19. Аліментні зобов’язання батьків та дітей щодо утримання.

Аліментні зобов’язання батьків і дітей є аліментними зобов’язаннями першої черги. Це означає, що батьки і діти мають утримувати один одного, незалежно від наявності в них інших родичів.Обов’язок із виплати аліментів на дітей несуть як повнолітні, так і неповнолітні батьки. Батько й мати зобов’язані утримувати дітей, незалежно від свого віку, матеріального стану та обсягу дієздатності. Обов’язки батьків із утримання дітей є рівними (ст. 141 СК).

За наявності підстав, передбачених законодавством, суд може позбавити батька, матір дитини чи обох батьків батьківських прав.

Сімейне законодавство України встановлює три види зобов’язань батьків щодо своїх дітей:

• зобов’язання з утримання неповнолітніх дітей;

• зобов’язання з утримання непрацездатних повнолітніх дітей;

• зобов’язання брати участь у додаткових витратах на утримання дітей.

Зобов’язання з утримання неповнолітніх дітей виникає за наявності сукупності з таких умов:

• родинного зв’язку між батьками й дитиною (кровний зв’язок між батьками та дитиною або зв’язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною);

• неповноліття дитини. Однак, у тому разі, коли неповнолітня особа, на яку стягуються аліменти, набуває повного обсягу дієздатності відповідно до ст. 35 ЦК, то обов’язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини припиняється;

• відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів.

Зобов’язання батьків із утримання непрацездатних повнолітніх дітей виникає за сукупності таких юридичних фактів:

• родинний зв’язок між батьками і дитиною;

• повноліття дитини;

• непрацездатність дитини;

• нужденність (потреба матеріальної допомоги) дитини;

• можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 185 СК, зобов’язання батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дітей може бути зумовлене особливими обставинами, наприклад, хворобою, каліцтвом, необхідністю розвивати здібності дитини. Сума компенсації додаткових витрат може сплачуватися разово або періодично. Ч. 2 ст. 185 СК встановлює, що додаткові витрати можуть фінансуватися наперед.

Закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на батьків з їхніх повнолітніх дітей у випадку, якщо останні не надають матеріальної допомоги добровільно. Згідно зі ст. 205 СК розмір аліментів на батьків визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. До уваги береться матеріальний та сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: дітей, дружини, чоловіка, а також своїх батьків

Не виключена ситуація, коли батьки на особистих підставах пред’являють позов про стягнення аліментів тільки до одного з дітей.

СК покладає на повнолітніх дітей обов’язок щодо утримання батьків незалежно від того, чи можуть вони таке матеріальне утримання надавати, а також чи є вони самі працездатними та дієздатними. Разом із тим, рівень матеріального забезпечення особи знаходиться в безпосередній залежності від її працездатності, тому факт непрацездатності дочки, сина теж береться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на батьків.

За загальним правилом, обов’язок щодо утримання непрацездатних батьків виникає тільки у дітей, які досягли 18-річного віку. Неповнолітні діти не зобов’язані надавати батькам утримання навіть якщо вони набули повної цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 34, ст. 35 ЦК). І хоча неповнолітня дитина, яка працює за трудовим договором або здійснює підприємницьку діяльність, має певний дохід, СК загалом виходить із недоцільності покладання на неповнолітнього тягаря щодо утримання непрацездатних батьків. Разом із тим, це правило має один виняток. Згідно зі ст. 206 СК суд може прийняти рішення про стягнення коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням і доглядом за батьками і з дитини, тобто особи, яка не досягла 18 років (ст. 6 СК). Підставами для стягнення слугуватимуть: а) тяжка хвороба або інвалідність батьків; б) наявність достатнього доходу (заробітку неповнолітньої дитини).