Тема 1. Предмет і зміст курсу “Організація виробництва”
2. Перші наукові розробки про організацію виробництва виникли в кінці 18 ст.в Англії. Був розроблений фабричний кодекс, який передбачав систему штрафів при порушенні дисципліни, а також суворий казармний режим робітників на підприємстві.
Особлива роль при розробці організації виробництва належить Тейлору. Основні елементи системи Тейлора такі:
розробка і вивчення елементів робочого часу;
встановлення щоденних завдань;
розробка преміальних систем ЗП;
розробка технічної документації на виготовлення продукції;
підбір і підготовка кадрів;
календарне планування виробництва;
організація постачання.
Послідовником Тейлора були: Генрі Ганг – розробив систему обліку на виробництві, Гільберт – розробив систему наукової організації праці; А.Файоль – розробив систему управління виробництвом. Особливе місце в науці про організацію виробництва займає Г.Форд. Він вперше описав і запровадив методи організації безперервного потокового виробництва в машинобудуванні.
Спроби теоретичного узагальнення організації виробництва мали місце з моменту її виникнення. У 1924 році був створений центральний інститут праці.
Отже, сьогодні є потреба розвивати у майбутніх інженерів сучасне економічне мислення, тобто завданням сучасного інженера є: перевірка кожного технічного або господарського рішення на відповідність народногосподарським і особистим інтересам.
3. Машинобудівне виробництво має деякі особливості, які ставлять спеціальні вимоги до його організації і планування.
Головні з них такі:
організація процесів виготовлення деталей високого класу точності, проектування спеціальних операцій складання;
використання спеціалізованого, складного устаткування і технологічної оснастки;
чітка організація і планування виробництва, матеріально-технічного постачання і збуту продукції галузі;
гнучкість та чітка організація і структура виробництва, що дає змогу переходити на нові моделі виробів у короткі терміни і з мінімальними затратами;
для галузі характерна висока питома вага спеціального технологічного устаткування (так званого нестандартного), що впливає на рентабельність роботи підприємства.
Тема 2 – Машинобудівне підприємство. Характеристика і структура
М/б підприємство – основна ланка промисловості.
Основні риси промислового машинобудівного підприємства.
Класифікація промислових підприємств.
Об’єднання підприємств.
Нові види підприємств.
1. Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства. Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-технічну і комерційну діяльність з метою отримання максимального прибутку. Розвиток підприємства включає в себе: зміну в технічному оснащенні підприємства, постійне удосконалення виробництва і організації праці, розвиток економічних форм підприємства.
Утворення підприємства здійснюється після проведення відповідного техніко-економічного аналізу. Він містить характеристику району і місця розміщення підприємства, номенклатуру і обсяг випуску продукції, умови постачання і кооперації підприємства, розробку технічних процесів випуску продукції, схему управління підприємством, генеральний план підприємства, будівельну, енергетичну, і санітарно-гігієнічну частину капітальних вкладень, необхідних для створення підприємств, ОФ і ОбЗ, розрахунок собівартості продукції, розрахунок показників роботи підприємства. Основним законом, який регламентує діяльність підприємств, є закон України про підприємства.
2. Кожне підприємство характеризується виробничо-технічною, організаційно-господарською і соціально-економічною єдністю. Виробничо-технічна єдність характеризується тим, що підприємство є:
комплексом підрозділів, робота яких повинна бути скоординована на основі принципів наукової організації праці,
підприємством, яке володіє всіма необхідними засобами для ефективного використання виробничих потужностей, трудових і фінансових ресурсів.
Організаційно-господарська єдність характеризується тим, що підприємство володіє:
необхідними основними фондами і оборотними засобами, з допомогою яких може виготовляти продукцію, передбачену планом,
підприємство є самостійною господарською одиницею, наділеною правами юридичної особи, що дає можливість підприємству укладати угоди з іншими організаціями, необхідними для виготовлення і реалізації продукції.
Соціально-економічна єдність:
підприємство діє на основі однієї з встановлених форм власності,
колектив підприємства – це сукупність рівноправних в економічному відношенні працівників.
3. Для створення типових рекомендацій підприємства класифікують по окремих групах. Найбільш характерними для класифікації підприємств є наступні ознаки:
За формами власності підприємство класифікують: індивідуальне, сімейне підприємство, приватне підприємство, колективне підприємство, державно-комунальне підприємство, державне підприємство, спільне підприємство.
