Характеристика уряду Республіки Болгарія

Керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави Конституція поклала на Раду Міністрів. Ст.2 Положення про структуру і організацію роботи Ради Міністрів і її адміністрації, затвердженого Постановою №45 Ради Міністрів від 5 березня 1993 року, постановляє, що Рада Міністрів здійснює виконавчу владу Республіки Болгарія. Цей же акт встановлює, що принципами діяльності даного органу є: законність, колегіальність, ієрархічність і децентралізація оперативних функцій і повноважень.

Рада Міністрів складається з Міністра-головуючого, його замісників і міністрів.

Членами Ради Міністрів можуть бути болгарські громадяни, які задовільняють умови обрання народними представниками (тобто ті, що досягли 21 року, що не перебувають під опікою і не відбувають строку у вигляді позбавлення волі). На членів РМ розповсюджується принцип несумісності служби і діяльності, встановлений для народних представників. Окрім цього, в силу п.2 ст.113 Конституції для них можуть бути встановлені додаткові обмеження. Повноваження народного представника, обраного міністром, припиняються на той час, поки він виконує обов’язки міністра (ч.2 ст.68).

Рішенням Народних Зборів в 1992 році була створена Рада Міністрів у складі Міністра-Голови і 14 міністрів, в тому числі: міністр торгівлі, міністр транспорту, міністр праці і соціального забезпечення, міністр землеробства, міністр закордонних справ, міністр з питань навколишнього середовища, міністр фінансів, міністр охорони здоров’я, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, міністр правосуддя, міністр промисловості, міністр територіального розвитку і будівництва, міністр освіти, науки і культури. Перших три перелічених міністри були одночасно замісниками Міністра-головуючого.

Правовими формами здійснення Радою Міністрів своїх повноважень є постанови, розпорядження і рішення. Постановами Рада Міністрів затверджує правила.

Повноваження РМ припиняються в результаті вираження Народними Зборами недовіри уряду чи Міністру-голові; якщо прийнята відставка РМ чи головуючого Міністра; в разі смерті Міністра-голови.

Рада Міністрів подає у відставку перед знову обраними Народними Зборами, але виконує свої функції до обрання нового уряду.

Міністр-голова координує загальну політику уряду, керує нею і несе за неї відповідальність.

Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні Збори не вирішать іншого. Створення, перетворення і скасування міністерств в п.7 ст.84 Конституції віднесені до компетенції НЗ, при чому дані повноваження здійснюються за пропозицією Міністра-голови.

Міністри видають правила, розпорядження, інструкції і накази.

Міністерства є спеціалізованими органами державного управління у відповідній сфері. Їх правовий статус регулюється правилами організації в діяльності кожного конкретного міністерства. Міністерства здійснюють найважливіші функції, що дозволяють керувати сферою господарства чи конкретною сферою життя суспільства.

Структуру і штатний розклад міністерства в рамках загальної чисельності, визначеної РМ, затверджує відповідний міністр. Міністр є роботодавцем по відношенню до працівників міністерства, головним розпорядником кредиту, затверджує державні смети, проект бюджета міністерства. Міністру в його діяльності допомагають його замісники, роботу з-поміж яких розподіляє сам міністр. Він може передати замісникам свої окремі повноваження за виключенням прав, наданих йому законом, і права на видання нормативних актів. Окрім цього, в міністерствах передбачена посада головного секретаря, який через керівників управлінь координує діяльність апарату міністерства.

Структурно міністерства зазвичай складаються з управлінь, відділів і секретаріату. Управління і відділи створюються у відповідності з функціями і завданнями міністерства. Секретаріат здійснює взаємодію між управліннями в міністерстві, готує матеріали, що вносяться до РМ, організовує узгодження нормативних актів міністерства з іншими відомствами, контролює виконання рішень керівництва міністерства і колегіуму.

Колегія (“колегіум”) міністерства – дорадчий орган. Склад колегії затверджується міністром. За посадами в колегію входять міністр, який є її головою, замісники міністра, головний секретар, керівники управлінь, керівник кабінету міністра і радники. Інші спеціалісти і представники профспілок можуть приймати участь у засіданнях колегії за рішенням міністра.

Колегія скликається міністром і розглядає основні проблеми, пов’язані з завданнями і діяльністю міністерства; звіти і аналіз виконання основних завдань і результатів роботи міністерства, окремих органів і організацій, підзвітних йому; проекти нормативних актів, що видаються міністерством, проекти нормативних актів Ради Міністрів, що відносяться до сфери діяльності міністерства. Рішення приймаються більшістю голосів, а у випадку, якщо голоси розділились, кінцеве рішення приймає міністр.

