1.2 Основи державного устрою за Конституцією Болгарії.

Конституція Республіки Болгарія постановляє, що Болгарія є республікою з парламентською формою правління (ст.1-1), що вона – правова держава і керування нею здійснюється у відповідності з Конституцією і законами країни (ст. 4-1).

Цей принцип тісно пов’язаний з принципом народовладдя. “Вся державна влада походить від народу. Вона здійснюється ним безпосередньо і через органи, передбачені цією Конституцією. Здійснення народовладдя передбачається шляхом участі громадян у виборах та референдумах, які проводяться на основі всезагального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні” (ст.10).

“Жодна частина народу, політична партія чи інша організація, державна установа чи окрема особа не може присвоїти здійснення народного суверенітету” (ст.1).

Конституцією проголошується принцип поділу влади: “Державна влада в республіці поділяється на законодавчу, виконавчу і судову” (ст.8).

Болгарія – унітарна держава, в якій не допускаються автономні територіальні утворення (ст 2). Ця ж стаття передбачає наявність в республіці місцевого самоврядування.

Конституція встановлює (ст.11) принцип політичного плюралізму в організації політичного життя Болгарії, у відповідності з яким жодна політична партія чи ідеологія не може оголошуватись як загальнодержавна. Партії сприяють формуванню і висвітленню волі громадян. Об’єднання громадян, включаючи профспілки, не можуть висувати політичні цілі і здійснювати політичну діяльність, властиву політичним партіям (ст12).

Економіка Республіки Болгарія заснована на вільній господарській ініціативі (ст.19). Конституція передбачає дві форми власності: приватну і суспільну. Приватна власність є недоторканою. Право власності і спадкоємства гарантується і захищається законом (ст.17).

Зовнішня політика Болгарії здійснюється згідно принципів і норм міжнародного права. Її основними цілями є національна безпека і незалежність держави, добробут і основні права і свободи болгарських громадян, а також сприяння встановленню справедливого міжнародного порядку (ст.24). Міжнародні договори, ратифіковані в конституційному по-рядку і ті, що набули чинності є частиною внутрішнього права країни і мають перевагу над тими нормами внутрішнього законодавства, які їм суперечать (ст.5-4).

Болгарська держава виходить з визнання невід’ємних основних прав людини, їх пріоритетності в житті суспільства. Стаття 6 проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними в своїх правах. Всі громадяни є рівні перед законом.

Іноземці в Болгарії мають той самий статус, що й громадяни Болгарії, окрім виключних прав і обов’язків громадян (ст.26-2).

Конституцією визнаються та гарантуються особисті, політичні, економічні, соціальні і культурні права: право на життя і достойне відношення – ст.28, 29; право на особисту свободу і недоторканість – ст.30; право на недоторканість особистого і сімейного життя, недоторканість житла – ст.32, 33; право на вибір місця проживання і свобода пересування – ст.35; право на вивчення і вживання болгарської мови – ст.36 (є також і обов’язком); право на свободу совісті, думки та свободу віросповідання – ст.37; на свободу переконань – ст.38; на свободу слова – ст.39; на свободу друку – ст.40; на свободу інформації – ст.41; виборче право – ст.42; право на збори, мітинги, створення об’єднань – ст.43, 44; право на скарги, пропозиції і петиції в державні органи – ст.45; право на шлюб і виховання дітей – ст.46, 47; право на працю – ст.48; на об’єднання в профспілки і на – ст.49, 50; на суспільне забезпечення і соціальну допомогу, на охорону здоров’я – ст.51, 52; право на освіту – ст.53; право на користування культурними цінностями і сприяння розвитку культури – ст.54; на сприятливе навколишнє середовище – ст.55; право на захист – ст.56.

Основні права громадян не можуть бути скасовані (ст.57).

Основні конституційні обов’язки громадян включають дотримання і виконання Конституції і законів, захисті вітчизни, сплаті податків, а також в наданні підтримки державі і суспільству під час стихійного лиха (ст.58-61).