Провідними політичними партіями Болгарії в парламенті є:

Болгарська соціалістична партія (БСП) – лідер партії Сергій Станишев. 25 червня 2005 року партія отримала перемогу на виборах депутатів в 40-ві Народні Збори.

“Національний рух Симеон ІІ” (НРСД) – передвиборча коаліція, створена в квітні 2001 року для забезпечення участі прихильників Симеона Сакскобургготського в парламентських виборах 17 червня 2001 р. В квітні 2002 р. перетворена в партію під тою ж назвою. Керівник партії – С. Сакскобургготський.

Рух за права і свободи (РПС) – створений 4 січня 1990 р. Виражає інтереси болгарських етнічних турок і мусульман. Голова партії – Ахмед Доган.

“Атака” – патріотичне об’єднання, створене за декілька місяців до виборів 2005 року.

Об’єднання демократичних сил (ОДС) – створене 7 грудня 1989 р. як антикомуністичний рух. Голова ОДС – Надія Михайлова.

ДСБ (Демократи за сильну Болгарію) – лідер партії – бувший прем’єр-міністр кра-їни Іван Костов.

БНС (Болгарський народний союз) лідери союзу – А. Мозер, С. Каракачанов.

3. Інститут Глави держави

В історії сучасної болгарської держави функції глави держави покладались на монарха, регента, а також колективні органи, такі як Президіум Народних Зборів і Державну раду.

Історія розвитку інституту Президента Республіки є відносно короткою і пов’язана з переходом Болгарії до демократичного режиму.

Інститут Президента Болгарії нового часу бере свій початок з прийняття Конституції держави від 12 липня 1991 року. Попередником є інститут “Глави (президента) Республіки”, положення про якого містяться в Конституції 1971 року.

В 1991 році з двох кандидатів на посаду Президента Республіки був обраний доктор Желю Желев в результаті другого туру виборів, який набрав 52.85%. Кандидат офіційно приступив до виконання своїх обов’язків 19 січня 1992 року. Віце-президентом була обрана Блага Дімітрова.

3 листопада 1996 року другим Президентом Республіки був обраний П’єтр Стоянов, набравши 59.73% голосів виборців. Віце-президентом став Тодор Кавалджиєв.

Третій Президент, який обіймає посаду по даний час – Георгій Пирванов, який на дру-гому турі виборів отримав 54.13% голосів і вступив на посаду 18 листопада 2001 року. На посаду віце-президента було обрано Ангел Марін.

Повторно посаду Президента Республіки Г. Пирванов обійняв після 2 туру президентських виборів від 18 листопада 2006 року, набравши 53.13% голосів.

Президент приймає участь в розподілі влади, але не є суб’єктом жодної з гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. В деякому смисловому значенні Президент грає роль політичного арбітра між інституціями, він переслідує стратегічні інтереси і цілі нації задля досягнення консенсусу в громадянському суспільстві. Конституція надає можливість Президенту вносити корективи в суперечливі рішення в сфері законодавчої та виконавчої влади.

Під час формування і проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави основним законом поділена компетентність між Президентом і урядом з метою збалансування управлінських рішень.

Президент здійснює державну владу в якості глави держави (с.92). Оскільки Президент «уособлює єдність нації», йому надається ряд повноважень, що дозволяють ефективно впливати на всі три гілки влади. Влада, яку здійснює Президент Республіки, не може входити до повноважень інших інституцій.

Президент приймає участь у формуванні Ради Міністрів. У відповідності з ст.99 Конституції після консультацій з парламентськими групами Президент наділяє кандидата в голови РМ від найбільшої за чисельністю парламентської групи правом формування уряду.

Якщо даному кандидату вдається сформувати уряд, то Народні Збори проводять голосування щодо його кандидатури.

Конституція передбачає ситуацію, коли кандидат на посаду голови Ради Міністрів від найбільшої за чисельністю парламентської групи не може в семиденний термін запропонувати склад РМ. В такому випадку Президент наділяє цим правом іншого кандидата на посаду голови від другої за чисельністю політичної партії. Якщо і тоді не буде запропонований склад Ради Міністрів, Президент призначає для цього кандидата від наступної парламентської групи. За умови, що цей мандат здійснений успішно, Президент пропонує Народним Зборам обрати кандидата на посаду голови РМ. Якщо ж згода про утворення уряду не досягнута, то Президент призначає “тимчасовий уряд”, розпускає Народні Збори і призначає нові вибори.

