58) Глобальні проблеми сучасності.Значення діяльності Римського клубу

Глобальні проблеми охоплюють всю земну кулю, причому не лише ту її частину, де проживають люди, але й іншу її поверхню, надра, атмосферу і навіть космічний простір, що потрапляють в сферу діяльності людини. Важливо при цьому відзначити, що будь-яка проблема лише тоді може вважатися глобальною, коли вона є актуальною відносно будь-якого регіону, тобто проявляється в них.

Для більш строгого визначення глобальних проблем на відміну від усіх інших в науці і філософії, крім "географічного", вводяться додаткові критерії, котрі характеризують їх з боку суттєвих рис, якими вони володіють.

Більшість дослідників визначають такі особливі риси, які відрізняють власне глобальні проблеми від будь-яких інших:

1. По своїй суті глобальні проблеми зачіпають інтереси не лише окремих людей, народів, держав чи груп держав, а всього людства, тобто носять планетарний, вселюдський характер.

2. Ці проблеми є об'єктивним фактором світового розвитку і не можуть бути проігноровані, а тому потребують негайних рішень.

3. Невирішеність глобальних проблем становить загрозу для існу-вання людства: може призвести до загибелі цивілізації як такої.

4. Глобальні проблеми не можуть бути вирішені зусиллями окре-мих держав, а потребують цілеспрямованої узгодженої дії, об'єднання зу-силь усіх народів, всього світового співтовариства.

Принциповою особливістю глобальних проблем є їх комплексність, тобто складна взаємозалежність, взаємообумовленість і тісний зв'язок між собою.

Характерною рисою глобальних проблем є їхній динамізм, тобто можливість збільшення кількості проблем, які відносяться до глобальних, чи навпаки зменшення по мірі їх вирішення. Яскравим прикладом є проблема тероризму, яка переростає в глобальну на наших очах.

Серед різноманітних підходів до класифікації глобальних проблем найбільше визнання в сучасній науці має поділ, який враховує об'єкти, які відчувають на собі дію цих проблем і діяльність суб'єктів, які викликають загострення їх.

Першу групу глобальних проблем складають , проблеми, які ха-рактеризуються найбільшою загальністю та актуальністю і випливають з взаємодії між такими соціальними спільностями людей як держава, народи, нації, соціально-економічні системи і т.д., тому їх називають інтерсоці-альними. Ці проблеми обумовлені суспільно-політичними реаліями, які зумовлюють передусім протиріччя між різними державами світу. До най-важливіших проблем цієї групи відносять проблему усунення війни з життя суспільства і забезпечення справедливого миру; встановлення нового економічного порядку, спрямованого на подолання економічної, екологіч-ної, науково-технічної відсталості країн, що розвиваються, подоланні і повну ліквідацію тероризму.

Друга група об'єднує ті проблеми, які виникають в результаті взаємодії людини і суспільства з природою - це природно-соціальні проблеми. У другій половині XX ст. було відмічено, що людське суспільство має не тільки риси спадковості по відношенню до органічного світу, який породив його, але й глибокі принципово відмінні риси, які виділяють людство із всього біологічного світу. Ці риси, як вважав Ю.П.Трусов, пов'язані з розумом, пізнанням світу і соціальне організованою працею. Це дозволило йому виділити із біосфери особливу область - ноосферу, тобто сферу розуму, продуктом якої є техніка в самому широкому розумінні, що включає мистецтво, науку і літературу як кристалізацію діяльності разуму. До неї в першу чергу належить екологічна проблема, а також енергетична, мінерально-сировинна і проблема освоєння Космосу і Світового океану.

Третю групу складають проблеми, що пов'язані з відносинами між людиною і суспільством - це антропосоціальні проблеми. До них в першу чергу належить демографічна, а також проблеми охорони здоров'я, бідності та голоду.

Кожен з трьох блоків глобальних проблем має свою специфіку, але вони утворюють цілісну систему, ядром якої є проблема людини та її майбутнього, яка перетворилася в загальнонаукову і потребує для свого вирішення об'єднання зусиль представників всіх областей знання -природничих, суспільних і технічних наук.

