Підстави та наслідки визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину:

1) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог;

2) якщо недійсність правочину встановлена законом;

3) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Наслідки недійсності правочину:

1) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

2) якщо у зв’язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, то вони підлягають відшкодуванню винною особою;

3) правові наслідки недійсності правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін;

4) вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину:

недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Самостійна робота № 12

Тема. Види та характеристики прав споживачів.

1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на:

1. Державний захист своїх прав.

Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг).

2. Гарантований рівень споживання.

Забезпечується: стимулюванням виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг; запровадження у разі необхідності нормативного розподілу товарів, якщо немає гарантії їх вільного придбання кожним споживачем; запровадження компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг громадянам.

3. Належну якість товарів (робіт, послуг) торговельного та інших видів обслуговування.

Споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виробник, виконавець).

4. Безпеку товарів (робіт, послуг).

Споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання та транспортування були безпечними для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавало шкоди його майну.

5. Необхідну доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг).

Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.

6. Відшкодування збитків, заподіяних товарами ( роботами, послугами) неналежної якості.

Шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, перебував він чи ні у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем).