- •Сімейне право України: поняття, значення та його місце в правовій системі.
- •Предмет і метод сімейного права
- •Основні засади та структура сімейного права
- •Взаємодія сімейного права з іншими галузями права
- •Сімейне законодавство, етапи становлення і розвитку сімейного законодавства України Перший сімейний кодекс України 1919 року
- •Сімейний кодекс України 1926 року
- •Сімейний кодекс України 2002 року
- •6. Джерела сімейного законодавства України Конституція України в системі джерел сімейного законодавства
- •Сімейний кодекс України — основне джерело сімейного законодавства України
- •Закони та інші нормативно-правові акти в системі сімейного законодавства
- •Цивільний кодекс України в системі сімейного законодавства
- •Договір як джерело сімейно-правових норм
- •Звичаї як джерело сімейно-правових норм
- •7. Дія сімейного законодавства у часі, просторі, по колу осіб
- •8. Поняття сім’ї за законодавством України
- •9. Історичні форми сім’ї і шлюбу
- •Сімейно-правові відносини: поняття, особливості, види, структура.
- •Юридичні факти у сімейному праві: поняття і види.
- •Строки у сімейному праві України.
- •Акти цивільного стану, реєстрація актів цивільного стану.
- •Шлюб: поняття та його правова природа.
- •Здійснення прав і виконання обов’язків, що виникають із сімейних відносин.
- •Умови та порядок укладення шлюбу.
- •Перешкоди до укладення шлюбу за сімейним законодавством України.
- •Недійсність шлюбу, види підстав визнання шлюбу не дійсним та наслідки визнання шлюбу недійсним.
- •Припинення шлюбу: поняття.
- •Припинення шлюбу в наслідок його розірвання.
- •Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •Особисті немайнові права та обов’язки подружжя: поняття, види.
- •Майнові права та обов’язки подружжя за сімейним законодавством України: поняття, види та їх особливості.
- •Роздільна власність подружжя: поняття, об’єкти (предмети), джерела виникнення, правовий режим.
- •Правовий режим спільного майна подружжя.
- •Поділ спільної сумісної власності подружжя.
- •Договірний режим майна подружжя.
- •Шлюбний договір: поняття, умови та порядок укладення шлюбного договору.
- •Обов’язки подружжя щодо взаємного утримання.
- •Визначення походження дитини як підстава виникнення правовідносин між батьками і дітьми.
- •Судовий порядок встановлення батьківства та факту батьківства.
- •1.У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
- •2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
- •Оспорювання батьківства (материнства).
- •Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •Аліментні зобов’язання батьків та дітей щодо утримання.
- •Аліментні зобов’язання батьків щодо утримання повнолітніх дітей. Припинення аліментного обов’язку батьків.
- •36. Аліментні зобов’язання повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги.
- •37. Стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами
- •38. Усиновлення за законодавством України: поняття, умови, порядок здійснення усиновлення та правові наслідки усиновлення.
- •39.Субєкти відносин щодо усиновлення: усиновлювачі та усиновлені. Вимоги передбачені законодавством до суб’єктів усиновлення.
- •40. Визнання усиновлення недійсним та скасування усиновлення підстави, порядок, правові наслідки
- •41.Опіка та піклування над дітьми: поняття, підстави, порядок встановлення опіки та піклування над дітьми
- •Права та обов’язки опікунів та піклувальників
- •43.Припинення опіки та піклування над дітьми
- •44. Патронат над дітьми; поняття. Відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлення батьківського піклування
- •45. Прийомна сім’я як форма виховання дітей, позбавлених батьківського піклування: порядок утворення, права дітей переданих на виховання в прийомну сім’ю
- •46. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів: види, зміст правовідносин між іншими членами сім’ї та родичами
- •47. Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів
- •48.Правове регулювання сімейних відносин за участю іноземців та осіб без громадянства
- •49. Колізійні питання укладення та розірвання шлюбу
- •50. Колізійні проблеми визначення походження дитини та усиновлення
- •51. Застосування законів іноземних держав. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав
39.Субєкти відносин щодо усиновлення: усиновлювачі та усиновлені. Вимоги передбачені законодавством до суб’єктів усиновлення.