В практиці Болгарії вже мали місце подібні ситуації. Це відбулось після того, як всі спроби сформувати уряд виявились марними і 12 жовтня 1994 року Народні Збори не обрали головою РМ Д.Луджева, Президент розпустив Народні Збори, призначив нові вибори і обрав “тимчасовий” “службовий” уряд на чолі з Ренетою Інджовою.

Як верховний головнокомандуючий збройними силами, Президент призначає і звільняє найвищий командний склад збройних сил.

Президент очолює Консультативну раду з національної безпеки, в склад якої входять голова Народних Зборів, головуючий Міністр, міністр оборони, міністр закордонних справ, міністр внутрішніх справ, міністр фінансів, керівник генерального штабу болгарської армії і по одному представнику від кожної парламентської групи. Консультативна рада з національної безпеки: обговорює питання внутрішньої і зовнішньої політики; забезпечує громадянський мир, суспільний порядок, права та інтереси болгарських громадян; застосовує дії, направлені на подолання виникнення загрози національній безпеці. На наступні засідання Консультативна рада збирається один раз на три місяці, позачергові засідання проводяться в разі необхідності за ініціативою Президента або під час оголошення загальної чи часткової мобілізації, збройного стану і в деяких інших випадках, прямо передбачених Конституцією (п.4 і 5 ст.100). Засідання Ради – закриті. Кворум складає 2/3 складу Консультативної Ради.

Президент визначає організацію служб при Президенті і призначає персонал.

Крім того, Президент здійснює цілу низку повноважень в виконавчій сфері: оголошує загальну і часткову мобілізацію в передбачених законом випадках, підписує міжнародні договори, затверджує зміну кордонів і центрів адміністративно-територіальних одиниць за пропозицією Ради Міністрів.

В Болгарії передбачений інститут контрассигнатури: значна частина актів Президента скріплюється також підписом головуючого Міністра чи відповідного міністра (ст.102). Виключенням є акти про призначення “службового” уряду, про накладання мандату на утворення уряду, розпуск Народних Зборів, повернення закону на повторне обговорення, визначення організації і порядку діяльності служб при Президенті і призначення персоналу, призначення дати виборів та референдуму.

Президент має право скликати Народні Збори з різних питань в межах своєї компeтенції, оскільки він не має права законодавчої ініціативи. Він має право вносити пропозиції щодо зміни Конституції Республіки Болгарія. Якщо Президент вважає проект закону неконституційним, він може наполягати на повторному обговоренні його Народними Зборами. Таке повноваження можна назвати “право вето”. Президент може оспорити цілий закон або окремі його положення.

Президент може звільняти повністю чи частково від відпрацювання вироку суду за скоєний злочин. Також глава держави має право на помилування, що вважається актом гуманності. Це право Президент поклав на віце-президента Ангела Маріна. Спеціальна Комісія з помилування, яка складається з спеціалістів з кримінального права і процесу приймає апеляції і рекомендує кандидатів на помилування віце-президенту. Право на помилування практикується досить рідко і за наявності переконливих доказів невинності.

Призначення виборів є також в компетенції президента в разі спливу строку мандату діючих Народних Зборів або місцевих органів влади, або при достроковому закінченні мандату.

Президент призначає дату національного референдуму, якщо Народні Збори не вирішать іншого.

Президент представляє державу в міжнародних відносинах: він має право підписувати міжнародні договори після обговорення з Радою Міністрів і для цього не вимагається надання йому спеціальних повноважень.

Президент має право призначати і звільняти з посади Надзвичайних і Повноважних Послів Болгарії. Також як глава держави він видає вірчі і відкличні грамоти дипломатичним представникам інших держав.

В силу своїх повноважень Президент видає укази, направляє звернення і послання.

Припинення повноважень Президента і Віце-президента чітко окреслені в статі 97 Конституції Болгарії:

1. В разі подання заяви про відставку в Конституційний Суд;

2. Тривалої неможливості виконувати свої повноваження у зв’язку з тяжкою хворобою;

3. Смерті.