- •Передмова
- •Розділ 1 Світова валютна система
- •Мета розділу:
- •Формування світової валютної системи
- •Європейська валютна система
- •Міжнародний валютний ринок
- •Валютний курс
- •Регулювання валютного курсу
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 2. Система міжнародних валютних розрахунків
- •Мета розділу:
- •2.1 Суть та особливості міжнародних розрахунків
- •2.2 Акредитивна форма розрахунків
- •Інкасова форма розрахунків
- •2.4. Інші форми та інструменти міжнародних розрахунків
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 3. Платіжний баланс
- •Мета розділу:
- •Економічна сутність платіжного балансу
- •Структура платіжного балансу
- •А. Поточні операції
- •Підсумок: а - Баланс поточних операцій
- •3.3 Чинники впливу на стан платіжного балансу
- •1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
- •2. Циклічні коливання економіки.
- •3. Закордонні державні витрати, пов’язані з мілітаризацією економіки і військовими потребами.
- •4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
- •5. Валютно-фінансові чинники.
- •6. Розвиток міжнародної торгівлі та зміни в ній.
- •7. Інфляція.
- •8. Торговельно-політична дискримінація окремих країн.
- •9. Надзвичайні обставини.
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 4. Світовий ринок золота.
- •Мета розділу:
- •4.1 Формування та розвиток світового ринку золота
- •4.2 Суб’єкти ринку та механізм торгівлі золотом
- •4.3 Міжнародний валютний фонд та інші міжнародні фінансові установи на ринку золота
- •4.4 Ринок золота України та перспективи його розвитку
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 5 Світовий ринок позичкових капіталів
- •Мета розділу:
- •Зміст світового ринку позичкових капіталів
- •5.2 Структура світового ринку капіталів
- •5.3 Види кредитних операцій
- •5.4 Вартість кредиту
- •5.5 Значення міжнародного кредиту
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ: 6. Міжнародні банки і фінансові центри
- •Мета розділу:
- •6.1 Транснаціональні банки (тнб) – міжнародні фінансові посередники
- •6.2 Світові фінансові центри
- •6.3 Перебудова міжнародної фінансової системи
- •6.4 Небанківські фінансові структури
- •6.5 Міждержавні фінансові інститути
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 7. Світовий ринок цінних паперів
- •Мета розділу:
- •Основні інструменти фондового ринку
- •Найбільші світові фондові ринки
- •Первинне розміщення цінних паперів
- •Торгівля цінними паперами
- •Управління інвестиційним портфелем
- •Висновки
- •8.2 Страхування іноземних інвестицій
- •8.3 Основні інститути міжнародного валютно-фінансового страхування
- •Висновки
- •Література:
- •Розділ 9. Міжнародний валютний фонд
- •Мета розділу:
- •Мета створення фонду і його інституційна структура
- •Формування капітальних ресурсів мвф
- •9.3 Механізм надання кредитів
- •Висновки
- •Література:
- •Литература
4.3 Міжнародний валютний фонд та інші міжнародні фінансові установи на ринку золота
На час створення Міжнародного валютного фонду його члени робили внески частково в золоті (25%), що відповідало ролі монетарного золота в Бреттон-Вудській валютній системі. Після внесення змін до Статуту МВФ, в 1976 році цю процедуру скасували. Золоті запаси МВФ зменшилися з 4772 до 3217 т почасти внаслідок надання можливості його членам викупити золото, попередньо внесене до фонду, а почасти внаслідок продажу металу на аукціонах. Отримані кошти були зараховані до спеціальних фондів і використані як допомога слаборозвинутим країнам.
МВФ розрізняє “монетарне” та “немонетарне” золото, визначаючи перше, як таке, що утримується офіційною монетарною установою, а друге – як усе інше золото в запасах. Монетарне є складовою офіційних резервів, тому воно не входить до складу будь-якого поточного або основного рахунків платіжного балансу та відображається як грошовий рух.
Фонд володіє 103,4 млн. тройських унцій золота, яке коштує за сьогоднішніми цінами 34 млрд. доларів. Запаси створювалися країнами-членами, які повинні були сплатити ¼ від квоти золотом.
Ця угода втратила чинність у квітні 1978 р., коли його монетарна роль була усунена зі Статуту Фонду. Сьогодні Фонд приймає золото як оплату зобов’язань лише зі схвалення країн-членів, що володіють 85% всіх голосів.
Фонд є власником золота. Та фондом володіють уряди, які й створюють правила. Вони не дозволяють залучати золото до таких угод, як позички, оренда, обмін або використовувати його як допоміжний засіб. Фонд може продавати золото за згодою 85% членів.
В останнє він продавав золото у 1976-1980 рр., 25 млн. унцій – за чотири рази, а прибуток використали як допомогу країнам, що розвиваються. Таку ж суму було повернуто країнам членам як реституцію, під цим чітко розумілося, що золото повністю не належить фонду. Взагалі ж його запаси зменшилися на третину.
Коли у 1995 р. виконавчий орган Фонду переглянув роль золота, країни досягли домовленості, що Фонд повинен і далі тримати “відносно велику суму” золота серед своїх активів не лише заради розсудливості, а й для швидкого реагування на непередбачувані зміни. Та термін “відносно велика” конкретно так і невизначено.
Певну роль в офіційних операціях із золотом відіграє Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія). Його було створено в 1930 році як неполітичний інститут – свого роду Центральний Банк для центральних банків. Центральні банки послуговуються ним для купівлі чи продажу золота або як посередником у здійсненні угод між собою (особливо коли надмірна інформація з цього приводу небажана). БМР також пропонує центральним банкам операції своп золото проти вільно конвертованої валюти.
Власні резерви банку становлять приблизно 200 т золота.
Не можна применшувати й ролі Європейського фонду валютної кооперації у визначенні нинішніх функцій золота. Країни-учасниці утримують в ньому 20% власного золота. Вони, відповідно, одержують валютні одиниці ЕКЮ, які враховують як резервні активи, фонд має близько 2700 т золота, обліковує його обсяги за ринковою ціною середньою за 6 попередніх місяців. Таким чином, золото допомагає визначити кількість ЕКЮ в обігу Європейської валютної системи.
Сьогодні управління Фондом здійснюється Європейським монетарним інститутом і оцінюється за двома рівнями:
середня ринкова ціна золота за попередні 6 місяців;
ринкова ціна на передостанній робочий день до здійснення оцінки.
Треба також врахувати, що Європейський монетарний інститут є наступником Європейського фонду валютної кооперації та базовою організацією для майбутнього Європейського центрального банку.
Золоті резерви Фонду передані Європейському центральному банку, який створено у Франкфурті-на-Майні як головний інституційний елемент Європейського валютного союзу. В Європейському центральному банку золото відіграватиме роль фундаменту, частини капітальних та об’єднаних (загальних) валютних резервів (еквівалентом у 50 млрд. ЄВРО золотом у валютах країн-членів ЕВС).
Визначення Європейською валютною системою золота як резервного активу ще раз свідчить, що цей унікальний його статус не може бути знеціненим. Цю думку поділяли і на Близькому Сході, де здійснювали операції з купівлі золота на початку 80-х років. Ці країни розміщують 5-8% своїх довгострокових інвестиційних портфелів у золото, як у стратегічний запас. Вислів “стратегічний запас” вживається досить часто, і не тільки на Близькому Сході, а й в інших регіонах. Уряди багатьох країн прагнуть мати в резерві певну кількість золота, зазвичай утримуваного у сховищах на батьківщині. Індонезія та Сінгапур, до речі, більшість придбаного золота зберігає у власних сховищах центральних банків.