2.2.3. Методи нормування робіт

Методи нормування робіт поділять на дві основні групи: сумарні й аналітичні.

При використанні сумарними методами норма часу наводиться на усю операцію без розчленування на складові частини, а також без розчленування норми штучного часу на її елементи. При цьому часто не відділяється підготовчо – заготівельний час, тобто визначається одразу норма калькуляційного часу. Розрізнюють наступні методи сумарного нормування: нормування за аналогією, за дослідно – статистичними даними.

Загальним недоліком вказаних вище методів нормування є відсутність відповідного аналізу елементів технологічного процесу й розрахунку технологічних режимів, а також можливості раціоналізації нормуючих процесів і підвищення продуктивності праці. Норми, визначені цими методами, не є прогресивними і недостатньо точні. Деякою перевагою даних методів є мала витрата часу на нормуючу роботу, з чим доводиться рахуватися у дрібносерійному й одиночному, а також частково в середньосерійному виробництві.

Технічно обґрунтовані норми розроблені на підставі аналітичних методів нормування, є найбільш точними, прогресивними і основними на підприємствах. Існують два аналітичних методи нормування: аналітичний розрахунковий і аналітично-дослідний.

При першому з цих методів основний час верстатної обробки визначається для кожного переходу за відомими формулами машинного часу на підставі раціональних режимів різання, розрахунок яких здійснюється за нормативами. При роботі на неавтоматизованих верстатах допоміжний ручний час для кожного прийому або їх комплексу визначається за таблицями елементних норм часу, що розміщені у відповідних державних, галузевих чи заводських нормативах. Крім того, у них наведені норми підготовчо-заключного часу на партію деталей для кожного типу й групи верстатів. При роботі на верстатах-автоматах допоміжний час, як і основний, є машинним і визначається кінематикою та настроюванням автомата.

Аналітичний метод розрахунку технічної норми часу виконують на підставі докладно розробленого технологічного процесу і паспортних даних обладнання. У процесі розрахунку можливе і коригування розробленої технології. Аналіз даних, що отримані під час розрахунку норм по елементах, часто дозволяє виявити можливість підвищення продуктивності праці шляхом зміни порядку переходів і робочих прийомів, об’єднання роботи інструментів.

При аналітично-дослідному методі основою встановлення оптимальних технологічних режимів і уточнених норм ручного часу є дослідна робота, що проводиться або безпосередньо в цеху чи у разі потреби в заводській технологічній лабораторії. Дослідження включає перевірку не тільки елементів робочого часу і технологічних режимів, але й самих методів обробки. Цей метод дозволяє більш точно встановити технічну норму часу, краще виявити можливості раціоналізації технологічного процесу, але в порівнянні з розрахунково-аналітичним методом, потребує більшої витрати часу і засобів. Тому він в основному використовується в масовому і великосерійному виробництві, а в середньо- і дрібносерійному – для найбільш трудомістких і часто повторюваних операціях, а також для уточнення елементних норм часу на окремі робочі прийоми.

Використання дослідного методу викликано тим, що дані нормативів не завжди можна використовувати при уточнюваних розрахунках норм. Зокрема, елементні норми часу на виконання окремих робочих прийомів потребує в ряді випадків експериментальної перевірки в конкретних виробничих умовах. Крім того, експериментальне дослідження необхідно для вивчення та узагальнення передового досвіду новаторів виробництва для передачі його масі робітників і піднесення продуктивності праці у межах всього цеху або на крупній виробничій дільниці.

При дослідженні використовують такі методи вивчення робочого часу: хронометраж, фотографія робочого дня і фотографія робочого процесу. Для установлення елементних норм оперативного часу основним є хронометраж, головне завдання якого полягає у вивченні й нормуванні елементів ручного часу – допоміжного і основного.

Хронометраж – це дослідження елементів виробничого процесу і робочого часу, що мають на меті як установлення норм часу на ці елементи і операції, так і раціоналізацію досліджуваних процесів. Для проведення хронометражу операція розчленяється на робочі прийоми, виконується аналіз структури операції, встановлюється нормальна послідовність переходів і робочих прийомів і проводяться на робочому місці спостереження процесів з вимірюванням тривалості кожного елемента даного процесу. Важливою особливістю хронометражу є багатократне спостереження одних і тих елементів процесу. Після обробки та результатів аналізу спостережень хронометражу встановлюють раціональну структуру операції і розраховують потрібні норми.

Фотографія робочого дня має на меті не установлення норм оперативного часу протягом однієї або кількох змін, дослідження і аналізу витрат робочого часу, виявлення та усунення недоліків в організації та обслуговуванні робочого місця, а також установлення норм підготовчо-заключного часу і часу обслуговування робочого місця.

Фотографія робочого процесу або фотохронометраж має на меті як вивчення робочого процесу і установлення або уточнення норм оперативного часу, так і вивчення підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця і всіх елементів витрат. Від хронометражу фотографія робочого процесу відрізняється тим, що являє собою однократне спостереження якого-небудь тривалого виробничого процесу і, крім того, охоплює повністю всі елементи робочого часу, а не тільки оперативний час. Використовується даний метод як обґрунтування норм часу в одиночному і дрібносерійному виробництві, а також для вивчення балансу часу та режиму роботи деяких великих агрегатів і обслуговуючих їх бригад.