15. Основи і напрямки розвитку економіки регіонів на перехідному етапі.

15.1. Визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки на етапі переходу до ринкових відносин.

15.2. Реструктуризація економіки регіонів.

15.3. Розвиток малого та середнього підприємництва.

Україна, як і усі її регіони, знаходиться на етапі переходу від адміністративно-командної, планово-розподільчої до ринкової системи господарювання. Цей етап називається перехідним в економіці.

Перехідний етап характеризується трансформацією, змінами у виборі напрямків, стратегії та методів економічного розвитку територій. В умовах економічної кризи доцільно визначити найважливіші першочергові (пріоритетні) напрямки розвитку економіки регіонів.

До пріоритетних напрямків відносяться такі, які забезпечують в найкоротший термін найвищу соціальну і економічну ефективність. Це значить, що повинен бути задоволений перш за все споживчий попит населення на товари та послуги.

До пріоритетних напрямків розвитку економіки регіону необхідно віднести:

1. Формування та розвиток регіональних ринків товарів та послуг для задоволення першочергових потреб населення.

2. Проведення заходів щодо зниження залежності регіонів України від зовнішніх поставок енергоресурсів за рахунок зміцнення власної паливно-енергетичної бази.

3. Розвиток малого і середнього підприємництва, особливо виробничого спрямування для насичення ринку споживчими, товарами.

4. Формування та розвиток ринкової інфраструктури з урахуванням особливостей економіки регіонів.

5. Проведення структурних змін в економіці регіонів у напрямку забезпечення її ефективності.

6. Раціональне використання природно-ресуреного потенціалу регіонів, більш широке залучення до товаровиробництва місцевих ресурсів в тому числі відходів.

7. Здійснення заходів щодо підвищення рівня зайнятості населення й стабілізації безробіття.

8. Розширення внутрі- і міжрегіональних та зовнішніх зв'язків за рахунок виготовлення конкурентоздатних створення нових форм організації підприємництва, вільних зон, спільних підприємств, технопарків тощо.

Реструктуризація економіки регіонів передбачає структурі економіки, тобто перехід територіальної системи із одного в інший стан з метою забезпечення її функціонування.

Реструктуризація може бути трьох основних видів:

1. Галузева (коли зміни здійснюються в межах однієї галузі економіки);

2. Міжгалузева (коли зміни здійснюються у складі ними);

3. Територіальна (коли зміни здійснюються у складі господарювання однієї території по відношенню до суб'єктів господарювання іншої території).

Реструктуризація економіки викликана такими факторами:

- невідповідністю існуючої економіки новим ринковим відносинам;

- зміною в теополітичному становищі України, зокрема отримання нею економічної незалежності, а отже необхідністю формування національної економіки;

- необхідністю інтеграції економіки регіонів і України в цілому в світову економічну систему.

Реструктуризація супроводжується змінами:

- видів та масштабів економічної діяльності;

- технології та організації товаровиробництва;

- результатів економічної діяльності (обсягів і якості товаровиробництва);

- соціально-психологічного, освітнього, професійного рівня робочої сили;

- територіальної організації економіки.

Пріоритетними напрямками реструктуризації економіки є:

- конверсія військово-промислового комплексу;

- розвиток легкої та харчової промисловості;

- розвитоктранспорту і зв'язку;

- розвиток машинобудування, зокрема таких галузей, які повинні забезпечити сільське господарство засобами малої механізації;

- вдосконалення - аграрного сектору, формування та розвиток сучасного аграрного сервісу.

Як свідчить зарубіжний досвід, зокрема таких держав, як Польща, Угорщина, Словакія, Чехія вихід із економічної кризи забезпечується швидким розвитком малого і середнього бізнесу. Згідно закону України "Про підприємництво" до малих підприємств належать такі, що мають чисельність працюючих не більше 50 чоловік, а в будівництві - до 200 чоловік. На сьогодні в Україні зареєстровано біля 250 тис. малих підприємств, з яких діє всього біля 80 тис. В малих підприємствах зайнято біля 2,5 млн. чоловік. Аналіз розвитку підприємництва в Україні свідчить про несприятливі умови для його розвитку. До негативних факторів слід віднести:

1. Непомірно високий рівень оподаткування.

2. Відсутність системи фінансової матеріальної підтримки малого бізнесу. 3.Недостатній рівень професійної підготовки кадрів для здійснення підприємництва

4. Нестабільність і низька якість законодавчої бази щодо підприємництва.

5. Організаційно-адміністративні перешкоди, які чиняться малому бізнесу на місцях.

6. Несприятлива криміногенна ситуація навколо підприємців.

Для розвитку малого і середнього бізнесу необхідно усунути означені умови. Пропонується складати програми розвитку підприємництва в органах місцевого управління доцільно мати організаційні структури які сприяли б розвитку підприємництва; формувати регіональні фонди сприяння підприємництву.