинити агресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського.

Склад коаліції: польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримсько-татарські війська.

Результат: польсько-литовсько-руські війська одержали перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула.

Значення битви:

зупинила агресію Тевтонського ордену;

призвела до занепаду Тевтонського ордену, що потрапив у васальну залежність від Польщі;

посилила позиції Литви у литовсько-польському союзі.

Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну Волинь, а Угорщина відмовилася від претензій на Галичину і Поділля на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало підписання з Литвою Городельської унії.