Слід зазначити, що загострення глобальних проблем е наслідком комплексу причин і суперечностей другої половини XX століття. Найбільш загальною причиною перетворення раніше локальних і регіональних проблем у глобальні е швидше зростання інтернаціоналізації господарського, соціально-політичного і духовного життя суспільства, в яких проявляється загальна тенденція перетворення у майбутньому людства в цілісну систему, єдиний суб'єкт соціальної дії. Вже зараз створюється взаємопов'язаний, багато в чому цілісний світ, в якому з необхідністю виникають проблеми, властиві розвитку людства в цілому. Зрозуміло, що несвоєчасне вирішення цих проблем призводить до того, що вони набувають характеру глобальних.

В свою чергу виникнення глобальних проблем, їх загострення сприяє подальшому посиленню всесвітнього характеру багатьох суспільних процесів, зокрема, що стосується центрального питання міжнародних відношень - забезпечення миру на Землі і вирішення інших глобальних проблем сучасності.

Однак, незважаючи на велике значення інтернаціоналізації різних сторін життя людства, цей процес виступає лише як всезагальна передумова - об'єктивна необхідна умова виникнення глобальних проблем, але недостатня причина для цього.

Тому друга група факторів, що породжують і ведуть до загост-рення глобальних проблем сучасності, пов'язана зі специфікою світового економічного розвитку і, перш за все, з НТР. Значні зрушення в науці, техніці і технології сприяли якісному стрибку в усіх сферах людської діяльності, що відкрило перед людством нові можливості, а з другого боку НТР призвела до:

- різкого і не завжди виправдованого зростання витрат природних ресурсів, в тому числі і невідновлюваних;

- негативного антропогенного впливу на природне середовище;

- швидкого демографічного росту;

- посилення нерівномірності в рівнях господарського розвитку між багатими і бідними країнами;

- перевороту у військовій справі, створення ядерної та іншої зброї масового знищення в кількостях, що загрожують існуванню людської цивілізації.

Технічна цивілізація, що роз'їдає наш спільний дім сьогодні, виникла та експлуатується не сама по собі, а в рамках певної культури. В культурі виробляються ті цінності, які орієнтують людство на необмежений розвиток технічних засобів, експлуатацію природних запасів. В культурі було закладено ставлення про необмеженість цих запасів і право безконтрольно розпоряджатися ними. Культура формує людей проводити експерименти в Чорнобилі, знищувати запаси прісної води, розгортати атомне озброєння і т.п. І в цьому зв'язку найстрашніша з усіх катастроф - це не стільки атомна, теплова і тому подібні варіанти різного знищення людства, скільки антропологічна - знищення людини в людині. Причина багатьох бід полягає в помилках, допущених людством, і більше того - у виборі помилкових орієнтирів, наслідком яких є не лише нанесена природі шкода, але і шкода людської сутності. Ряд катастроф, зокрема в нашій країні є наслідком нашої некультурності, безвідповідальності і негідної організації.

Виділяючи специфіку філософського осмислення глобальних проблем сучасності, можна виділити такі найважливіші, характерні лише для цієї форми пізнання особливості:

1. Формуючи світогляд, філософія задає певні ціннісні установки, які значною мірою визначають направленість людської діяльності, а відпо-відно і її результати.

2. Узагальнюючи дані окремих наук і теорії, які виникають в їх надрах, філософія дає таким чином інтегрований погляд на глобальні про-блеми сучасності.

3. Філософія пояснює суспільні явища і процеси в історичному контексті, формуючи таким чином найбільш загальні закони розвитку сус-пільства і природи. Тому в дослідженнях глобальних проблем націлює на розуміння їх як закономірного явища і органічно пов'язаних з суспільним прогресом. Тому виникнення глобальних проблем розглядається як ре-зультат об'єктивного процесу суперечливого розвитку історії.

