![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Визначте об'єкт, предмет I завдання методики викладання суспільно-політичних дисциплін.
- •2. Об'єкт і предмет методики історії як науки
- •2. Розкрийте методику роботи з документами.
- •3. Висвітліть основні чинники вивчення методики викладання суспільно-політичних дисциплін (цілі, зміст, методи, пізнавальні можливості учнів, результати навчання.
- •Розкрийте зв'язки між методологією політології та методикою навчання суспільно-політичних дисциплін.
- •Розкрийте функції методики викладання суспільно-політичних дисциплін.
- •6. Визначте роль фактів у вивченні суспільно-політичних дисциплін.
- •2. Історичні факти і їх класифікація
- •Висвітліть поняття гуманізації. Значення гуманізації в процесі вивчення суспільно-політичних дисциплін.
- •8. Визначте основні форми організації навчання. Типи уроків.
- •9. Висвітліть зародження методичних знань I розвиток методики навчання суспільно-політичних наук до середини хiх ст..
- •10. Розкрийте етапи підготовки уроку та оформлення плану-конспекту.
- •11. Охарактеризуйте розвиток методики навчання суспільно-політичних наук у другій пол. Хiх ст.
- •12. Комбінований урок: методика підготовки і проведення.
- •13. Розкрийте розвиток методики вивчення суспільно-політичних дисциплін на поч. Хх ст..
- •14. Урок засвоєння нових знань: структура, особливості, методика проведення.
- •15. Розвиток методики навчання суспільно-політичних наук в Радянському Союзі I західних країнах у другій половині хх ст..
- •16. Повторювально-узагальнюючий урок: структура, особливості, методика проведення.
- •2. Як використати на уроці методичні можливості підручника
- •20. Урок-лекцiя: методика підготовки і проведення.
- •21. Розкрийте функції підручника.
- •22. Шкільний семінар: методичні умови підготовки I проведення.
- •23. Охарактеризуйте компоненти підручника. Система роботи з підручником на уроках із суспільно-політичних дисциплін.
- •24. Екскурсія як форма учбово-виховної роботи, типи екскурсій I методика проведення.
- •25. Охарактеризуйте первинні навики роботи з підручником.
- •26. Робота з ілюстраціями, картами, документами у підручнику.
- •3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю
- •4. Застосування опорних схем та сигналів у навчанні історії
- •27. Поясніть нетрадиційні форми уроку: конференція; уроки інтегрованого типу; урок-міркування; лабораторно-практична робота; урок-гра; урок-суд.
- •28. Розкрийте поняття методів навчання суспільних наук, підходи до їх класифікації. Методи наукових досліджень у методиці навчання
- •34. Висвітліть функції і форми перевірки результатів навчання.
- •35. Охарактеризуйте загальні вимоги до навчального кабінету.
- •Кабінет історії
- •Методичне забезпечення викладання суспільних дисциплін та його структурні елементи.
- •36. Охарактеризуйте основні форми позакласної роботи.
- •37. Розкрийте структуру інтерактивного уроку.
- •38. Висвітліть інтерактивні технології навчання.
- •39. Розкрийте методику проведення різних типів та елементів структури уроку.
- •40. Охарактеризуйте основні типів уроків.
6. Визначте роль фактів у вивченні суспільно-політичних дисциплін.
2. Історичні факти і їх класифікація
Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбулося». В науці, зокрема історичній, факт - це дійсна, не вигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для певних висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує43. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтворити. У цьому специфіка історичного знання.
У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Узагальнення і систематизація фактів - це інструмент пізнання історії. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси.
У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» часто виступають синонімами. Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються:
- факт-подія - одинична, неповторна, оригінальна, жорстко локалізована в часі та просторі дійсність (пригода), де бере участь певне коло осіб. Наприклад: Марафонська битва 490 р. до н. е.; Берестейська унія 1596 р.; створення Української Центральної Ради в березні 1917 р. та ін.;
- факт-явише - фрагмент реальності з типовими, характерними ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком країнам на певному етапі історичного розвитку. Наприклад: посилення впливу католицької церкви у країнах Західної Європи у середні віки; Реформація в Європі; виникнення українського козацтва тощо;
- факт-процес (послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого-небудь)44 - це сукупність явищ більш високого ступеню узагальненості. Наприклад: виникнення міст-держав у Дворіччі та Єгипті наприкінці ІУ-ПІ тис. до н. е.; поява і розселення людей на території України; Велике переселення народів тощо.
За складом історичні факти можуть бути поділені на елементарні, прості й складні. У цьому випадку факти-процеси або факти-явища розглядаються як сукупність (цілісність) взаємопов'язаних фактів-по-дій, кожен з яких, у свою чергу, можна розкласти на ще більш дрібні і самостійні складові. Наприклад, такий складний факт-явище, як Велика Вітчизняна війна, є сукупністю відносно простих фактів-подій, серед яких оборона Одеси, Севастополя, визволення Києва, Карпатсько-Ужгородська операція тощо. У свою чергу кожен із цих простих фактів складається з дрібніших, елементарних.
Складні факти мають певну структуру і, як правило, складаються з типових, стійко повторюваних деталей, елементів:
- місця дії і навколишньої природи;
- матеріальних предметів (від звичайного ґудзика до грандіозних технічних пристосувань, створених і використовуваних людьми у своїй діяльності);
- учасників досліджуваних подій і явищ як відомих діячів, так і безіменних представників соціальних груп, класів.
