Питання для семінарських і практичних занять

1. Сутність економічних категорій «валюта» та «валютний курс».

2. Структура валютного ринку.

3. Валютні операції та механізм їх застосування.

4. Валютне регулювання та діяльність Центрального банку на валютному ринку

5. Перспективи розвитку валютного ринку України.

Тестові завдання

1. Процес установлення курсів іноземних валют – це

А) котирування;

Б) конвертування;

В) кліринг;

Г) валютний арбітраж.

2. Здатність валюти обмінюватись на інші валюти – це:

А) котирування;

Б) конвертованість;

В) валютний арбітраж;

Г) кліринг.

3. Національна грошова одиниця України – гривня належить до:

А) вільно конвертованої валюти;

Б) частково конвертованої валюти;

В) неконвертованої валюти;

Г) клірингової валюти.

4. Валютні інтервенції на валютному ринкуможуть здійснювати:

А) комерційні банки;

Б) промислові підприємства-експортері,.

В) центральний банк;

Г) валютна біржа.

5. Після відміни доларового стандарту долар США продовжує виконувати роль світових грошей-

А) частково;

Б) так;

В) ні.

6. Головним державним органом валютного регулювання в Україні визначено:

А) Верховну Раду України;

Б) Кабінет Міністрів України;

В) Українську міжбанківську валютну біржу

Г) Національний банк України.

7. Здійснення валютних операцій комерційними банкамим оже відбуватися за умови отримання:

А) генеральної ліцензії Національного банку

Б) внутрішньої ліцензії Національного банку

В) розширеної внутрішньої ліцензії Національного банку України;

Г) однієї з перерахованих вище ліцензій;

8. Якщ валютний курс національної грошової одиниці підвищується, то:

А) вітчизняні товари за кордоном коштуватимуть дешевше, а іноземні в нас — дорожче;

Б) навпаки.

9. Фізичні особи можуть бути суб 'єктами валютного ринку:

А) так;

Б) ні;

В)частково.

10. Співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу по відношенню до третьої валюти— це:

А) спот-курс;

Б) форвардний курс;

В) ф'ючерсний курс;

Г) крос-курс.

Тематика рефератів

1. Валютне регулювання і діяльність НБУ на валютному ринку.

2. Роль валютних ринків в обслуговуванні внутрішнього і міжнаро­дного платіжних оборотів.

3. Розвиток валютного ринку в Україні.

4. Міжнародний валютний ринок і євроринок.

ТЕМА 10. ФОНДОВА БІРЖА ТА ЇЇ ОПЕРАЦІЇ. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДОВИХ ІНДЕКСІВ

1. Сутність та характеристика фондової біржі.

2. Біржові операції та їх класифікація.

3. Поняття індексів і методи їх визначення.

4. Види індексів та їх місце на фінансовому ринку.

5. Характеристика основних світових фондових індексів.

6. Особливості й роль українських фондових ін­дексів.

1. Сутність та характеристика фондової біржі

Операції з цінними паперами можуть здійснюватися на орга­нізованій біржі цінних паперів та позабіржовому ринку.

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, по­стійно діючий ринок на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Іншими словами, фондова біржа — це, насамперед, місце, де знаходять один одного продавець та покупець цінних паперів, де ціни на останні визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і норма­ми, тобто певним чином організований ринок цінних паперів. Фондова біржа, об'єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні, створює умови для підвищення лі­квідності ринку в цілому [61].

Своєю діяльністю фондова біржа забезпечує:

• перерозподіл на комерційній основі фінансових ресурсів між юридичними і фізичними особами шляхом організації купів­лі-продажу фондових цінностей;

• сприяння становленню й розвитку фондового ринку та на­лежне розповсюдження інформації про нього;

• підвищення довіри інвесторів до вкладання на довгостроко­вій основі вільних грошових коштів у фондові цінності;

• контроль за діяльністю учасників біржових торгів, захист ін­тересів інвесторів.

Відмітною рисою фондової біржі є некомерційний характер її діяльності. Основна мета — створити належні умови для широ­комасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами.

Таким чином, зацікавленість членів біржі в її діяльності не пов'язана з отриманням прибутку від вкладання в біржу капіталу. Участь у біржі породжена потребою в організації, яка могла б концентрувати в своїх стінах численні заявки, які поступають ззовні на придбання та продаж високоліквідних цінних паперів, і забезпечила б завдяки цьому можливість швидко укладати по них угоди за цінами, що відображають реальну кон'юнктуру досить представницького ринку.

Статус фондової біржі можуть одержати юридичні особи, створені на умовах, визначених законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні мережі, на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або похідними фінансовими інструментами, якщо вони відповідають вимогам щодо наявності процедури від­бору цінних паперів, що відповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу.

Фондова біржа одержує в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) свідоцтво про реєстрацію, яке є підставою для здійснення нею діяльності визначеної статутом та

правилами. Щомісяця 1-го числа вона повинна подавати в ДКЦПФР список зареєстрованих протягом місяця на біржі нових брокерських контор із зазначення їх найменування та юридичної адреси, перелік брокерських контор, діяльність яких призупине­на, а також повідомляти про зміни і доповнення в складі членів біржі та про обсяги укладених угод.

Законодавством України встановлені певні обмеження щодо формування статутного фонду фондової біржі. Зокрема, не допу­скається формування статутного фонду біржі недержавними цін­ними паперами. У разі формування статутного фонду довгостро­ковими (не менше року) державними цінними паперами їх частка не повинна перевищувати ЗО %.

Свідоцтво про реєстрацію надається терміном на два роки і діє на всій території України. Діяльність фондової біржі після закін­чення терміну дії свідоцтва не допускається.

Міністерство юстиції України 18 січня зареєструвало нове по­ложення ДКЦПФР про функціонування фондових бірж (попере­днє положення, датоване 1997 роком, регулювало діяльність фо­ндових бірж і торгівсльно-інформаційних систем). Нормативна база оновлена відповідно до Закону «Про цінні папери і фондо­вий ринок». Документ запровадив поняття лістингових цінних паперів і загальні вимоги для першої і другої категорії лістингу. В даний час кожна біржа і торговельно-інформаційна система встановлюють кількість рівнів лістингу і вимоги до паперів, що проходять лістинг, на свій розсуд.

Наприклад, Українська фондова біржа (УФБ) має три рівні офіційного і неофіційного лістингу, ПФТС — три рівні офіцій­ного лістингу, а також цінні папери, допущені до торгів без включення в котирувальні листи. Новим положенням про біржі вводяться також вимоги до ліквідності (мінімальному обсягу торгів і кількості операцій за кожним видом паперів залежно від рівня лістингу). Приведення лістингу для бірж до єдиного стандарту є позичившім явищем для фондового ринку. Тепер інституційні інвестори (інвестиційні і пенсійні фонди) зможуть забезпечити себе, вкладаючись у біржові цінні папери [61].

Біржі повинні привести свою діяльність у відповідність вимо­гами ДКЦПФР через девять місяців після набрання чинності по­ложенням (тобто до 29 жовтня 2007 року).