Засновниками можуть бути юридичні особи та громадяни України інших держав.
За економічним призначенням:
підприємства, які виробляють засоби підприємства,
підприємства, які займаються виробництвом предметів споживання,
підприємства військово-промислового комплексу.
Масштаб підприємства залежить від :
вартості основних фондів,
чисельності працюючих,
обсягу продукції, яка виробляється.
За рівнем охоплення підприємством різних стадій виробництва:
заводи з повним технічним циклом,
заводи з неповним технічним циклом,
заводи, які спеціалізуються на окремих технологічних операціях,
підприємства, які спеціалізуються по випуску деталей.
За рівнем спеціалізації:
спеціалізовані,
універсальні,
змішані.
За методами організації виробничого процесу:
потоковий метод організації виробництва,
партійний метод,
одиничний тип.
За випуском однотипної продукції:
масові
серійні
одиничні.
За рівнем механізації:
комплексно-автоматизовані,
частково-автоматизовані,
комплексно-механізовані,
частково-механізовані.
За часом роботи:
сезонні,
підприємства постійної дії.
4. Підприємства об’єднуються у:
• асоціації – договірні об’єднання, створені з метою постійної кординації господарської діяльності, асоціація немає права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;
• корпорації – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
• консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банків-ського капіталу для досягнення спільної мети;
• концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;
• решта об’єднань за галузевим, територіальним та іншими принципами.
5.Види господарських товариств:
Акціонерні товариства.
Товариства з обмеженою відповідальністю.
Товариства з додатковою відповідальністю.
Командитне товариство.
Повне товариство.
29 квітня 2009 року, коли набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами і інвесторами [197].
Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
В залежності від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються на публічні та приватні. Здатність акцій вільно обертатися не є єдиною особливістю цих типів товариств. Статус товариства як публічного або приватного відбивається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав міноритарних акціонерів товариства, стабільності відносин власності і контролю у товаристві, гнучкості інструментів корпоративного управління товариством. Акціонери не мають абсолютної свободи при виборі типу товариства, оскільки приватна форма товариств може бути використана лише для тих товариств, кількість акціонерів в яких не перевищує певну величину.
До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства поділялись, відповідно до Закону «Про господарські товариства», на відкриті і закриті, при чому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувалась. Основний критерій для поділу товариств на відкриті і закриті був той самий – здатність акцій вільно обертатись. Акції закритого товариства не могли розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що продавалися іншими акціонерами товариства (стаття 81.3 Господарського кодексу України в редакції до 30 квітня 2009 р.). Відсутність у законодавстві обмежень щодо кількості акціонерів в закритих товариствах давала підстави для їх характеристики як «рецидиву кріпацтва у 21 столітті», який забезпечує можливість керівникам закритих товариств із великою кількістю акціонерів-робітників, позбавлених права продати свої акції, «беззастережно експлуатувати ці підприємства, легко придушуючи спроби «повстання» неорганізованих «рабів» без найменшого ризику втратити контроль внаслідок недружнього поглинання»
Товариство з додатковою відповідальністю. Вважається товариство, яке має статутний фонд, поділений на частки, визначені установчими документами. Члени товариства несуть відповідальність за борги своїми внесками до статутного фонду, або належним майном, однаковим для всіх учасників розміру, величина якого кратна внеску.
Товариство з обмеженою відповідальністю. Має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Члени товариства несуть відповідальність в межах своїх вкладів. На решту майна ця відповідальність не поширюється. Це відноситься і до випадків банкрутства.
Повне товариство. Займається підприємницькою діяльністю, члени товариства несуть солідарну відповідальність згідно зі зобов’язаннями всім своїм майном, кожен учасник товариства може діяти від імені товариства, учасники товариства не мають права брати участь в інших товариствах. Учасник товариства може вийти в будь-який час з товариства, при цьому йому виплачують вартість його внеску, учасник товариства несе відповідальність за борги товариства незалежно від того, коли вони виникли: до чи після його вступу в товариство.
Командитним вважається товариство, яке складається з командитів і комплентаріїв. Командити несуть відповідальність за зобов’язання усім своїм майном. Комплентарії несуть відповідальність за зобов’язання товариства лише своїм вкладом. Управління справами товариства здійснюється тільки командитами. Командити мають право виплатити комплентаріям їх грошові внески і реорганізовувати товариства в повні.