Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пит 3.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
109.06 Кб
Скачать

Пит. 3 , Середовище функціонування політичних режимів

Сучасні політичні режими характеризуються тим, що система державного управління, в даний час надзвичайно тісно пов'язана зі станом і розвитком соціальної системи, так званої середовищем функціонування.

Суспільство, його структура, процеси, що протікають в ньому, є підставою для побудови системи способів політичного управління державою. У теорії держави і права існують уявлення про те, що здійснення державної влади знаходить своє відображення в суспільстві, тобто суспільство, як раз і є тим предметом, на який здійснюється безпосередній вплив в процесі державного управління. Прикладом цьому може служити нормативне регулювання тих чи інших суспільних відносин. Держава в особі органів, що володіють функцією нормотворчості, встановлює правові обмежувачі певних суспільних відносин і, таким чином, здійснює і вплив на суспільство і навіть, певною мірою, трансформацію суспільної системи. Іншим способом взаємодії є безпосередньо здійснення державної політики. Тобто та або інша держава в системі політичного управління вибирає певні напрямки, в яких здійснює вплив на суспільство. У різних умовах такого роду впливу спрямовані або на зміну певних суспільних відносин, або на перетворення системи і структури суспільства.

Роль соціальних причин в перетворенні сучасних політичних режимів проявляється в ряді напрямків. По-перше, політична влада і державне управління є продуктом взаємодії політичної та соціальної системи, а, отже, при деяких змінах у соціальній системі, безумовно, відбудеться і перетворення в системі державного управління, а значить, і в політичному режимі як методі такого управління. В даному випадку очевидним є той факт, що ніяка держава і ніяка державна політична влада не можуть існувати відчужено від політичної та соціальної системи. Природно, що державна влада, будучи в першу чергу владою політичної, залежить від стану політичної системи. Тим часом і сама політична система складається як продукт дії суспільної системи з питань здійснення керівництва, управління суспільством і державою. Таким чином, певні перетворення в соціальній системі можуть позначитися, в першу чергу, на стан політичної системи держави. І в цьому випадку дуже ймовірні певні перетворення державної влади і політичного режиму [1].

По-друге, політичний режим, в деякій частині виражається у впливі на суспільство. Методи і засоби управління і роботи з соціумом, що формують політичний режим, зберігаються в незмінному вигляді тоді, коли з їх допомогою вдається домогтися позитивних політичних та ідеологічних результатів. У разі зміни самого суспільства або його елементів існуюча система методів і засобів політичного управління стає неефективною, а значить, вимагає певної зміни і трансформації політичного режиму. Політична влада, використовуючи певні способи, методи управління, як вже зазначалося раніше, впливає на керований об'єкт (суспільство). При цьому певні суспільні відносини, структура соціуму і т.д. можуть бути перетворені. Але розвиток суспільства не завжди піддається певному впливу тих чи інших засобів політичного управління. У цьому випадку державна влада не може, використовуючи існуючі методи, виконати деякі зі своїх завдань. Коли стає досить очевидним той факт, що певні способи, методи, засоби політичного управління, які є елементами політичного режиму, недостатньо ефективні в існуючих політичних і соціальних умовах, державна влада здійснює перетворення даних методів управління. Якщо число методів, що піддаються зміні, та їх значення достатньо велике, то можна говорити і про певну трансформації політичного режиму. Отже, процеси, що відбуваються в суспільстві, перетворення суспільної системи, що розглядаються в нерозривному зв'язку з управлінським процесом, свідчать про те, що соціальні фактори можуть впливати на процес трансформації політичного режиму.

По-третє, в ряді політичних режимів суспільство або його частина є джерелом політичного режиму (методів державного управління) за допомогою самостійного формування системи державного управління. Сучасні демократичні режими, побудовані на базі ідей «громадянського суспільства», «народного суверенітету», «представницької демократії», схильні до змін в залежності від ідеологічного і політичного стану соціуму. Перетворення всередині соціальної системи призводять якщо не до зламу режиму в цілому, то до зміни деяких його ознак. Розглянутий випадок, коли зміна соціальної системи призводить до майже неминучим перетворенням в деяких елементах державного режиму, на відміну від двох інших обмежений у своїй реалізації лише рамками деяких режимів, що володіють певними ознаками. Раніше розглядалися чинники діяли (з більшим чи меншим ефектом) у всіх політичних режимах. Дане ж прояв впливу соціальної системи на зміну політичного режиму важливо в більшій мірі для тих режимів, які характеризуються найбільш тісною залежністю від стану суспільства. Виходячи з основних ознак режимів, демократія і ліберальний режим є тим полем, на якому ефективно діє дане прояв соціального чинника. Дійсно, демократія, з ідеологічної точки зору, в питаннях формування владних органів, використання певних методів державного управління, спирається на принцип слідування думку суспільства. Тобто певні трансформації в соціальній системі викликають зміну в балансі сил в суспільстві і, отже, ініціюють процес перетворення в методах державного управління.

Соціальний фактор формування та трансформації політичних режимів повинен розглядатися як сукупність причин, що характеризуються: наявністю певних властивостей суспільства; станом і структурою соціуму; особливою роллю деяких соціальних і професійних груп; присутністю систем громадського контролю над владою; протіканням певних суспільних процесів і т. д., призводять до ініціювання та активізації процесу трансформації. У кожному конкретному транзитологічної переході, ініційованому та активованому соціальним фактором, можуть проявитися, в тій чи іншій мірі, самі різні причини. В залежності від конкретної історичної ситуації, стану політичної системи та шляхи трансформації державного режиму роль тих чи інших причин, що складають соціальний фактор, комбінація їх поєднань може бути різною [2].

Зі сказаного вище випливає, що політичний режим існує в певному середовищі і формується під її впливом. Замислимося тепер, яка структура режиму? Аналіз яких його складових дозволяє судити про поведінку режиму в цілому? В даному випадку перш за все прийнято розглядати особливості і характер взаємодій уряду і опозиції.

Далеко не завжди режим включає в себе легітимну опозицію, гарантуючи їй права самостійного відстоювання своїх інтересів. З цим пов'язано зустрічається в дослідницькій літературі протиставлення режиму і опозиції, що припускає, що опозиція заборонена режимом, а її дії виведені за межі правового простору. Такий підхід, як нам уже доводилося зазначати, є характерним для політико-правової традиції вивчення політичних режимів.

Що стосується політико-соціологічної традиції, то тут структура режиму розглядається як складається з уряду і опозиції хоча б на тій підставі, що політичної історії не відомі суспільства, в яких не існувало б критичних по відношенню до уряду уявлень і дій.

Структура політичного режиму може і повинна розглядатися не тільки з точки зору взаємодії уряду та опозиції, а й в аспекті того, який "кінцевий результат" такої взаємодії. Інакше кажучи, які рішення приймаються і який механізм їх прийняття. Такий кут зору дозволяє проаналізувати режим безпосередньо з точки зору його здатності ефективно і мобільно вирішувати виникаючі перед суспільством завдання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]