4. Трудові ресурси регіону на формування регіональних ринків праці.
4.1.Трудові ресурси як фактор розвитку економіки регіону.
4.2. Зайнятість населення регіону і формування регіональних ринків праці.
4.3. Відтворення і регулювання використання трудових ресурсів.
4.4. Економічна оцінка трудових ресурсів регіону.
Для ефективного функціонування об'єктів економічної діяльності поряд з іншими ресурсами (грошовими, матеріальними, природними тощо) важливу роль відіграють ресурси, що забезпечують здійснення процесу праці при виготовленні продукції або наданні послуг. Такі ресурси називають трудовими, основу формування яких складає населення. Але не все населення, а тільки та його частина, яка знаходиться у працездатному віці. Відповідно до законодавства України про працю до населення у працездатному віці відносяться:
- жінки - від 16 до 55 років;
- чоловіки - від 16 до 60 років.
Але серед населення у працездатному віці частина його не є працездатною, відноситься до категорії інвалідів. Тому чисельність трудових ресурсів (7р) визначається таким чином:
Тр = Нпр-Іпр,
де: Нпр - населення у працездатному віці;
Іпр - інваліди у працездатному віці.
В економічній літературі існують різні поняття, що мають відношення до трудових ресурсів - це і трудовий потенціал і робоча сила. Найбільш широко використовується поняття "трудові ресурси". Застосування поняття "трудові ресурси" в економіці здійснюються через таку категорію, як жива праця. Головною оцінкою живої праці є заробітна плата.
Як і любий ресурс, трудові ресурси характеризуються певною якістю. До категорій, що визначають якість трудових ресурсів відносяться:
- статево-віковий склад;
- професійно-кваліфікаційний стан;
- освітній ценз (початкова, середня, середня спеціальна, вища освіта);
- стан здоров'я.
В залежності від співвідношення певних груп трудових ресурсів в межах означених категорій трудових ресурсів визначається їхня структура:
- статево-вікова;
- професійно-кваліфікаційна;
- освітня;
- за станом здоров'я.
Якість трудових ресурсів визначає ряд регіональних факторів:
а) природно-кліматичні умови;
б) соціально-економічне забезпечення;
в) соціально-демографічний стан;
г) екологічні умови тощо.
Однією із економічних категорій, яка визначає рівень використання трудових ресурсів є зайнятість населення і зайнятість трудових ресурсів. Зайнятість населення (Зн) визначається за такою формулою:
Зн = (Тр- Тнз) +П + Мнп,
де: Тр - загальна чисельність трудових ресурсів;
Тнз - трудові ресурси, які неохоплені певними галузями економіки;
П - чисельність працюючого населення пенсійного віку;
Мнп - працююча молодь непрацездатного віку.
До зайнятого населення відноситься група населення, яка працює у відповідних галузях економіки, або на об'єктах господарювання різних форм власності, зареєстрованих в державних органах управління.
Зайнятість трудових ресурсів характеризується таким показником, як рівень зайнятості трудових ресурсів:
де: Зтр - рівень зайнятості трудових ресурсів;
Тз - чисельність трудових ресурсів, яка зайнята в економіці.
Сьогодні в Україні рівень зайнятості трудових ресурсів сягає 62 %.
Незайняті трудові ресурси складають категорію безробітних (Бз):
Тнз = Бз = Тр - Тз.
Економічним показником, який характеризує стан безробіття в регіоні, є рівень безробіття (бз):
В Україні на 1.01.1998 року рівень безробіття складав 2,4%, а за неофіційними даними біля 20% (враховуючи так зване приховане безробіття). Незайняті в економіці регіону трудові ресурси формують ринок праці регіону. При цьому можливі такі відношення:
Пт<Нрт - безробіття;
Пт>Прт - дефіцит,
де: Пт - попит,
Прт - пропозиція трудових ресурсів. Основними заходами щодо зниження рівня безробіття є:
- створення нових робочих місць в регіоні за рахунок малого і середнього бізнесу;
- перепідготовка та зміна професій у реструктуризованих виробництвах. Критичний (коли виникають соціальні загострення) рівень безробіття досягає 6%.
Трудові ресурси відносяться до таких ресурсів, які можуть відтворюватися. Відтворення трудових ресурсів відбувається за рахунок природного і механічного руху. Природний рух - відтворення, зв'язане з народжуваністю і смертністю населення. Механічний рух - відтворення за рахунок міграції і еміграції.
Рух трудових ресурсів характеризується коефіцієнтами їх приросту (спаду). Коефіцієнт природного приросту визначається кількістю народжених на 1000 чоловік. Механічний приріст (спад) визначається чисельністю трудових ресурсів, яка прибула (вибула) на 1000 чоловік.
Регулювання трудових ресурсів здійснюється державними і недержавними структурами. Регулювання може відбуватись за рахунок впливу на величину природного та механічного приросту (спаду).
Для регулювання використання трудових ресурсів застосовується такий методичний інструмент, як баланс трудових ресурсів (БТР). БТР складається за схемою співвідношення доходної і витратної частини:
Доходна частина
1. Трудові ресурси:
а) працездатне населення у працездатному віці,
Витратна частина
2. Зайнято в економіці:
а) в галузях матеріального виробництва,
б) в невиробничій сфері.
3. Населення, що зайняте в домашньому господарстві.
4. Учні, що навчаються в учбових закладах.
5. Безробітні.
Ефективність використання трудових ресурсів здійснюється на основі їх економічної оцінки. Економічна оцінка трудових ресурсів передбачає визначення здатності працездатного населення до корисної праці. Один із найважливіших показників економічної оцінки використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці визначається обсягом продукції (послуг) певної якості, що вироблена (надана) працюючим за одиницю часу. Цей показник в економіці іноді називають показником виробітку_(Вбі).
Є показник зворотній до першого і визначається величиною витрат часу працівником, необхідного для виготовлення одиниці продукції (величина трудомісткості одиниці продукту):
де: Оі - обсяг і-го виду продукції;
Пр - середня чисельність працюючих на даному підприємстві.
де: Ті- загальний обсяг часу на виготовлення одиниці і-го виду продукції, Тмі -- трудомісткість виготовлення продукції і-го виду.