Ці три групи фактів входять у число простих і елементарних, на які можна розкласти складні з метою більш глибокого і чіткого засвоєння їх школярами. Відносно прості історичні факти вивчаються в образній формі без попереднього розчленовування на складові частини.
За характером дії історичні факти розподіляють на динамічні та відносно статичні. До першої групи відносять фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було - стало тепер», їхній рух нагадує кінематографічну плівку. Наприклад, битва під Пилявцями у вересні 1648 р. До другої групи відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків). Такі факти можна порівняти з фотографіями, це події, які «існують», які «є». Будівництво величезних пірамід для єгипетських фараонів, народні збори в Афінах, середньовічні ярмарки і т. п., повторюючись у своїх характерних ознаках і сюжетах, вони відтворюються у шкільних підручниках уже як узагальнений образ історичного минулого. Поєднуючи першу та другу характеристики фактів, можна сказати, що динамічні факти - це факти-події, а відносно статичні факти - це факти-явища.
Нарешті існує ще одна суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті факти, які: 1) вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті; 2) маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду; 3) у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, необхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; 4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий моральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпи-Імсь у пам'яті. Головні факти відбираються авторами підручників, програм як обов'язкові для засвоєння і підлягають Ґрунтовному опрацюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно за-оарвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів. Кожен з них вивчається як складний факт, на основі якого у школярів буде сформована відповідна «картина» минулого у всій її різнобарвності автентичних ^сталей місця, часу, побуту, одежі, портретів конкретних осіб чи типових представників епохи тощо.
Неголовні історичні факти не вирізняються ані оригінальністю, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні го-'ювним. Але вони необхідні в змісті навчального історичного матеріалу для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основними подіями й тлумачення їх. Відповідно до неголовних історичних фактів відносяться:
- історико-статистичні дані;
- хронологічні відомості;
- картографічні й інші відомості;
- динамічні і відносні статичні факти, які не мають великого значення для розуміння й оцінки минулого.
Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ними головних.
Порівнюючи зміст навчального історичного матеріалу у різні роки, можна легко вияснити, що розмежування головних і неголовних фактів у ньому є дуже умовним і мінливим. Протягом тільки XX ст. в підручниках історії неодноразово відбувалася ревізія фактів: одні з них ставали «наріжними», «доленосними», «видатними» подіями в жит-гі країни і світу, а інші відсувалися на задній план. Це природне явище, оскільки саме головні факти визначають певну тенденцію у розкритті Історичного змісту у підручнику чи на уроці, суб'єктивну позицію автора, учителя, соціальне замовлення суспільства на виховання певного типу особистості. Навіть при прагненні автора підручника з історії до максимальної об'єктивності, він змушений відбирати той чи інший матеріал для вивчення, а отже - бути суб'єктивним.
Для чого ж учителю історії потрібна настільки докладна і багатогранна характеристика історичних фактів?
По-перше, оптимальне співвідношення фактів-подій, явищ і процесів у змісті навчального історичного матеріалу дозволяє побудувати процес вивчення історії так, щоб школярі познайомилися з яскравими, видатними фактами, але при цьому не «заблудилися» в їхньому хаотичному нагромадженні, побачили деяку повторюваність, аналогічність, закономірність історичних сюжетів, але при цьому не вдарилися в іншу крайність - соціологізаторство.
По-друге, розгорнута класифікація історичних фактів допомагає об'єктивно визначити глибину їхнього вивчення в шкільних курсах історії: головні історичні факти включаються в зміст навчальних програм, підручників і уроків, розкриваються яскраво, ґрунтовно, докладно, тоді як неголовні історичні факти наводяться коротко, стисло або взагалі відсутні в змісті навчального матеріалу.
По-третє, місце історичних фактів в ієрархії змістових компонентів визначає спосіб їхнього вивчення: головні історичні факти розкриваються за допомогою емоційних прийомів викладу й образної наочності; неголовні - «сухими», конспективними прийомами й умовно-графічними засобами.
По-четверте, «положення» фактів диктує рівень їхнього пізнання: віднесені до розряду головних вивчаються і на емпіричному, і на теоретичному рівнях; до другого - переважно на емпіричному.
По-п'яте, розрізнення головних фактів за змістом допомагає вибрати адекватні прийоми і засоби їх вивчення на емпіричному рівні, тобто такі прийоми і засоби, які дозволять учителю забезпечити оптимальні умови для їх засвоєння учнями. Наприклад, факти щодо навколишньої природи і матеріальних предметів яскраво розкриваються за допомогою картинного чи аналітичного опису та картинної наочності, учасники подій «оживають» в образній характеристиці й історичному портреті, динамічні факти розгортаються в сюжетній розповіді, кінофільмі тощо.
По-шосте, віднесення досліджуваних фактів до тієї чи іншої групи дозволяє свідомо прогнозувати конкретні результати їхнього засвоєння учнями: в одних випадках на емпіричному рівні пізнання у дітей формуються яскраві, цілісні, емоційно розфарбовані образи і картини, в інших - лаконічні уявлення про основні риси, властивості, послідовність історичних фактів.
Нарешті, по-сьоме, факти містять інформацію, яка дозволяє учням засвоїти досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, а також досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що забезпечує емоційно-ціннісний розвиток особистості.