2.3. Методика проведення аналізу помилок, допущених у творчих роботах

Відповідно до вимог сьогодення голов­ним завданням учителя-словесника є підготовка мовної особистості, яка має багатий словниковий запас, уміє вільно виражати свої думки в усній та писемній формі, володіє ос­новними нормами літературного мовлення. Ре­алізації цього завдання сприяє написання уч­нями творчих робіт, резуль­тати яких показують рівень сформованості ор­фографічних і пунктуаційних навичок, відпо­відних мовленнєвих умінь. На жаль, писемне мовлення школярів, як зазначають вчителі, далеке від бажаного, тому на уроках аналізу творчих робіт учитель перед­усім має підвести учнів до усвідомлення важ­ливості, більше того – доконечної потреби вдо­сконалювати написане, виробити в них звичку працювати з чернеткою, зацікавити самим про­цесом творення власного тексту.

Урок аналізу контрольного твору має таку будову (за О. Біляєвим):

1. Вступне слово вчителя.

2. Загальна характеристика виконання твору.

3. Аналіз кращих робіт або їх фрагментів.

4. Колективий аналіз допущених недоліків і помилок.

5. Виконання вправ на подолання помилок.

6. Індивідуальна робота учнів над виправленням недоліків у творі.

7. Домашнє завдання. [11, с. 90]

Арсенал вчителя має кожен раз поповнюватись прийомами організації роботи щодо запобігання та аналізу помилок. Цю скарбницю щоразу збагачує методична наука, що й надалі роз­робляє нові підходи стосовно вдосконалення учнівського мовлення, зокрема усунення різних видів помилок.

Зазвичай урок аналізу твору вчителі починають із загальної оцінки робіт усього класу. З цією метою вони підсумовують загальну кількість допущених помилок, ділять їх на кількість учнів і відповідно до крите­ріїв оцінювання вираховують колективний бал. Порівнюють його з оцінками за попередню робо­ту, а також із результатами паралельного кла­сів. За правильного враху­вання психології колективу це дає змогу учням побачити зростання або зниження рівня успішності, зрозуміти слабкі та сильні моменти, а також спрацьовує на позитив елемент змагальності, властивий школярам середньої ланки.

Доцільно кожному учневі запропонувати порівняння власного результату із попереднім: не­хай вони порадіють, коли є зрушення на краще, або замисляться, чому бал виявився нижчим.

Учні не завжди уміють застосувати свої знання на практиці. Тому вчителі можуть під час перевірки начального твору не завжди підкреслювати в зошитах помилки, лише ставити відповідну позначку на полях або підкреслювати місце, де є помилка, од­нак не виносити позначки на поля. Таким чином, працюючи над удосконаленням написаного, учень має олівцем виконати другу частину роботи. Таке завдання навчає уважно вчитуватися в текст, аналізувати, бачити способи усунення не­доліків. Таку роботу можна проводити в парах.

Перевіряючи учнів­ські твори, можна виписувати помилки на окремі аркуші, які потім опрацьовуються вчителем на уроках, аби за­побігти подібним помилкам. У своїх переказах діти вживають синоніми, які відрізняються родом і у разі заміни одного з таких слів на займенник виникає загроза граматичної помилки. Тому при таких випадках можна використовувати вправи на редагування. Так можна працювати над іншою типовою помилкою – побудовою речень із дієприслівнико­вими зворотами.

Крім того, вчителі можуть використовувати картотеку учнівських помилок для виконання таких видів робіт:

1) вправи на редагування: розмежувати лексичні, граматичні та стилістичні помилки, виправити їх;

2) завдання для самостійної роботи над помил­ками: вчитель готує індивідуальні картки, які роздає учням.

Вчитель з метою вироблення мовного чуття в учнів може запропонувати вести спеціальні зошити для фіксуван­ня помилок, що трапляються в рекламі на телека­налах, у газетах, афішах, етикетках та робити висновки, що подібні помилки є наслідком того, що мовець не розрізняє лексичних та гра­матичних засобів української й російської мов, бездумно переносить у рідну мову чужі слова и вислови.

З метою активізації діяльності учнів на уроці, навчати їх критично осмислювати почуте, бачити плюси та мінуси в роботі однокласників, вчителі застосовують ще й такий прийом: один учень читає з чер­нетки свій твір, а клас за варіантами виконує зав­дання. Перший варіант записує ті словосполу­чення, речення, які здаються найбільш вдалими, оригінальними. Другий варіант фіксує те, що є недоречним, помилковим з лексико-граматичного та стилістичного поглядів. Завдання дня тре­тього варіанта – записати слова, в яких можуть бути допущені орфографічні помилки. Потім ко­лективно обговорюємо роботу, учень, урахував­ши поради й зауваження, вдосконалює написане.

Очевидним є те, що учні допускають чимало помилок у своїх творах. Тому з метою вдосконалення їх грамотності можна провести такий конкурс.

Конкурс «Грамотність»: два учні біля дошки, а решта в зошитах пишуть слова під диктовку.

Збити, зшити, списати, сказати, зцідити, стягнути, сформувати, зчесати, зсунути, сходити, скупити, стягнути.

З метою урізноманітнення навчальної діяльності доцільно запропонувати учням наступний вид роботи:

Вправа-гра «Граматичні будівельники»: учням пропонується побудувати піраміди, заповнивши клітинки словами, обгрунтувавши свій вибір.

С л о в а   д л я   д о в і д к и: ... бити, ... малювати, ... хвилюють, ... давати, ... пиши, ... їж, ...питала, ... пи.

				С
			с	п	и
		с	п	и	ш	и
	с	п	и	т	а	л	а
с	х	в	и	л	ю	ю	т	ь

				3
			з*	ї	ж
		з	б	и	т	и
	з	д	а	в	а	т	и
з	м	а	л	ю	в	а	т	и

Таким чином, у процесі аналізу помилок можна застосовувати різні види навчальної діяльності, що головним чином урізноманітнює навчальний процес у цілому та уроки аналізу помилок зокрема.