4. З філософських позицій можна побачити загальну тенденцію розвитку глобальних проблем сучасності, динаміку їх взаємодії і взаємоо-бумовленість, в якій вони знаходяться.

5. Виконуючи культурологічну функцію, філософія дає можливість розвивати культуру людського мислення, а також знайомитися з культурою окремих народів, в якій формуються певні цінності, що спрямовують людину на певну діяльність. Без цього жодна з проблем, що стоять перед людством, не може бути вирішена.

6. Результатом цілісного бачення природно-історичного процесу і діалектичного підходу до його тлумачення є можливість більш чіткої оріє-нтації в стрімко зростаючому потоці інформації по глобальних проблемах сучасності.

7. Філософія ставить питання сенсу життя людини, смерті і без-смертя, що перед лицем загрози глобальних проблем набуває особливої актуальності, оскільки надає людині духовної підтримки, яку нічим не можна замінити. Адже з майбутнім людина пов'язує всі свої бажання і надії, а тому вона хоче знати, наскільки її суб'єктивні очікування "вписуються" в реальні перспективи майбутнього.

Ри́мський клуб є міжнародною, неприбутковою, неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства — політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті «світової проблематики» («world problematique»).Римський клуб був заснований в 1968 році за ініціативою видатного італійського економіста і підприємця доктора Ауреліо Печчеі. Римський клуб формувався як незалежна експертна група для оцінки довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства, а також інтелектуального сприяння діяльності міжнародних організацій і національних урядів. Від початку до нього увійшло близько 30 експертів світового рівня, що представляли 10 країн.Він застосовує методологію визначення «Межі зростання». Досягнення цієї школи полягає в результативних спробах моделювання світової динаміки на підставі глобальної моделі Дж. Форрестера. Для цього брались п’ять взаємопов’язаних змінних величин: населення, капіталовкладення, використання невідновлюваних природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виробництво продуктів харчування. Було запропоновано робочу гіпотезу про дисфункціональність глобальної системи. У ході її перевірки було доведено, що в разі збереження наявних тенденцій зростання людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та економічної експансії. Значення цих результатів полягає ще й у тому, що вони вказують на справжні причини проблем глобального розвитку: панування і жорсткий егоцентризм транснаціональних корпорацій, псевдосуверенітет багатьох держав, конфліктна конкуренція між ними, егоїстичний дух елітаризму західної цивілізації, дезінтеграція людського співтовариства.

Особливого значення в глобальному розвитку набувають «якості людини». Фундатор Римського клубу А. Печчеї зазначав, що саме в людині містяться джерела всіх наших проблем, у ній зосереджені всі наші прагнення і сподівання, усі засади і звершення. Трансформація людини має ґрунтуватись на принципах «Нового Гуманізму», який складається з таких компонентів:

1) почуття глобальності; 2) любові до справедливості; 3) відмови від насильства в боротьбі за свободу. На підставі принципів «Нового Гуманізму» А. Печчеї визначає шість стартових цілей для людства. Перша ціль випливає з необхідності визнання «зовнішніх меж» розвитку людства, тобто з необхідності проведення відповідної демографічної політики; друга ціль пов’язана з «внутрішніми межами» самої людини, тобто з її фізичними і психологічними можливостями; третя ціль спрямована на захист і збереження культурної спадщини як ключового моменту людського прогресу; четверта ціль має сприяти формуванню світової єдності людства у рамках концепції «розумного розподілу національного суверенітету»; п’ята ціль вимагатиме проведення значних будівельних робіт, які за масштабами можна порівняти хіба що з тими, що здійснювали останні п’ятдесят поколінь; шоста ціль визначається як необхідність реорганізації існуючої економічної системи відповідно до потреб світового співтовариства.

Методологічним орієнтиром для напрацювань Римського клубу є людина в її цивілізаційних вимірах. Численні доповіді Римському клубу залежно від світоглядних переконань їхніх авторів спирались на філософську антропологію марксизму, екзистенціалізму, фрейдомарксизму.