4. Банківські цінні папери

Визначення банку як установи, яка акумулює вільні кошти і розміщує їх на основі повернення, дає змогу виділити в його дія­льності такі функції, що пов'язані з визначенням цінних паперів. Так купівля банками акцій промислових підприємств пов'язана з прагненням банків до отримання прибутку. Великі банки-монополісти не задовольняє звичайний прибуток від кредитних операцій. В результаті купівлі промислових акцій частина моно­полістичного надприбутку переходить від промисловості до бан­ків шляхом отримання ними дивідендів за промисловими акція­ми. У даному разі банки виступають як інвестори. Банківські установи Для отримання емісійного прибутку випускають цінні папери.

З розвитком операцій комерційних банків, із необхідністю за­доволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду в комерційних банків виникла потреба збільшити розміри цього фонду. Це відбувається шляхом емісії.

Для реєстрації випуску банк-емітент складає проспект емісії. Банк може випускати акції двох видів — прості й привілейовані.

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів виявляються у:

• випуску акцій;

• організації їх розміщення;

• забезпеченні ліквідності;

• виплаті дивідендів;

• веденні реєстрів іменних цінних паперів;

• депозитарному обслуговуванні.

До цінних паперів банку належать також ощадний сертифікат, депозитний сертифікат, банківський вексель.

Ощадний сертефікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвід-чує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленою терміну

В Україні ощадні сертифікати існують, як правило, у паперо­вій формі. Пострадянські країни, наприклад Росія, пішли в цьому напрямі значно далі. У 1992 р. Всеросійський біржовий банк здійснив випуск таких сертифікатів у вигляді металевих монет, що надає їм ще й нумізматичної цінності. Нині цим банком опра­цьовуються питання емісії срібних сертифікатів.

Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні полягає в тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише бан­ківськими установами (банками).

Банк-емітент здійснює реєстрацію випущених сертифікатів шляхом записів у спеціальних корінцях або реєстраційному жур­налі. В корінці депозитного та ощадного сертифіката обов'язково вказується номер документа, сума вкладу, дата видачі сертифіка­та, термін його повернення, найменування та підпис бенефіціара.

Для визначення процентних виплат банками публікується депо­зитна сітка, що являє собою таблицю, в якій показана залежність розміру процентних виплат від терміну та розміру депозиту.

2. Депозитний сертефікат — це письмовий цінний папір бан-ку-емітента про внесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встано­вленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найбільш поширеним серед банківських цінних па­перів є депозитний сертифікат НБУ.

У Положенні «Про депозитний сертифікат НБУ» чітко й виче­рпно визначено поняття і сутність депозитного сертифіката НБУ. Це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папе­ром Національного банку України у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.

Мета випуску таких сертифікатів:

• введення інструмента, що мас замінити облігації внутрі­шньої державної позики, довіру до яких підірвано;

* використання нового способу регулювання кількості грошейив обігу.

Сертифікати НБУ випускаються за рішенням Правління Наці­онального банку України періодично у вигляді окремих випусків, а їхня номінальна вартість встановлюється залежно від потреби регулювання обсягів грошової маси.

Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про де­понування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котиру­ванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких серти­фікатів у різних банках різна — від 20 до 500 доларів США. Пе­рший випуск таких сертифікатів, іменних та на пред'явника, був здійснений у лютому 1996 року АКБ «Надра».

Як правило, сертифікати розміщують на аукціонах, термін їх обігу становить 1—180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.

Можна виділити такі види сертифікатів:

За видами вкладників:

а) ощадний (фізична особа);

б) депозитний (юридична особа). За формою розрахунків:

а) безготівковий (депозитний);

б) готівковий (ощадний). За терміном позики:

а) визначений (терміновий);

б) невизначений (до запитання). За способом реєстрації руху:

а) без додаткових записів (на пред'явника);

б) з оформленням цесії (іменний). За способом реєстрації випуску:

а) відривний корінець (з корінцями);

б) реєстраційний журнал (без корінців).

Серед інших видів банківських цінних паперів слід назвати вексель банку. Банківський вексель призначений для залучення/ вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депозитну при­роду. Однак на відміну від сертифікату, він може бути викорис-I таний як платіжний засіб в оплату за товари та послуги.