44. Зробіть порівняльний аналіз феноменів свідомого і надсвідомого

Свідоме і несвідоме належить до минулого, а надсвідоме — до майбутнього. Воно існує, але ще не було в особистому досвіді людини, відноситься до того, чого ще немає. Надсвідомі змісти духовності, або, як їх називав К. С. Станіславський, "понад-свідомість", так само, як і несвідоме, в діяльності не усвідомлюються в формі певного змісту, віднесеного до конкретного предмета.

У цьому положенні цікавий парадокс, підмічений ще давніми людьми: "Якщо ти не знаєш, що шукаєш, то що ж ти шукаєш, а якщо ти знаєш, що шукаєш, то навіщо ж ти шукаєш?". Але це тільки на перший погляд.

Насправді людина стикається:

1) з незнанням і, спираючись на свій досвід, розсуває його межі;

2) уявляючи можливе, працює і робить його існуючим;

3) створюючи творчі предмети, вона намагається зрозуміти те, які прийоми (розумові і психомоторні) застосовувала, відповідно до якої логіки діяла;

4) вростаючи в культуру людства - надсвідомо робить її здобутком "Я";

5) людина спрямовує свою активність на саму себе і оволодіває сама собою.

Надсвідомі явища так або інакше включені в тканину менталітету і невіддільні від нього, як і несвідоме, а їхня єдність, але не тотожність, забезпечує ефективність діяльності: її творчий характер, створення творчих продуктів.

Це означає, що на базі знань, що стали міцними переконаннями, виникають соціальні почуття - духовно-практичне утворення у сфері менталітету. Тому при формуванні творчих здібностей людини слід виділити критерії гармонійного її розвитку, що повинні враховуватися в процесі виховання:

— уміння критично осмислювати соціальну інформацію;

— творче ставлення до трудової і навчальної діяльності; - засвоєння навичок колективного життя і норм життя;

— професійна підготовленість і професійна орієнтованість;

— висока дисципліна і самодисципліна при впровадженні навчально-виховної технології і в роботі, і за її межами;

— ступінь засвоєння культури, досвіду людства — ноосфери. Подібно до того як наукова сфера складає менталітет - образ життя

і діяльності людини, так і знання, виражене в системі понять, стає засобом розвитку, головним знаряддям діяльності людини. Внаслідок цього в людини виробляються діалектичне розуміння і відповідне ставлення до цієї діяльності. Саме на базі менталітету розкривається творчий хист, уміння бачити нове і створювати його в цілісній діяльності.

Творчий процес розгортається на матеріалі психічного відображення, здійснюваного на всіх структурних рівнях психіки людини. У ньому акумулюються її досвід і ставлення до світу: сенсорна і перцептивна сфери створюють моторний досвід, а сфера почуттів - уміння користуватися цим досвідом.

У той же час розширення сфери менталітету перетворює розуміння досвіду і робить актуальними можливості віднаходити основні діалектичні протиріччя в діяльності. Відкриття цих протиріч і їх розв'язання -джерело розвитку і сили, що рухають прогрес дій і діяльності людини.

Сфера розуму і розсудку передбачає доцільне використання цього досвіду.

Успіх розвитку людини і визначається тим, наскільки правильно виділені стрижневі протиріччя, як вони розв'язані і як добре використані їхні наслідки для подальшого прогресу. До того протиріччя осмислюються в розумовому плані, а після цього досягається їхнє розв'язання через практичну дію, яка спирається на образ, створений роботою думки, яка здатна перетворювати вихідний чуттєвий матеріал предметів і явищ.