Суб’єктами відносин щодо усиновлення є усиновлювачі і усиновлені. Відповідно до ст. 208 СК усиновленою може бути дитина, а виходячи зі ст. 6 СК, яка встановлює, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, усиновлення, за правилом, відбувається щодо неповнолітніх дітей. Це цілком виправдано, бо саме неповнолітня дитина потребує належного забезпечення та сімейного виховання.
Новелою є те, що СК встановив можливість за виняткових обставин усиновлення повнолітньої особи (ст. 208). Це можливо тоді, коли повнолітня особа, наприклад, не має матері, батька, тобто є сиротою, або була позбавлена батьківського піклування і ці умови настали до досягнення нею повноліття. Хоча закон не наводить навіть приблизного переліку таких обставин, вважаємо, що, в першу чергу, тут повинні враховуватися не тільки інтереси повнолітньої особи, а також і інтереси усиновлювача. Про це свідчить норма, яка встановлює, що суд повинен брати до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, можливість спільного проживання з усиновленим, стан здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення (п. 2 ч. 2 ст. 208, ч. 4 ст. 224 СК). Тобто можна припустити, що це може бути перебування усиновлювача на момент усиновлення у скрутному становищі за умови, що він піклувався про дитину у той час, коли вона була неповнолітньою; що цих осіб поєднують родинні зв’язки, про що вони не знали, втрата усиновлювачем єдиної рідної дитини у похилому віці тощо.
Усиновлювачами може бути, перш за все, подружжя, бо вважається, що інтересам дитини в своїй більшості відповідає виховання в сім’ї. Закон забороняє особам, що не перебувають між собою в шлюбі, усиновити одну і ту cаму дитину. Між тим, за умови, що чоловік і жінка проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Вважаємо, що з таким рішенням можна погодитися з певними застереженнями. Навіть поділяючи точку зору стосовно того, що фактичне подружжя в соціологічному сенсі складає сім’ю і може забезпечити дитині таке саме виховання, як і особи, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, не можна забувати, що такий союз може розпастися в будь-яку мить, що може нанести дитині ще одну травму. Тому при вирішенні цього питання суд повинен з’ясувати всі обставини справи, вирішивши, насамперед, головне — наскільки таке усиновлення буде відповідати інтересам дитини.
Законодавець пред’являє до усиновлювачів певні вимоги. По-перше, ними можуть бути тільки повнолітні дієздатні особи. Подруге, усиновлювач обов’язково повинен бути старшим за дитину, яку він бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцать років, а при усиновленні повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
Законом установлено перелік тих осіб, які не можуть бути усиновлювачами (ст. 212 СК). Всі ці особи поділяються на певні групи. До першої групи слід віднести осіб, які за станом свого здоров’я не можуть виконувати функції усиновлювачів: особи, які обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров’я України (наприклад, туберкульоз, онкологічні захворювання тощо). До другої групи належать особи, які у минулому припустилися серйозних порушень у своїх зобов’язаннях щодо виховання дітей, внаслідок чого були позбавлені батьківських прав, і ці права на момент усиновлення не були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їх вини. Вважаємо, що особи, які були позбавлені батьківських прав, не можуть розглядатися як претенденти в усиновителі, незалежно від того, поновлені вони в цих правах чи ні на момент подачі заяви про усиновлення. До третьої групи належать особи, які з інших об’єктивних причин не можуть бути усиновлювачами, а саме не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання. До четвертої групи слід віднести всіх інших осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини (наприклад, особи, що мають судимість за умисне вчинення злочину проти життя або здоров’я фізичної особи тощо). Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.