2.1. Форми, методи та прийоми роботи на уроці аналізу контрольного диктанту

Уроки аналізу помилок – це тип уроку, на якому здійснюється робота над по­милками, допущеними в контрольній роботі. Зі свого боку такий тип уроку має зумовити остаточне засвоєння учнями теоретичного матеріалу і зміцнення відповідних навичок.

Ефективність такого уроку залежить від уміння вчи­теля дібрати найдоцільніші методи й прийоми роботи над помилками, від дбайливого аналізу їх, від того, як учні повторять відповідний матеріал і підготуються до ана­лізу.

Перевіривши диктант, вчитель класифікує допущені помилки, відбирає типові для аналізу. Також вчитель може розробити спеціальну таблицю, яка значно полегшує перевірку учнівських зошитів. У такій таблиці міститься список учнів, кількість помилок кожного типу та типові помилки, які трапляються в роботах. У проце­сі аналізу вчитель з’ясовує, чому допущена саме така помил­ка і що треба знати, щоб уникнути неправильного напи­сання. Основною ж задачею такого уроку є проведення системи тренувальних вправ, що мають зміцнити правописні на­вички, попередити помилки. Над індивідуальними по­милками учні працюють самостійно. Також вчитель може розробити спеці­альні домашні завдання, що допоможуть учням позбутися помилок.

Орієнтовна структура уроку аналізу контрольного диктанту така (за О. Біляєвим):

1) Вступне слово вчителя.

2. Робота над помилками (повторення правил, трену­вання).

3. Підведення підсумків роботи.

4. Завдання додому. [11, с. 88]

Для роботи над помилками учням можна запропонувати вправи різних видів, які підбирає сам вчитель на аналіз та опрацювання тих чи інших видів помилок. На мою думку, не варто зазначати про види вправи, адже вони нам є добре відомими. Для себе я виділила таку вправу, яка була б не тільки корисною, але й цікавою учням. Це гра «Лови помилку». В усному чи письмовому мовленні вчитель навмисне робить помилки. Звичайно, спочатку учнів треба попередити про це, а після кількох разів використання цієї вправи можна робити помилки без попередження. Потрібно привчати дітей негайно реагувати на помилку. Результативним буде те, коли учитель робить велику перерву у використанні цієї гри, тоді діти забувають про пильність, але найуважніші помічають помилки. Таким чином вчитель розвиває мовну пильність учнів та вміння швидко реагувати на помилки. Таку вправу вчитель може використовувати під час різних типів уроку.

Для індивідуальної роботи учнів можна розробити картки з певними завданнями. Також ефективною вправою є така: учні малюють табличку з трьома колонками. Перша колонка має назву «Тип помилки», друга – «Правило», а третя – «Приклади». Таким чином учні пригадують правила та наводять приклади до них.

Учитель може використовувати міні-диктанти для того, щоб перевірити чи учні зрозуміли свої помилки та чи не допустять вони їх знову. Наприклад, логічний диктант, який дає змогу перевірити орфо­графічні навички. Вчитель читає пари слів, що перебувають у логічному взаємозв’язку (держава –президент, острів – Суматра), а учні уважно слухають, не роблячи при цьому ніяких поміток. Читаючи повторно, вчитель називає лише перше слово кожної пари, а учні самостійно допи­сують друге, пояснюючи в ньому орфограму.

Ефективним є проведення зорово-слухового диктанту. На дошці вчитель записує текст зі складними орфо- і пунктограмами. Учні кілька хвилин читають його і повертаються спиною до дошки. Диктує певний текст, а школярі в свою чергу записують і звіряють його з тим, що на дошці.

Дубль-диктант передбачає вміння добирати слова з тією самою орфограмою або пунктограмою. Скажімо, вчитель диктує слово свято, учень відповідно записує цвях тощо. Метою такого диктанту є перевірка рівня за­своєння учнями матеріалу. Можна давати завдання або читати прави­ло, а учні будуть добирати приклади. Вчителеві, оцінюючи відпо­відь, важливо враховувати її повноту.

Отже, на уроці аналізу контрольного диктанту вчителеві перш за все необхідно дати загальну характеристику письмових робіт учнів, а потім безпосередньо переходити до виконання вправ. Також варто зазначити, що вчителеві потрібно використовувати індивідуальний підхід до аналізу роботи кожного учня і при можливості давати окремі завдання кожній дитині відповідно до допущених помилок у роботі.