2.2. Аналіз типових помилок, допущених у переказах, і шляхи їх усунення

Урок аналізу контрольного переказу передбачає таку структуру:

1. Вступне слово вчителя.

2. Загальна оцінка якості виконання переказу.

3. Розгляд окремих робіт.

4. Аналіз допущених у переказі помилок.

5. Виконання вправ на подолання помилок.

6. Домашнє завдання. [11, с. 89]

Окремої уваги потребує аналіз типових помилок у роботах учнів. Серед них можна виокремити такі:

1. Чергування і-й, у-в, з-із(зо).

2. Написання іменників II відміни в Р.в.

3. Не з різними частинами мови.

4. Перенос слів.

5. Написання власних назв.

6. Розділові знаки при відокремлених чле­нах речення та під час вживання вставних конструкцій.

7. Граматичні помилки різних видів.

8. Мовні повтори (тавтології).

В роботах учнів вчителі надзвичайно часто зустрічають порушення правописної норми щодо чергування у-в, і-й.

Вчителі можуть подати таблиці, які слу­гуватимуть учням під час реда­гування написаного:

У, І Між (п) У, І (п) а також після // . , : ; … У, І на початку (р) перед (п) У перед в, ф, льв, сз, тв, хв і под.

В, Й Між (г) В, Й (г) В, Й на початку (р) перед (г) В після (г) перед (п) (крім в, ф, льв, гв, тв, хв)

але Не чергуються У-В У словах, що вживаються тільки з В або У (влада, увага). У власних іменах і в словах іншомов­ного походження (Врубель, увертюра).

Не буває чергування І-Й При зіставленні понять: дні і ночі; батьки і діти. Перед словом, що починається на й, є, ю, я: Ольга і Йосип, хто і як. Після паузи (//): Щось такеє бачить око, І серце жде чогось... (Шевченко).

З уживається перед (г) незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним учнем; диктант з української мови. перед (п) крім (С, Ш) після (г), // та на початку (р): діти з книгами, з прихо­дом весни...

ІЗ або ЗІ

ІЗ уживається між свистячими й шиплячими (з, с, ц, ч, ш, щ): із шовку; капає із стріх вода; родина із семи чоловік. Між групами (п): йшов із села; заміс із тіста.

ЗІ вживається перед (п), зокрема з, с, ш, щ і т. ін.: бере книгу зі стола; зітер війнув зі сходу. Незалежно від // (паузи) та закінчен­ня попереднього слова.

Умовні позначки:

(г) — голосний:

(п) — приголосний;

(р) — речення;

// — пауза;

. , : ; …— розділові знаки.

Також потрібно звернути увагу, що зазнали змін орфо­графічні правила переносу. Лише в п’яти випадках маємо дотримувати правил переносу. У решті випадків, які не підходять під викладені нижче правила, можна довільно переносити слова за складами; це поширюється й на суфікси: се-стра й сес-тра; бли-зький; близь-кий.

Правила переносу:

1. Не розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук.

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери.

3. Одна літера не залишається в попе­редньому рядку й не переноситься в на­ступний.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить скла­ду; восьми-гранний (а не восьмиг-ранний).

5. Не можна розривати ініціальні та ком­біновані абревіатури: АЕС, ЛАЗ-105.

Щодо інших типових недоліків: вчитель має для їх подолання використовувати різно­манітні види вправ і завдань, які можна об’єднати в такі групи:

1) списування (після виправляння);

2) словникові диктанти;

3) орфографічний розбір;

4) робота з орфографічним словником;

5) довільне письмо-добирання слів з ор­фограмами;

6) переклади, міні-перекази – твори, які включають і орфографічні (пунктуаційні) завдання.

Вчителеві потрібно використовувати орфографічний розбір, який сприяє відпрацюванню орфографічних дій, а також забезпечує самостійну навчально-пізна­вальну пошукову діяльність, особливо не­обхідний на перших етапах роботи.

Орієнтовною схемою дій може бути така:

1. Випиши слово з орфограмою.

2. Назви орфограму (якщо відповідаєш).

3. Визнач її тип:

а) орфограма-буква;

б) орфограма-апостроф;

в) орфограма-перенос;

г) орфограма-дефіс;

ґ) орфограма-пропуск (написання окре­мо);

д) орфограма-контакт (написання разом).

4. Вкажи (при потребі) на морфему, в якій міститься орфограма.

5. Обґрунтуй орфограму умовами орфо­графічного правила.

6. Добери декілька слів з аналогічною ор­фограмою.

Аналіз пунктуаційної грамотності учнів вчителями часто виявляє, що вона залишається все ще низькою: учні допускають пунктуацій­них помилок значно більше, ніж орфогра­фічних. Типовими помилками є: відсутність розді­лових знаків при відокремлених членах речення, не виділяються вставні слова, учні уникають використання складних синтаксич­них конструкцій, що збіднює текст.

Правильна організація процесу вдос­коналення знань учнів щодо пунктуації немислима без розуміння її теоретичних основ, принципів, на яких побудовані пунктуаційні правила. Засвоюючи теоре­тичні відомості, учень має пройти такі етапи: осмислення, запам’ятовування, за­стосування.

Вчитель має пам’ятати, що значну користь у роботі над пунктуаційними правилами приносять засоби уна­очнення — лінійні та структурні схеми речень, динамічні таблиці. Особливо велике значення мають таблиці й схеми, що доз­воляють продемонструвати систему пунктуаційних правил, які стосу­ються певної пунктограми. Наприклад, під час опрацювання відокремлених озна­чень доцільно використати таку опорну модель:

1. Оз. … Пошир.

   Пояснювальне слово

   Оз. … Пошир.

   Інше оз.

   Пояснювальне слово

   Оз. … Непошир.

   ,

2. Оз. … з обст. значен.

   Пояснювальне слово

   ,

3. Непошир. або пошир оз.

   Особовий займенник

   ,

4. ,

Важливо зазначити те, що вчителеві потрібно керуватися лише правописними нормами, які визначені в «Українсь­кому правописі», а також вчити своїх учнів користуватися правописом та наголошувати на його важливості.

Доцільно звернути увагу на те, що у процесі аналізу помилок, допущених у контрольному диктанті, можна запропонувати учням самостійну роботу з диктантами: учні у робочих зошитах малюють таблицю і записують у неї слова, у яких допущені помилки.

№ п/п	Слово, написане з помилкою	Правило	Приклад

Після цього можна провести теоретичну хвилинку, наприклад:

Сформулювати правила передачі на письмі ненаголошених [Е] та [И].

Правильна відповідь:

1)    наголосом: зміною форми слова (сестрА – сЕстри) або добором спільнокореневого слова (втектИ – втЕча).

2)    якщо ненаголошений звук випадає, то пишемо Е: справедливий – правда.

3)    у сполученнях –ере-, -еле- пишемо Е, а –ри-, -ли - - И: берег, гризуни.

4)    за словником.