Під керівництвом Ради Міністрів діють не тільки міністерства, але й інші державні органи: комітети (наприклад, Комітет по туризму при Раді Міністрів, Комітет з енерге-тики, Комітет з використання атомної енергії в мирних цілях), комісії (Національна комісія по цінах при Раді Міністрів, Міжвідомча комісія по управлінню, використанню і розпорядженню нерухомим майном – власністю Республіи Болгарія за кордоном); ради (Національна Рада по водах, Національна рада по боротьбі з зловживанням наркотиків) і агентства (Агентство з іноземної допомоги). Керівники цих органів і інших відомств призначаються Радою Міністрів, якщо в законі не вказано інше.

Організація і діяльність даних органів може були проілюстрована на прикладі Національної Ради по водах, діяльність якої регулюється затвердженими постановою Ради Міністрів №199 від 13.10.1992 р. Правилами устрою і діяльності Національної Ради по водах. Національна Рада по водах здійснює державну політику в сфері водних ресурсів, розробляє стратегію раціонального використання вод, загальнонаціональне і регіональне водогосподарське прогнозування, розробляє водогосподарські баланси і проекти нормативних актів. Цей колегіальний орган Ради Міністрів, в склад якого входять представники основних міністерств і інших відомств, які мають пряме відношення до проблеми використання водних ресурсів. Склад визначається Радою Міністрів. Кворум в Раді – 2/3 складу, рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів. Виконавчим органом Ради є Центральне управління.

В разі необхідності РМ створює різного роду тимчасові органи. Так, наприклад, у зв’язку з тяжким станом водопостачання м.Софії був створений штаб з подолання кризи у водопостачанні. У відповідності з затвердженими постановою Ради Міністрів №294 від 09.12.1994 р. Правилами устрою і діяльності урядового штабу з подолання кризи у водопостачанні це тимчасовий допоміжний орган уряду (ст.2). Головою штабу є заступник Міністра-головуючого. До складу штабу входять замісники міністрів внутрішніх справ, оборони, охорони здоров’я, навколишнього середовища, землеробства, голова Національної Ради по водах і деякі інші посадові особи. Голова має право залучити при необхідності і інших осіб і спеціалістів, які не є членами штабу, для виконання функцій і завдань штабу без права дорадчого голосу. Члени штабу виконують свої функції за допомогою структурних органів міністерств і відомств, які вони представляють. Технічна і організаційна робота забезпечується начальником цивільної оборони Республіки Болгарія. Штаб проводить засідання щотижня, кворум складає більше половини складу, рішення приймаються простою більшістю голосів. Рішення штабу обов’язкові для міністерств і відомств.

Окрім цього, при Раді Міністрів існують фонди, наприклад, Національний компенсаційний житловий фонд при Раді Міністрів.

Досліджуючи уряд Республіки Болгарія, можна зазначити, що основними напрямами програми уряду Болгарії є наступні: підвищення рівня життя населення, скорочення дефіциту по теперішньому рахунку, скорочення від’ємного дисбалансу в торгівлі, збільшення експорту, зменшення зовнішнього боргу, скорочення рівня безробіття, реформа податкової системи, створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій, боротьба із злочинністю і корупцією, продовження приведення внутрішнього законодавства у відповідність і стандартами ЄС та НАТО. Основна задача нового уряду вже є вирішена – 1 січня 2007 року країна вступила в Європейський Союз.

Окрім вступу Болгарії в Євросоюз уряд Республіки продовжує здійснювати політику, яка направлена на досягнення наступних пріоритетних цілей:

1. Ріст ВВП країни, скорочення від’ємного для Болгарії сальдо у зовнішній торгівлі і дефіциту з поточного рахунку;

2. Ріст іноземних інвестицій в економіку держави;

3. Ріст експорту, активізація роботи інноваційного фонду;

4. Прийняття нового кримінально-процесуального кодексу, внесення змін до Консти-туції держави, приведення нормативно-правової бази у відповідність до європейського законодавства;

5. Прийняття законів про авторські права;

6. Будівництво АЕС “Белене”;

7. Реструктуризація Національної електричної компанії і державної компанії “Булгаргаз”, а також інших енергетичних об’єктів;

8. Приватизація підприємств “Булгартабак холдінга”;

9. Рішення питання про продовження роботи третього і четвертого енергоблоків на АЕС “Козлодуй”;

10. Прийняття нового податкового закону;

11. Реалізація стратегій приватизації БМФ та “Болгарія Ер”;

12. Прийняття закону про автомобільні перевезення, складання національного плану розвитку Болгарії;

13. Введення системи подохідного обкладення, визначення нової межі бідності, ство-рення срібного пенсійного фонду;

14. Прийняття нового суспільно-процесуального кодекса, прийняття закону про торго-ву реєстрацію, прийняття мір проти організованої злочинності, збереження валютного ре-жиму і регулювання банківського сектора, забезпечення стабільності національної грошо-вої одиниці, продовження роботи валютної ради;

15. Спрощення візового режиму з США та Великобританією;

16. Скорочення відставання в сферах сільського господарства, охорони навколишнього середовища, вільного надання послуг.