- •2.Проаналізуйте сутністю і структуру світоглюду
- •3.З’ясуйте роль і значення міфології як історично першого типу світогляду
- •4.Дайте характерстику особливостей релігійного світогляду
- •5.Розкрийте ролю і значення філософії як історичного типу світогляду.
- •6.Визначте основні методи філософії.
- •9. Розкрийте структуру філософського знання
- •10.Зробіть порівняльний аналіз науки і філософії
- •18. Дайте характеристику Реформації та її впливу на філософію, релігію, науку.
- •19.З’ясуйте значення раціоналізму та емпіризму у філософії Нового часу
- •20.Розкрийте роль і значення філософії епохи Просвітництва
- •21.Визначте особливості німецької класичної філософії: і. Кант, г. Гегель
- •22.Окресліть основні напрями та ідеї сучасної філософії
- •23.Охарактеризуйте вчення «філософії життя», розгляньте основних представників та їхні ідеї
- •24. Проаналізуйте основи класичного психоаналізу
- •32.Рух і розвиток,простір і час. Виділіть осн. Концепції
- •36. Дайте характеристику суб*єкта і об*єкта у процесі пізнання
- •37. Зробіть порівняльний аналіз чуттєвого і раціонального у пізнанні
- •38.Проаналізуйте позараціональні види досвіду
- •39.Розкрийте роль і значення проблеми наукової творчості
- •40. Визначте поняття істини в теорії пізнання. Осн. Критерії істини.
- •41.Дайте філос. Аналіз свідомості як об*єктові гносеологічних дослідженя
- •42. Охарактеризуйте структура свідомості
- •43. Розкрийте поняття самосвідомість. Розгляньте розвиток уявлень про власне «я»
- •44. Зробіть порівняльний аналіз феноменів свідомого і надсвідомого
- •48) Охарактеризуйте оснівні ознаки та функції культури.
- •49) Проаналізуйте проблему цінностей і ціннісного ставлення як фундаменту культури
- •50) Визначте культуру як нормативно-ціннісні й пізнавальна діяльність
- •51) Проаналізуйте сутність і структуру аксіології в системі філософського знання.
- •52) Проаналізуйте постмодерністську ситуацію в культурі 20-21ст.
- •53. Зясуйте основні етапи розвитку культури в Україні
- •54) Проаналізуйте проблему різноманіття й специфіки способів освоєння світу
- •55) Проаналізуйте проблему естетичного освоєння людиною світу.Мистецтво
- •56) Проаналізуйте проблему моралі як специфічного способу освоєння дійсності
- •57) Розкрийте роль і значення філософії для майбутнього людства
- •58) Глобальні проблеми сучасності.Значення діяльності Римського клубу
- •59) Охарактеризуйте співвідношення «людина-природа» як глобальна проблема
- •60) Дайте характеристику науки і глобальних проблем сучасності
18. Дайте характеристику Реформації та її впливу на філософію, релігію, науку.
Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Ситуація різко змінюється після того, як у XVI ст. Відродження обертається феноменом Реформації.
Передумовою до Реформації була криза Папства у 14-15 ст. — західна схизма.
Безпосереднім початком Реформації вважається розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року у місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.
М. Лютер {1483—1548 рр.) піддав критиці офіційну католицьку доктрину. Його позиція виходила з ідей містичного пантеїзму Майстера Екхарта, августиніансько-платонічних уподобань та ренесансного критицизму Еразма Роттердамського. М. Лютер закликав повернутися до первісної «чистоти» християнського вчення, відкинути всі пізніші нашарування у вигляді папських булл і декретів. Висуваючи тезу про загальне «священство», він робив непотрібним духовенство, пропонуючи «прямий», індивідуальний шлях кожного віруючого до Бога. М. Лютер наполягає на ірраціональному характері релігійного знання, роблячи тим самим принципово неправомірною будь-яку спробу «світської» його критики. Він переклав Біблію німецькою мовою, зробивши тим самим її зміст ближчим і зрозумілішим для основної маси віруючих німців. Реформа М. Лютера позбавила церкву політичного панування, підпорядкувала її світській владі.
Ж. Кальвін (1509—1564 рр.) був автором іншого, більш радикального варіанта Реформації. Від лютеранства кальвінізм відрізнявся більш категоричним містицизмом та ірраціоналізмом. Як вчив Ж. Кальвін, Христос своєю жертвою на хресті обрав до спасіння не все людство, а лише якусь його певну частину. Причому критерії «обраності» цілком ірраціональні. Тому, як він каже, «званих багато, а обраних мало». Проте саме внаслідок ірраціонального характеру божественного вибору обранцем може вважати себе кожний.
Реформація за своїм ідейним змістом була типово ренесансним феноменом. Водночас вона істотно відрізняється від гуманістичної традиції Відродження репресивними заходами Контрреформації.
Реформація — релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення релігійних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество як релігійний інститут. Суть реформації, з одного боку, за словами К. Маркса, полягає у здешевленні церкви. Буржуазія, що народжувалася, рахувала гроші і не хотіла нести тягар витрат на розкішне життя вищих церковних ієрархів. З іншого боку, реформація — це поглиблення духовного життя, перенесення ваги із зовнішнього контролю офіційної церкви на контроль внутрішній.
Макс Вебер вважав, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталізму, оскільки творець німецької реформації Мартін Лютер (1483—1546) проголосив працю богоугодною справою та осудив неробство, наголошуючи, що в праці людина подібна до творця всього сущого. Протестантизм засудив пияцтво і розпусту, через які розтринькувались здобутки праці, добробут людини визнав свідченням її богоугодної поведінки. Бідність стала вадою (якщо ти бідний, то ведеш небогоугодне життя), багатство вважалося чеснотою.
Справді революційним щодо усвідомлення місця людини в світі, в системі «людина — природа — Бог» було геліоцентричне вчення Миколи Коперника (1473—1543). До нього головним вважалося відношення людини і Бога. Земля — центр Всесвіту, людина — вінець творіння. Отже, весь світ Бог створив для людини. Геоцентрична система ґрунтується на телеології.
Телеологія (грец. telos — ціль і logos — слово, вчення) — вчення про мету, доцільність, згідно з яким все для чогось призначене, має свою ціль.
Все, що відбувається в світі, набуває смислового значення крізь призму відносин людини і Бога. Землетрус, комета та інше — це дії або знаки (попередження) Бога, їх треба тільки уміти читати. Саме завдяки цьому в середньовіччі набула такого поширення астрологія. І раптом усе це було піддано сумніву. Земля проголошувалася однією з планет, що обертається навколо Сонця (Коперник), а Сонце однією із зірок, навколо яких є свої планети, ймовірно, заселені розумними істотами — Джордано Бруно (1548— 1600). Сприйняти все це було непросто. Виходило, що не для людини призначений весь цей нескінченний всесвіт і його не можна інтерпретувати в межах спілкування людини з Богом. То був відчутний удар по телеології. Адже концепція Коперника спонукала осмислювати світ крізь призму причинності (чому), а не доцільності (для чого). Світ у ній набував рис об'єктивності, незалежності від волі та бажань людини. Значно меншим стало значення астрології та інших псевдонаук, хоча і Коперник, і Галілео Галілей (1564—1642), і Йоганн Кеплер (1571—1630) не відмовлялися від складання гороскопів. Геліоцентрична система змінила і уявлення про Бога. Він все більше мислився як всесвітній розум, а не Бог, який на кожному кроці турбується про людину. Реакція церкви на геліоцентричну систему була особливо агресивною, бо вона відчула, яка загроза світоглядним засадам коріниться у вченні Коперника.