16.Позичковий капітал. Позичковий процент і його джерела. Динаміка позичкового процента. Кредит. Форми кредиту.

Капітал в грошовій формі, взятий у позику, отримує специфічну форму позичкового капіталу. Однак, щоб грошовий капітал накопити або взяти у позику, необхідно, щоб він був вільним, незайнятим у виробничій або комерційній діяльності. Вільний капітал утворюється в будь-якій фірмі, на будь-якому підприємтсві з обігу основного капіталу – у вигляді амортизаційних накопичень. Тимчасового вільний капітал в грошовій формі утворюється в процесі руху оборотного капіталу, у вигляді грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати або закупівлі сировини. А також він утворюється від накопичення частини прибутку. Отже, в кожній фірмі утворюється тимчасово вільний капітал, який може бути наданий у позику.

Фінансоаий ринок (ринок позичкових капіталів) – це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та позикуючими за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції на капітал. Позичковий капітал – це особливий товар. Його особливості: він продається та покупається по особливій ціні, якої є позичковий процент; він має подвійний характер; віддається не завжди, а лише на певний строк.

Позиковий капітал, позикові кошти - капітал, що утворюється за рахунок позик: отримання кредитів, випуску та продажу облігацій, отримання коштів з інших видів грошових зобов'язань. Позиковий капітал призначається для фінансування діяльності підприємств. КАПІТАЛ позикові - 1.Капітал, утворений за рахунок отримання кредитів, випуску та продажу облігацій, отримання коштів з інших видів грошових зобов'язань. Позиковий капітал - джерело фінансування інституційної одиниці і поряд з власним капіталом формує пасив балансу. Власники облігацій та інших цінних паперів господарюючого суб'єкта є його кредиторами. Потреба в позиковому капіталі може виникнути в результаті відхилень від нормального обороту грошових коштів та інших активів за зовнішніми (зміни рівня країнової, валютного ризиків, а також ризику форс-мажорних обставин, в т.ч. стихійних лих) і внутрішнім (відсутність достатнього початкового капіталу для здійснення реконструкції, технічного переозброєння та / або розширення виробництва; збої у виробництві, заготівлях, постачанні та збуті продукції у зв'язку з впливом сезонних факторів) причин. Позиковий капітал підрозділяється на короткостроковий (до одного року) та довгостроковий.Звичайно елементи реального основного капіталу, а також найменш мобільна частина оборотного капіталу (наприклад, страховий запас, частину дебіторської заборгованості) фінансуються за рахунок довгострокового позикового капіталу. Інша частина оборотних активів, величина якої досить мобільна і динамічна, фінансується за рахунок короткострокового позикового капіталу. Відношення власного капіталу господарюючого суб'єкта до позикового називають коефіцієнтом заборгованості.  Позичковий капітал здійснює свій рух за формулою  Норма або ставка відсотка визначається відношенням суми доходу до величини позичкового капіталу і виражається у відсотках. Вона залежить від середньої норми прибутку, що витягується в даному суспільстві функціонуючимипідприємцями і від попиту і пропозиції на позичковий капітал.Позичковий процент – це не звичайна ціна товару, а особлива ціна. Процент не відображає вартості позичкового капіталу, а формується на основі інших факторів, серед яких є:

процес руху позичкового капіталу має особливі умови. В руках кредитора цей капітал завжди залишається капіталом – власністю, і він надає лише право на його користування.

Той, хто позичає, на основі отриманого у позику капіталу організує виробництво та отримує середній прибуток.

Позичковий капітал надається лише на певний визначений строк.

Коливання – висота проценту залежить від співвідношення попиту та пропозиції на фінансовому ринку на позичковий капітал.

Розвинена кредитна система — ознака високоорганізованої ринкової економіки. Значення кредиту добре розуміли еконо­місти минулого.

КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ — це складна, багатоаспектна система. Крім сукупності відносин між ринковими суб'єкта­ми, вона включає форми і методи кредитування, а також фі­нансово-кредитні організації й установи.

КРЕДИТ

КРЕДИТ — це позичка в грошовій або товарній формі, на­дана кредитором позичальнику на умовах зворотності з випла­тою відсотка за користування нею.

В економічній теорії кредит розглядається як форма руху позикового капіталу. У кругообігу він відокремлюється від промислового капіталу й у грошовій формі є особливою сфе­рою підприємницької діяльності.

Джерела позикового капіталу:

1) грошові кошти, тимчасово вивільнені в процесі круго­обігу капіталу;

2) заощадження широких шарів населення;

3) грошовий капітал рантьє;

4) тимчасово невикористовувані грошові кошти централь­них і місцевих бюджетів, страхових компаній, різних організацій.

Принципи кредиту

1. Терміновість.

2. Платність.

3. Зворотність.

Принцип терміновості означає, що кредит видається на певний термін. Розрізняють короткостроковий кредит — на термін до одного року і довгостроковий — понад рік.

Принцип платності передбачає для позичальника виплату певного відсотка за користування кредитом, для позикодав­ця — отримання доходу у вигляді цього відсотка, тобто плати за стримування від споживання. Принцип зворотності не потребує коментарів: «Що ви­нен — віддати повинен».

Називають також інші принципи — забезпеченості, цільо­вого призначення і диференціації. Принцип забезпеченості передбачає впевненість позикодавця, що йому повернуть по­зичені кошти, а для позичальника — впевненість у його пла­тоспроможності. Певні гарантії цьому дає застава.

Кредит виконує важливі функції — розподільну, емісійну, контрольну. Розподільна функція полягає в найефективнішо­му використанні вільних коштів; емісійна — в емісії грошей і цінних паперів на основі кредиту; контрольна — у здійсненні контролю фінансового стану і взагалі господарської діяльності в масштабах як підприємств, так і всієї економіки.

Основні форми кредиту — комерційний, банківський, споживчий, державний, міжнародний, іпотечний. Кредити бувають короткостроковими і довгостроковими.

Комерційний кредит надають один одному підприємці у ви­гляді відстрочки платежу за продані споживчі товари або за­соби виробництва. Цей вид кредиту має не грошову, а товарну форму.

Банківський кредит надають фінансові посередники — банки. На відміну від комерційного він має грошову форму. Якщо комерційний кредит обслуговує кругообіг товарів, то банківський — рух капіталу. Банківський кредит є пози­кою грошей для погашення боргових зобов'язань і позикою капіталу — для інвестицій у виробництво.

Іпотечний кредит надається під заставу нерухомості та для її придбання. Це земля, житлові і виробничі об'єкти. У розвиненій банківській системі ці операції здійснюють іпо­течні банки.

Споживчий кредит надається населенню банками або торговельними фірмами для придбання споживчих товарів тривалого користування під певний відсоток. Існують різ­ні форми організації такого кредиту.

Державний кредит — це така форма кредиту, за якої пози­чальником є держава, а позикодавцями — комерційні банки, фірми, населення. Кредитування здійснюється під державні цінні папери, що забезпечуються досить вигідними для по­зикодавців процентними ставками. Міжнародний кредит надається державами, міжнародним и фінансовими організаціями і приватним капіталом. Останній купує державні цінні папери, що забезпечують високі відсотки.